головуючого судді Кота О.В. суддів Євсікова О.О. Саранюка В.І. - доповідача у справі розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення від та на постанову від господарського суду Дніпропетровської області 22.09.2014 Дніпропетровського апеляційного господарського суду 03.12.2014 у справі господарського суду № 904/5314/14 Дніпропетровської області за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 13 637, 28 грн. за участю представників сторін:

від позивача - Шуба Я.С.

від відповідача - не з'явилися

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2014 у справі № 904/5314/14, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.12.2014, задоволено позовні вимоги Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (Позивач), присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (Відповідач) на користь Позивача 13 637,28 грн. плати за користування вагонами та 1 827 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 у справі № 904/5314/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити Позивачу у задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема статей 119, 121 Статуту залізниць України (457-98-п) , пунктів 8, 9, 10, 12 Правил користування вагонами та контейнерами (z0165-99) , статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника Позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 28.11.2013 між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (залізниця) та Відкритим акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (власник колії) укладено договір № ПР/М-13-2/11-131387/НЮдч/2013/у/ТО/1466 про експлуатацію залізничної під'їзної колії Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці, відповідно до якого згідно із Статутом залізниць України (457-98-п) , Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці спареною стрілкою № 2/4 в парній горловині станції; під'їзна колія обслуговується власним локомотивом; межею під'їзної колії є знак "Межа під'їзної колії", який встановлено біля вхідного сигналу Ч станції Допоміжна власника колії на відстані 4 779 метрів від стрілки примикання.

Відповідно до пунктів 5, 6, 7 договору передача (здача) вагонів для під'їзної колії здійснюється: порожніх вагонів під навантаження через інтервал часу - 1,5 год.; маршрутів, завантажених аглорудою через інтервал часу - 5,0 год.; маршрутів, завантажених вапняком через інтервал часу - 4,5 год.; передача розбірних поїздів - за повідомленнями; повідомлення про подачу вагонів на під'їзну колію передаються старшим прийомоздавальником ст. Кривий Ріг по телефону оператору диспетчера зовнішнього транспорту УЗТ не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичного подавання вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2. Вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з приймально-здавальних колій станції Допоміжна; подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії; здавання вагонів проводиться на одній з приймально-здавальних колій станції Допоміжна. Максимальна кількість вагонів у кожній партії, що передається власнику колії, становить не більше 57 вагонів (228 вісей) для на піввагонів та 60 вагонів (240 вісей) для вагонів-обкотишовозів.

Абзацом 2 пункту 11 договору встановлено, що час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці.

Пунктом 15 договору передбачено, що власник колії сплачує залізниці плату за користування вагонами згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України; плата вноситься на підставі статті 62 Статуту залізниць України (457-98-п) по передоплаті через ЄТехПД з відповідними оголошеними Укрзалізницею коефіцієнтами підвищення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій по накладним, копії яких містяться в матеріалах справи, Позивач прийняв порожні вагони власності ТОВ "Метінвест-Шиппінг", Корпорації "МПС", ПАТ "Південний ГЗК", ТОВ "Укррейл Лоджистікс", ПП "Лізингова Компанія ВЛ", ТОВ "Лемтранс" до перевезення на адресу одержувача ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", станцією та залізницею призначення в яких зазначена ст. Кривий Ріг Придніпровської залізниці.

Згідно з наказом № 33 від 24.01.2014 о 07 год. 19 хв. затримані вагони на ст. Кривий Ріг-Західний Придніпровської залізниці через неможливість приймання їх ст. Кривий Ріг Придніпровської залізниці з причини скупчення на останній, у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником ПАТ "Південний ГЗК" і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу. Затримані вагони №№ голова 56558422 хвіст 60729464 у кількості 56 вагонів, індекс поїзда 4671-177-4672 з вантажем - на своїх осях, що перевозились поїздом № 3559.

Станцією затримки Кривий Ріг-Західний Придніпровської залізниці складено акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 12 від 24.01.2014 та акт загальної форми ГУ-23 № 12 від 24.01.2014. Повідомлення про затримку вагонів отримане Відповідачем 24.01.2014 о 08 год. 00 хв.

25.01.2014 о 03 год. 20 хв. у журналі № 4 диспетчерських розпоряджень по Криворізькій дирекції залізниці на відміну наказів по затриманих поїздах форми ДУ-58 зареєстровано наказ № 39 про надання дозволу станції Кривий Ріг Західний відправити поїзд, який був затриманий за наказом № 33, з оформленням усіх необхідних документів.

Відповідно до акта про затримку вагонів форми ГУ-23а № 12 від 24.01.2014 затримані вагони, що прибули поїздом №3559, відправлені поїздом № 3560 25.01.2014 о 04 год. 20 хв.

На станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці представниками сторін складені акти загальної форми ГУ-23 на віднесення на відповідальності вантажовласника.

Позивачем нараховано плату за користування вагонами у сумі 13 637,28 грн. за відомостями ф.ГУ-46 № 08029151, № 08029152, № 10029161, № 12029168 за весь час затримки вагонів на станції Кривий Ріг Західний Придніпровської залізниці, які представники відповідача підписали із застереженням про готовність прийняти вагони на під'їзду колію.

В липні 2014 Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" 13 637,28 грн. плати за користування вагонами.

Позивач зазначає, що після отримання Відповідачем від залізниці повідомлення про прибуття на його адресу порожніх вагонів під навантаження або навантажених вагонів під вивантаження, черговий УЗТ ПАТ "Південний ГЗК" повинен надати інформацію старшому прийомоздавальнику або маневровому диспетчеру станції Кривий Ріг про готовність забрати на під'їздну колію конкретні вагони, який відкриває "зелений" вхідний сигнал світлофору, що дозволяє залізниці своїм локомотивом доставити запитуємі комбінатом вагони на приймально-здавальні колії їх власника. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії. Залізниця самостійно не приймає рішення про пріоритетність подавання вагонів на під'їздну колію ПАТ "Південний ГЗК".

Позивач вказує на те, що Відповідачем порушено положення пункту 8 договору, а також не дотримано вимог Інструкції "Про порядок користування пристроями маршрутно-релейної централізації ст. Кривий Ріг Придніпровської залізниці, що унеможливило здійснити подачу вагонів зі ст. Кривий Ріг на ст. Допоміжна та спричинило скупчення вагонів на станції призначення.

Судом першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, задоволено позовні вимоги.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до статті 46 Статуту залізниць України (457-98-п) одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Згідно зі статтею 119 Статуту залізниць України (457-98-п) за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Порожні власні або орендовані вагони, які перевозяться за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, відповідно до пункту 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, мають статус "вантажу", що залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України (457-98-п) , зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці.

Суди вказують, що акти на віднесення на відповідальність вантажовласника, які підписані вищезазначеними представниками ПАТ "Південний ГЗК" без заперечень, є належними доказами зайнятості колій станції призначення з вини Відповідача, оскільки акти підписані особами, які безпосередньо приймали участь у обставинах, що в них засвідчені. Крім того, прийомоздавальники є робітниками комбінату, до кола зобов'язань яких входить від імені Відповідача оформлення проїзних документів на ст. Кривий Ріг Придніпровської залізниці, підписання актів загальної форми ГУ-23. Чергові цеху УЗТ ПАТ "Південний ГЗК" Линнік Ю.Н., Нагаєц О.С., Меньшова В.Є., посадове становище яких має безпосереднє відношення до організації приймання потягів, оскільки згідно з Інструкцією про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії ПАТ "Південний ГЗК" саме вони виконують планування та організацію роботи обміну вагонопотоками між ст. Кривий Ріг та ст.Допоміжна.

Судами також встановлено, що Позивач своєчасно повідомив Відповідача про готовність залізниці передати вагони на його під'їзну колію, щодо яких складено вищевказані акти загальної форми. Відповідні записи відображені у книзі ф. ГУ-2 повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження ст. Кривий Ріг Придніпровської залізниці.

Несвоєчасне забирання з колій станції відповідачем вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог пункту 33 Правил видачі вантажів та статей 46, 47 Статуту залізниць України (457-98-п) , якими визначено, що одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом, договором, контрактом, замовленням тощо.

З урахуванням встановлених обставин справи, керуючись приписами, зокрема статей 42, 46, 71, 119 Статуту залізниць України (457-98-п) , статей 908, 920 Цивільного кодексу України, статті 307 Господарського кодексу України, пункту 8 Правил зберігання вантажів, пункту 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, пунктів 3, 4 розділу ІІ, пунктів 6, 8, 9, 10, 12 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, господарські суди дійшли правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з урахуванням того, що господарські суди у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно дослідили подані сторонами докази, усім доводам надали обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, відсутні підстави для зміни або скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильного висновку судів попередніх інстанцій, зводяться передусім до переоцінки доказів у справі, однак відповідно до імперативних приписів частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною 1 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.