Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Кривди Д.С.

за участю представників: позивача - Дашкевич О.І.

відповідача - Гирі Н.Ф., Заволоки С.М.

розглянувши касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на рішення господарського суду м.Києва від 30 вересня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Академія будівельних технологій" до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" про стягнення 1 634 208, 86 грн.,

У липні 2014 року позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача про стягнення 1 634 208, 86 грн. заборгованості за договором № ПЗ/Е-131107/НЮ від 29 травня 2013 року, в тому числі основного боргу в сумі 1 189 858, 56 грн., 180 647, 72 грн. пені, 226 868, 61 грн. інфляційних, 36 833, 97 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду м.Києва від 30 вересня 2014 року (суддя Мудрий С.М.) стягнуто з відповідача на користь позивача 180 647, 72 грн. пені, 3% річних в сумі 36 833, 97 грн., 226 868, 61 грн. інфляційних втрат, судовий збір. В частині стягнення з відповідача 1 189 858, 56 грн. основного боргу провадження у справі припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2014 року рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог позивача в частині стягнення штрафних санкцій.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін з наступних підстав.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що 29.05.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Академія будівельних технологій" (постачальник за договором) та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (покупець за договором) був укладений договір № ПЗ/Е-131107/НЮ, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до специфікації (додаток № 1), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору.

Пунктом 6.3 укладеного договору сторони встановили, що загальна сума по договору становить 4 998 415, 80 грн., в т.ч. ПДВ 20% 833 069, 30 грн.

Відповідно до п.7.2 цього договору, покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної (або акту прийому-передачі) товару.

Як правильно було встановлено судами при розгляді справи, на виконання умов договору № ПЗ/Е-131107/НЮ позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 4 998 415, 81 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Дослідивши належним чином всі наявні в матеріалах справи документи, господарські суди попередніх судових інстанцій правильно встановили той факт, що заборгованість в сумі 3 808 557, 25 грн. відповідачем була сплачена станом на 30 червня 2014 року.

Після порушення провадження в даній справі відповідачем на користь позивача було сплачено основну суму боргу в розмірі 1 189 858, 56 грн., а саме 600000 грн. - 13.08.2014 року та 589858, 64 грн. - 04.09.2014 року, що підтверджується матеріалам справи (а.с.73, 74).

Тому, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, правильно припинив провадження у справі в частині стягнення з відповідача 1 189 858, 56 грн. основного боргу, на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

У зв'язку з порушенням відповідачем умов укладеного договору по оплаті отриманого ним від позивача товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, позивач нарахував відповідачеві пеню в розмірі 180 647, 72 грн., 226 868, 61 грн. інфляційних та 36 833, 97 грн. 3% річних за весь час прострочення.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 36 833, 97 грн. та 226 868, 61 грн. інфляційних втрат.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

На підставі п.11.2 укладеного договору, у разі порушення строків оплати покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення платежу.

Взявши до уваги факт порушення відповідачем строків оплати за поставлений позивачем товар, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правильно вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 180 647, 72 грн. суми пені.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Рішення господарського суду м.Києва від 30 вересня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2014 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.