У липні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до приватного підприємства приватного сільськогосподарського підприємства "Новогригорівське", ОСОБА_4, просив (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 30.07.2014 року) (т. 1, а.с. 50-53) визнати недійсним рішення загальних зборів власників приватного підприємства приватного сільськогосподарського підприємства "Новогригорівське", викладене у протоколі № 2 від 10.04.2012 року; визнати недійсними зміни до статуту приватного підприємства приватного сільськогосподарського підприємства "Новогригорівське", викладені у новій редакції, що зареєстровані 29.05.2012 року за номером запису 14871050004000320 та скасувати їх державну реєстрацію шляхом скасування реєстраційних дій: державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи від 29.05.2012 року 14871050004000320 - зміна статутного або складеного капіталу, зміна складу або інформації про засновників; підтвердження відомостей про юридичну особу від 22.10.2012 року 14871060005000320 - зміна додаткової інформації; внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані з змінами в установчих документах від 22.11.2012 року 14871070006000320 - зміна видів діяльності; внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані з змінами в установчих документах від 28.11.2012 року 14871070007000320 - зміна видів діяльності (т. 1, а.с. 3-6).

Позовні вимоги мотивовано тим, що спірне рішення загальних зборів не відповідає вимогам чинного законодавства України та складено з порушенням порядку внесення змін та доповнень до установчого документу, який встановлений статутом сільськогосподарського підприємства в редакції станом на 2000 року зі змінами, зареєстрованими 27.02.2012 року і є таким, що порушує майнові права ОСОБА_5

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 23.07.2014 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -1 Державного реєстратора реєстраційної служби Генічеського районного управління юстиції Херсонської області (т. 1, а.с. 1-2).

Рішенням господарського суду Херсонської області від 05.08.2014 року (суддя Гридасов Ю.А.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 року (головуючий Лавриненко Л.В., судді Пироговський В.Т., Філінюк І.Г.) (т. 2, а.с. 101-107) позов задоволено (т. 1, а.с. 122-124).

Оскаржені судові акти мотивовані доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з постановленими судовими актами, ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просила оскаржені рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду (т. 2, а.с. 146-148).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.01.2015 року касаційну скаргу ОСОБА_4 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.02.2015 року (т. 2, а.с. 144-145).

Розпорядженням секретаря першої судової палати № 02-05/31 від 02.02.2015 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Алєєва І.В., Демидова А.М.

У судове засідання 04.02.2015 року представники відповідача -2 - ОСОБА_4, третьої особи - Державного реєстратора реєстраційної служби Генічеського районного управління юстиції Херсонської області не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників відповідача -2 - ОСОБА_4, третьої особи - Державного реєстратора реєстраційної служби Генічеського районного управління юстиції Херсонської області.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників позивача - ОСОБА_5, відповідача -1 - приватного підприємства приватного сільськогосподарського підприємства "Новогригорівське", обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.03.2000 року зареєстровано юридичну особу - приватне сільськогосподарське підприємство "Новогригорівське", відповідно до статуту якого (в редакції від 2000 року) засновником та власником є ОСОБА_6 (т. 1, а.с. 21-26).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.02.2012 року право власності на приватне сільськогосподарське підприємство "Новогригорівське" в порядку спадщини отримав ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 191).

22.02.2012 року ОСОБА_5 прийняв рішення про вступ у права засновника приватного підприємства "Приватного сільськогосподарського підприємства "Новогригорівське" та про затвердження змін до статуту приватного підприємства - викладено в новій редакції п. 1.2 статуту шляхом зазначення ОСОБА_5 власником та засновником приватного підприємства "Приватного сільськогосподарського підприємства "Новогригорівське".

Рішенням загальних зборів власників приватного підприємства "Приватного сільськогосподарського підприємства "Новогригорівське", оформленого протоколом № 2 та додатку до нього від 10.04.2012 року було вирішено включити до складу засновників підприємства ОСОБА_4, затвердити статутний фонд (ОСОБА_5 - 1 000 грн., що складає 40% статутного капіталу; ОСОБА_4 - 1 500 грн., що складає 60% статутного капіталу) та затвердити нову редакцію статуту підприємства (т. 1, а.с. 34, 35).

29.05.2012 року відбулась державна реєстрація змін до статуту приватного підприємства приватного сільськогосподарського підприємства "Новогригорівське.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту. Підприємства незалежно від форми власності, організаційно-правової форми, а також установчих документів, на основі яких вони створені та діють, мають рівні права та обов'язки.

Згідно ч. 4 ст. 57 Господарського кодексу України статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Частиною 1 ст. 88 Цивільного кодексу України визначено, що у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що порядок формування статутного фонду приватного сільськогосподарського підприємства "Новогригорівське" станом на 10.04.2012 року був врегульований розділом 5 статуту, відповідно до умов якого підприємство створює, за рішенням власника, статутний, резервний та інші фонди; статутний фонд підприємства складає 100 грн.; статутний фонд формується за рахунок разової передачі власником майна і коштів, що є його власністю; підприємство має право змінювати (збільшувати, зменшувати розмір його статутного фонду за рішенням власника); збільшення або зменшення статутного фонду здійснюється за рахунок збільшення або зменшення вартості майна, що належить власнику; рішення про зміну статутного фонду набирає чинності з дня внесення змін до державного реєстру.

Відповідно до розділу 12 статуту приватного сільськогосподарського підприємства "Новогригорівське" (в редакції, чинній станом на 10.04.2012 року) зміни та доповнення до нього вносяться за рішенням власника підприємства і набувають чинності з моменту їх реєстрації.

З огляду на положення статуту приватного сільськогосподарського підприємства "Новогригорівське" суди дійшли висновку, що єдиною підставою для зміни розміру статутного фонду підприємства (його збільшення або зменшення), а також внесення будь - яких змін до його статуту є рішення власника.

Суди попередніх інстанцій, дослідивши копію реєстраційної справи № 1_487_000320_03 встановили відсутність рішення ОСОБА_5 про включення ОСОБА_4 до складу власників (учасників) приватного сільськогосподарського підприємства "Новогригорівське" та про зміну статутного фонду підприємства шляхом його збільшення.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України від 15.05.2013 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається примірник оригіналу (ксерокопія, нотаріально засвідчена копія) одного із таких документів: рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників); заяви фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників); заяви, договору, іншого документа про перехід чи передачу частки учасника у статутному капіталі товариства; рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) із складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.

Як зазначалось вище та встановлено судами, згідно порядку денного рішення загальних зборів власників приватного підприємства приватного сільськогосподарського підприємства "Новогригорівське", оформленого протоколом № 2 від 10.04.2012 року було, зокрема, питання розгляду заяви ОСОБА_4 про вступ до підприємства.

Проте, місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено відсутність такої заяви ОСОБА_4 у матеріалах копії реєстраційної справи № 1_487_000320_03.

Судами попередніх інстанцій встановлено також, що згідно довідки від 27.10.2014 року № 131 та довідок банківських установ: філії ПАТ КБ "Надра", відділення ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" в м. Генічеську, ТВБВ № 10021/0148 ФХОУ АТ "Ощадбанк", ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" ОСОБА_4 у період з 10.04.2012 року до 22.10.2014 року грошові кошти в сумі 1 500 грн. з призначенням "внесок до статутного фонду" в касу сільськогосподарського підприємства та на його банківські рахунки не надходили.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ОСОБА_4 не здійснила реальних дій, спрямованих на виникнення у неї прав та обов'язків учасника приватного підприємства приватного сільськогосподарського підприємства "Новогригорівське", оскаржене рішення загальних зборів не відповідає вимогам чинного законодавства України та складене з порушенням порядку внесення змін та доповнень до установчого документу (статуту) і порушує майнові права ОСОБА_5

Проте, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними.

Пунктами 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Суди попередніх інстанцій на вищезазначене уваги не звернули, у судових рішеннях не зазначили, яким саме нормам законодавства не відповідає спірне рішення.

Також у порушення вимог ст. 43 ГПК України суди попередніх інстанцій не досліджено копію реєстраційної справи № 1_487_000320_03 (т. 1, а.с. 161-215), зокрема, чи заповнював ОСОБА_5 особисто 29.05.2012 року реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Так, судами встановлено, що ОСОБА_5 були підписані документи, направлені на включення до складу засновників підприємства ОСОБА_4, зміну розміру статутного фонду і розподілу його на частки та на затвердження нової редакції статуту.

Проте, судами попередніх інстанцій зазначеним встановленим фактам не надано відповідної оцінки.

Так, підписуючи вищезазначені документи, позивач, як єдиний акціонер приватного сільськогосподарського "Новогригорівське" вчинив відповідні дії, а отже, судами не оцінено, чи порушено спірним рішенням, яке підписано, тобто, прийнято ОСОБА_5 його права та законні інтереси як учасника (акціонера) товариства та, чи є дії позивача щодо підписання таких документів його волевиявленням та правом як єдиного акціонера.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) роз'яснено, що відповідачем у справах про визнання недійсним рішення загальних зборів є господарське товариство, а не його учасники (акціонери).

Проте, всупереч вищевикладеному судами попередніх інстанцій в якості другого відповідача залучено ОСОБА_4

Крім того, відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 04.08.2014 року ОСОБА_4 було подано клопотання про відкладення розгляду справи (т. 1, а.с. 112).

Місцевий господарський суд відхилив зазначене клопотання з огляду на наявність в матеріалах справи довіреності від 02.07.2014 року, виданої відповідачем -2 на ім'я громадянина ОСОБА_9

Проте, такі висновки суду першої інстанції є помилковими, оскільки зазначену копію довіреності від 02.07.2014 року суду надав представник позивача (т. 1, а.с. 113, 114), а відповідачем -2 не підтверджено наявність у громадянина ОСОБА_9 права представництва (у розумінні глави 17 ЦК України (435-15) ) ОСОБА_4 саме станом на 05.08.2014 року.

Крім того, відповідно до ухвали господарського суду Херсонської області від 23.07.2014 року явка представників сторін була визнана обов'язковою.

Посилання апеляційної інстанції про перебування ОСОБА_4 04.08.2014 року, тобто, за день до судового засідання у м. Херсоні та не скористання своїм правом на участь у засіданні є необгрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно ч. 1, 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Пунктом 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 11 (v0011600-11) "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) " передбачено, що, відповідно до частини першої статті 47 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 111-9 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин касаційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Херсонської області від 05.08.2014 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 року у справі № 923/1074/14 скасуванню з передачею справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.