Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Черкащенка М.М.

суддів: Нєсвєтової Н.М.

Жукової Л.В.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго"

на рішення господарського суду Закарпатської області від 20.02.2014

та на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.04.2014

у справі № 907/1214/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боньгард"

про стягнення 3437,45 грн.

за участю представників сторін

від позивача: Ландовська М.В. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

У грудні 2013 р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 3457,45 грн. вартості недоврахованої електричної енергії внаслідок порушення відповідачем Правил користування електричною енергією.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 20.02.2014 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.04.2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2014 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.04.2014 року та рішення господарського суду Закарпатської області від 20.02.2014 року залишено без змін.

Постановою Верховного суду України від 23.12.2014 постанову Вищого господарського суду України від 09.07.2014 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

У касаційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову апеляційного господарського суду від 07.04.2014 року та рішення господарського суду Закарпатської області від 20.02.2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 29.10.09 р. при проведенні перевірки ТОВ "Боньгард" за адресою: Закарпатська обл., Виноградівський район, с. Шаланки, вул. Гагаріна, 31, позивачем виявлено порушення у вигляді пошкодження монтажної схеми вторинних кіл обліку фази "А" та фази "С" електровимірювального комплексу. При підключенні навантаження диск лічильника активної електроенергії не обертається.

Про виявлене порушення працівниками ПАТ "Закарпаттяобленерго" Кадарем І.М., Фицаєм В.В., Ситарем В.І. складено акт про порушення Правил користування електричною енергією № 82076 від 29.10.09 р., в якому зазначено, що він складений у присутності представника споживача (відповідача) Бокова Є.Ф., який поставив свій підпис.

25.04.12 р. позивачем складено протокол комісії № 554, де прийнято рішення на підставі ПКЕЕ (z0417-96) та п.2.1.3 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 р. № 562 (z0782-06) здійснити нарахування збитків у сумі 3437,45 грн.

Згідно з пунктом 6.43 ПКЕЕ (z0417-96) споживач зобов'язаний здійснити оплату за недовраховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка, проте у визначений строк ТОВ "Боньгард" оплату не здійснило, в зв'язку з чим ПАТ "Закарпаттяобленерго" звернулось до суду з відповідним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач довів обставини, що стосуються порушення відповідачем правил споживання електроенергії, які зафіксовані в акті перевірки від 29.10.2009 р., але ним пропущено позовну давність, оскільки до суду він звернувся лише 05.12. 2013 р.

Суд касаційної інстанції погодився з такими висновками судів попередніх інстанцій та залишив рішення судів без змін.

Скасовуючи постанову суду касаційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, Верховний суд України виходив з того, що Вищий господарський суд України, застосовуючи положення ст. 257 ЦК України дійшов помилкових висновків, оскільки ПАТ "Закарпаттяобленерго" звернулось з позовом до господарського суду в межах строку позовної давності визначеного пунктом 9.3 договору про постачання електричної енергії від 15.01.2010 № Р06/02-0316.

Враховуючи вказівки Верховного суду України, Вищий господарський суд України приходить до висновку про задоволення касаційної скарги частково, з огляду на наступне.

Відповідно до договору про постачання електричної енергії від 15.01.2010 № Р06/02-0316, укладеного між сторонами у справі, строк протягом якого постачальник і споживач можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого права та інтересу відповідно до пункту 9.3 договору встановлюється за згодою сторін, тривалістю у 5 років по відношенню до дії або бездіяльності, причиненій шкоді тощо, з моменту її виникнення і документально доказаній.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії), регулюються Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 р. № 28, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 р. за № 417/1442 (z0417-96) (із змінами) (далі - ПКЕЕ).

Пунктом 6.41 ПКЕЕ (z0417-96) встановлено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень.

Акт підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача.

Як визначено пунктом 6.42 ПКЕЕ (z0417-96) на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.

Таким чином, враховуючи правову позицію Верховного суду України, викладену в постанові від 23.12.2014 та з огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає, що позивачем належним чином доведено порушення відповідачем правил споживання електричної енергії, які зафіксовані в акті перевірки, в зв'язку з чим позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позивачем строку позовної давності є помилковими, з огляду на встановлений у п. 9.3 договору про постачання електричної енергії строк протягом якого сторони можуть звернутись до суду за захистом свого права та інтересу.

Приписами ст. 111-7 ГПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, а в силу п. 2 ст. 111-9 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції та постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

З огляду на викладене, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 07.04.2014 та рішення господарського суду Закарпатської області від 20.02.2014 підлягають скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати у вигляді судового збору за подання позову, апеляційної та касаційної скарг підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 49, 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.04.2014 року та рішення господарського суду Закарпатської області від 20.02.2014 у справі № 907/1214/13 скасувати.

Прийняти нове рішення. Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Боньгард" (90311, Закарпатська область, Виноградівський район, с. Шаланки, вул. Гагаріна, 31, код ЄДРПОУ 32695890) на користь Публічного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" (89412, Закарпатська обл., Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Головна, 57, код ЄДРПОУ 00131529) 3437,45 грн. збитків.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Боньгард" (90311, Закарпатська область, Виноградівський район, с. Шаланки, вул. Гагаріна, 31, код ЄДРПОУ 32695890) на користь Публічного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" (89412, Закарпатьська обл., Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Головна, 57, код ЄДРПОУ 00131529) 1720,50 грн. судового збору за подання позовної заяви, 913,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги, 913,50 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Доручити господарському суду Закарпатської області видати відповідні накази.