розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Полтавської області від 16 вересня 2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 9 грудня 2014 року у справі № 917/1609/14 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго" про стягнення суми, -

У серпні 2014 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго" про стягнення пені в розмірі 34432,27 грн., 38424,59 грн. інфляційних, 49097,03 грн. 3 % річних, посилаючись на порушення відповідачем умов договору № 14/2338/11 від 30 вересня 2011 року щодо своєчасності розрахунків за поставлений газ.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 16 вересня 2014 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 9 грудня 2014 року, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 17216,14 грн. пені, 38424,59 грн. інфляційних, 49097,03 грн. 3 % річних, 2439,08 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення в частині зменшення розміру пені на 17216,14 грн. скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині, залишивши в решті судові рішення у справі без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 30 вересня 2011 року сторонами укладено договір № 14/2338/11 купівлі-продажу природного газу та додаткові угоди № 1 від 11 жовтня 2011 року, № 2 від 19 січня 2012 року та № 3 від 27 червня 2012 року, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

На виконання умов договору з жовтня-грудня 2011 року, січня-квітня 2012 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято імпортований природний газ у кількості 5068,741 тис. м3 на загальну суму 6635995,72 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи актами приймання-передачі природного газу.

Вартість поставленого газу відповідачем оплачена, проте, у зв'язку з порушенням умов договору щодо своєчасного виконання грошового зобов'язання, позивач нарахував 34432,27 грн. пені, 49097,03 грн. 3 % річних і 38424,59 грн. інфляційних і звернувся до суду з вимогою про їх стягнення з відповідача.

Розглядаючи заявлений позов, місцевий господарський суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, залишивши судове рішення у справі без змін, керуючись нормами ст.ст. 509, 510, 525, 526, 530, 692, 714 Цивільного кодексу України, зважаючи на положення ст.ст. 610- 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 216, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 546, 547, 549 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", встановивши факт порушення відповідачем своєчасності виконання грошового зобов'язання, задовольнив вимоги позивача в частині стягнення інфляційних і 3 % річних в повному обсязі, а вимоги щодо нарахованої пені - частково, в розмірі 50 %, що становить 17216,14 грн., посилаючись на норми п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи важкий фінансовий стан відповідача, а також те, що застосування штрафних санкцій може вплинути на подальшу діяльність відповідача та порушити інтереси споживачів послуг.

Висновок попередніх судових інстанцій про часткове задоволення позову є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи.

Твердження відповідача щодо порушення судами норм ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України ґрунтуються на неправильному розумінні скаржником положень цих норм, зважаючи на той факт, що зменшення розміру неустойки є правом суду, яким взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, а тому такі доводи не можуть братися судом до уваги та бути підставою для зміни або скасування постановленого у справі оскаржуваного судового рішення.

З огляду на зазначене, постановлені у справі судові рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 16 вересня 2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 9 грудня 2014 року у справі № 917/1609/14 - без змін.