головуючого судді Гончарука П.А., судді Кондратової І.Д. (доповідач), судді Стратієнко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Житлове господарство Самарського району" Дніпропетровської міської ради на рішення та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2014 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 року у справі № 904/5593/14 Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Комунального підприємства "Житлове господарство Самарського району" Дніпропетровської міської ради до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" в особі Дніпропетровських міських електричних мереж про стягнення 123617,54 грн,

У грудні 2014 року Комунальне підприємство "Житлове господарство Самарського району" Дніпропетровської міської ради (надалі - "Житлове господарство Самарського району", позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просило стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" в особі Дніпропетровських міських електричних мереж (надалі - ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго", відповідач) заборгованість з оплати вартості послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання в сумі 346814,80 грн за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 766 від 11.07.2013 року.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на відсутність погодженого у встановленому порядку кошторису витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2014 року (суддя Новікова Р.Г.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Березкіної О.В., Подобєд І.М.), в позові відмовлено повністю за недоведеністю.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішенням першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а також на порушення норм ч. 4 ст. 632 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України (435-15) ), п. 3 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України (1798-12) ), просило скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі № 904/5593/14- без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши згідно ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судові рішення - без змін з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що між сторонами був підписаний договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 766 від 11.07.2013 року з протоколом розбіжностей і узгодження від 19.07.2013 року КП "Житлове господарство Самарського району" та протоколу узгодження розбіжностей від 20.08.2013 року ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго".

Відповідно до п. 1.1 цього договору КП "Житлове господарство Самарського району", власник мереж, зобов'язувалося забезпечити можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними мережами в точки приєднання електроустановок користувача або інших суб'єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує користувач - ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго", який в свою чергу, зобов'язувався своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги.

При укладенні цього договору між сторонами виникли розбіжності, зокрема, і щодо визначення сторони договору, яка зобов'язана складати та надавати довідку про обсяги переданої електричної енергії за базовий період.

Ці розбіжності були передані ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" на вирішення суду.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2014 року у справі № 904/6835/13, яке було залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 08.07.2014 року, договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 766 від 11.07.2013 року був визнаний укладеним у редакції ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго", зокрема: пункт 2.4 договору (обов'язки власника мереж) викладено в такій редакції: "2.4 Щомісяця до першого робочого дня наступного розрахункового періоду надавати Користувачу рахунок на оплату послуг за спільне використання технологічних електричних мереж та два примірники Акта прийому-здачі наданих послуг (додаток № 4 до цього Договору), оформлених Власником мереж. Щорічно до 01 вересня надавати Користувачу два примірники Довідки про обсяги переданої електричної енергії за базовий період (додаток 5 до цього Договору), оформленої Власником мереж".

Предметом у цій справі є вимога власника мереж до електропередавальної організації здійснити плату за спільне використання технологічних електричних мереж згідно з умовами укладеного договору про спільне використання технологічних електричних мереж за період липень 2013 року - січень 2014 року.

Відповідно до пункту 6.29 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 N 28, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.96 за N 417/1442 (z0417-96) (із змінами) (далі - ПКЕЕ), електропередавальні організації, які використовують технологічні електричні мережі інших власників електричних мереж, сплачують останнім плату за спільне використання технологічних електричних мереж, яка визначається відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 N 691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.08.2008 за N 732/15423 (z0732-08) (далі - Методика).

Вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання погоджена сторонами в додатку 3 до договору про спільне використання технологічних електричних мереж "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж", розробленому відповідно до Методики.

Згідно з п. 1.1.1 цього додатку вихідними даними для виконання розрахунку є зокрема, сума обґрунтованих річних витрат на утримання технологічних електричних мереж власника за базовий період (Ввм), зазначена у Додатку 6 Договору "Кошторис обґрунтованих річних витрат", який узгоджується територіальним представництвом НКРЕ.

Згідно з положеннями пункту 2.5 Методики кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання з обґрунтуванням щодо кожної статті витрат та розрахунок плати за спільне використання технологічних електричних мереж подаються власником мереж щороку на погодження до відповідного територіального підрозділу НКРЕ.

Узгоджений з територіальним підрозділом НКРЕ кошторис витрат є додатком до договору про спільне використання технологічних електричних мереж, укладеного згідно з ПКЕЕ (z0417-96) .

Ухвалюючи рішення у справі про відмову у стягненні плати за спільне використання технологічних електричних мереж згідно з умовами укладеного договору про спільне використання технологічних електричних мереж за період липень 2013 року - січень 2014 року, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з недоведеності позивачем позовних вимог з огляду на відсутність погодженого у територіальному підрозділі НКРЕ кошторису витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання з обґрунтуванням щодо кожної статті витрат та розрахунку плати за спільне використання технологічних електричних мереж, як це передбачено у пункті 2.5 Методики та у додатку 3 до договору про спільне використання технологічних електричних мереж "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж".

Враховуючи те, що відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, а в цій справі належними доказами розміру плати за спільне використання технологічних електричних мереж є лише погоджені у відповідному територіальному представництві НКРЕ кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання з обґрунтуванням щодо кожної статті витрат та розрахунок плати за спільне використання технологічних електричних мереж, і ці докази позивач не надав суду, Вищий господарський суд України погоджується з висновком суду про відсутність підстав для задоволення позову, і вважає, що ухвалені у справі судові рішення, є законними та обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги, які фактично стосуються оскарження правового висновку, до якого суд дійшов у іншій справі № 904/6835/13, зокрема, про те, що обсяги споживання переданої електричної енергії за базовий період визначаються саме власником мереж, який зобов'язаний складати та надавати користувачу довідку про обсяги переданої електричної енергії за базовий період, Вищий господарський суд України не бере до уваги, оскільки рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2014 року у справі № 904/6835/13 набуло статусу остаточного, і відповідно до ч. 1 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Посилання заявника касаційної скарги на необхідність застосування до спірних правовідносин положення ч. 2 ст. 632 ЦК України, яка встановлює, що якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки відповідно до законодавства плата за спільне використання технологічних електричних мереж не може бути встановлена лише за угодою сторін і обв'язко підлягає узгодженню у територіальному підрозділі НКРЕ, а згідно з положеннями абз. 4 п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам непідвідомчі спори про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади повинні діяти на підставі та в межах повноважень, які передбачені Конституцією і Законами України. Отже, суд не вправі перебирати на себе повноваження територіального підрозділу НКРЕ і замість нього встановлювати (погоджувати) витрати на утримання технологічних електричних мереж спільного використання, і підстави для застосування правила ч. 2 ст. 632 ЦК України в цьому випадку відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції не встановив порушення чи неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, які б призвели до прийняття неправильного судового рішення у справі.

З урахуванням наведеного, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за розгляд касаційної скарги, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Житлове господарство Самарського району" Дніпропетровської міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 року - без змін.