Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Євсікова О.О., суддів Кролевець О.А., Попікової О.В., розглянувши касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 р. (головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Гаврилюк О.М., Федорчук Р.В.) та на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2014 р. (суддя Гулевець О.В.) у справі № 910/15996/14 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Манхеттен" до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" про стягнення 88.234,08 грн., за участю представників позивача Кисельов Ю.Ф., відповідачів Будова Н.М.,

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2014 р. у справі № 910/15996/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 р., позов задоволено частково: стягнуто з державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на користь ТОВ "Манхеттен" 79.915,11 грн. заборгованості, 8.318,96 грн. пені та 1.827,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 216, 218 ГК України, ст.ст. 33, 83, 104 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що строк оплати за договором не настав, оскільки відповідач не отримував вимоги про сплату відповідних коштів. Також відповідач стверджує, що судами не було взято до уваги скрутного фінансового становища відповідача при вирішенні питання про зменшення розміру пені та не надано уваги тому, що позивач не подавав до матеріалів справи заяви щодо зміни розміру позовних вимог в частині пені.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 06.09.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Манхеттен" (виконавець) та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-західна залізниця" (замовник) укладено договір № ПЗ/НРП-131984/НЮ (далі - договір), відповідно до якого виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи, пов'язані з обстеженням, оцінкою технічного стану, паспортизацією будівель та споруд моторвагонного депо Фастів-1 (цеху підйомочного ремонту в об'ємі ПР-2, ПР-3, цех поточного ремонту з майстернями та побутовими приміщеннями, відділення по ремонту автозчепних пристроїв, побутовий корпус) з наданням звіту та паспорту технічного стану на кожен об'єкт, відповідно до кошторисної документації.

Відповідно до 1.2 договору кошторис на виконання робіт (додаток № 3) та протокол погодження договірної ціни (додаток № 1) є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 2.1 договору загальна вартість даного договору згідно з протоколом погодження договірної ціни (додаток №1) складає 99.915,11 грн. Джерело фінансування роботи - кошти замовника.

Відповідно до п. 3.1, п. 3.2, п. 3.3 договору після завершення робіт за даним договором виконавець надає замовнику акт здачі-приймання робіт і передає звіт та паспорти технічного стану на кожен об'єкт. Замовник протягом 10-ти банківських днів від дня отримання акта здачі-приймання зобов'язаний направити виконавцю підписаний акт або направити мотивовану відмову від приймання робіт. У випадку мотивованої відмови замовника сторонами складається двосторонній акт з переліком недоліків та термінів їх усунення за рахунок виконавця. Акт здачі-приймання робіт набирає чинності на день усунення недоліків.

За умовами п. 6.1 та п. 6.2 договору початок робіт визначено з дати підписання договору. Завершення робіт - 30.11.2013 р. з правом дострокового виконання.

Згідно з п. 7.2 договору за несвоєчасне здійснення розрахунків за договором замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день затримки.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 854 ЦК України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з п. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Таким чином, законодавець покладає на підрядника обов'язок виконати роботу, а замовник зобов'язаний її прийняти і оплатити.

Судами встановлено, що факт виконання позивачем умов договору з обстеження, оцінки технічного стану, паспортизації будівель та споруд моторвагонного депо Фастів-1 на загальну суму 99.915,11 грн. підтверджується актом від 31.12.2013 р. здачі-приймання науково-технічної продукції за договором № ПЗ/ПРП-131984/НЮ від 06.09.2013 р., підписаним представниками сторін та скріпленим їх печатками.

Відтак, підписавши акт здачі-приймання науково-технічної продукції (роботи, послуги), проектної продукції та іншої продукції за договором без будь-яких зауважень, відповідач взяв на себе зобов'язання оплатити виконані роботи.

При цьому посилання відповідача на те, що позивачем виконано роботи тільки 31.12.2013 р., в той час як згідно з договором № ПЗ/НРП-131984/НЮ від 06.09.2013 р. роботи мали бути виконані 31.11.2013 р., правомірно не взяті судами до уваги, оскільки виконання робіт 31.12.2013 р., що прийняті відповідачем без зауважень, не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату за прийняті роботи.

Крім того, аналізуючи договір як одну з фактичних і правових підстав позову, колегія суддів відзначає, що відповідно до п. 7.3 договору у випадку порушення строків здачі робіт виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості невиконаних робіт за кожний день затримки.

Разом з тим в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач нараховував позивачу вказану пеню, вживав заходів щодо її стягнення тощо.

Судами ж встановлено, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату вартості виконаних позивачем робіт не здійснив, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за договором № ПЗ/НРП-131984/НЮ від 06.09.2013 р. у розмірі 99.915,11 грн.

Позивач направив на адресу відповідача претензію № 1 вих. 38 від 28.01.2014 р., що підтверджується фіскальним чеком № 8960 від 28.01.2014 р. та претензію № 2 вих. 54 від 12.05.2014 р., що підтверджується фіскальними чеками № 0522 та № 0523 від 12.05.2014 р.

Згідно з банківською випискою від 12.08.2014 р. відповідач здійснив часткову оплату за договором №ПЗ/НРП-131984/НЮ від 06.09.2013 р. в розмірі 20.000,00 грн.

Під час розгляду справи позивач, у зв'язку з тим, що відповідач здійснив часткове погашення заборгованості у розмірі 20.000,00 грн., надав письмові пояснення (т. 1 а. с. 53-55), які правомірно оцінені судами як заява про зміну розміру позовних вимог, згідно з якими заборгованість відповідача перед позивачем складає 79.915,11 грн., сума пені становить 8.318,97 грн.

Оскільки розмір невиконаного відповідачем зобов'язання за договором в розмірі 79.915,11 грн. є документально доведеним та підтверджується матеріалами справи, суди дійшли вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 79.915,11 грн.

Таким чином, суди встановили факт невиконання відповідачем у встановлений договором строк свого обов'язку, а тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України) і він вважається таким, що прострочив їх виконання (ст. 612 ЦК України). Відповідно, наявні підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що за несвоєчасне здійснення розрахунків за договором замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день затримки.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи те, що судами встановлено прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, суди правомірно на підставі ст. 549 ЦК України та п. 7.2 договору, визначивши вірну кількість днів прострочення та здійснивши арифметичний перерахунок, стягнули з відповідача пеню в розмірі 8.318,96 за період з 05.02.2014 р. по 31.07.2014 р.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Беручи до уваги розмір заявленої пені, встановлений судами майновий стан сторін та доводи, якими відповідач обґрунтовує необхідність зменшення пені, колегія суддів погоджується з висновком судів про відсутність підстав для зменшення розміру пені.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 р. у справі № 910/15996/14 - без змін.