головуючий суддя: судді: Алєєва І.В. (доповідач), Акулова Н.В., Шевчук С.Р. за участю представників: від прокуратури: не з'явився; від Міністерства інфраструктури України: Аскарова А.В., дов. № 659/15/14-14 від 30.01.2014 р.; від в/ч Т0310: Веклич О.В., дов. № 549 від 11.11.2014 р.; від ПАТ "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО": Коптілов Ю.В., дов. № 244/1001 від 14.07.2014 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника військового прокурора Дніпропетровського гарнізону південного регіону України на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2014 р. (складена 28.11.2014 р.) у справі господарського суду № 904/3079/14 Дніпропетровської області за позовом Дніпропетровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі: Міністерства інфраструктури України, в особі 19 окремого мостового загону Державної спеціальної служби транспорту (в/ч Т0310) до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО" про стягнення 372 224,00 грн.

Дніпропетровський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі: Міністерства інфраструктури України, в особі 19 окремого мостового загону Державної спеціальної служби транспорту (в/ч Т0310) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО" про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 372 224,00 грн.

Позовні вимоги про стягнення безпідставно набутих коштів обґрунтовані приписами ст. ст. 1212, 1213 ЦК України.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2014 р. (складене 28.07.2014 р.), у справі № 904/3079/14 позовні вимоги задоволені. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО" зробити перерахунок за період з січня 2011 р. по серпень 2013 р. та повернути безпідставно набуту суму коштів у розмірі 372224грн. на рахунки 19 окремого мостового загону Державної спеціальної служби транспорту. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2014 р. (складена 28.11.2014 р.) у справі № 904/3079/14 вищезазначене судове рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Заступник військового прокурора Дніпропетровського гарнізону південного регіону України з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного господарського суду та залишити без змін судове рішення першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.01.2015 р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 28.01.2015 р. № 02-05/19 у зв'язку з перебуванням судді Прокопанич Г.К. у відпустці та перебуванням судді Мирошниченка С.В. на лікарняному, для розгляду справи № 904/3079/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Акулова Н.В., Шевчук С.Р.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 28.01.2015 р. з'явились представники Міністерства інфраструктури України, 19 окремого мостового загону Державної спеціальної служби транспорту (в/ч Т0310) та Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО", прокурор - не з'явився. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Заступника військового прокурора Дніпропетровського гарнізону південного регіону України.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, спірні правовідносини, що виникли між сторонами з постачання електричної енергії врегульовані договорами про постачання електричної енергії № 160/14-16/07 від 27.08.2007 р., № 061521 від 20.02.2012 р., № 061521 від 15.08.2012 р., № 061521 від 20.12.2012 р., № 061521 від 18.02.2013 р., № 061521 від 20.05.2013 р., № 061521 від 30.07.2013 р.

Положеннями ст.ст. 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до вимог ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання цих договорів відповідачем здійснювалося постачання електричної енергії, а позивачем здійснювалась оплата поставленої енергії на підставі актів про використану електричну енергію, складених відповідачем і рахунків, які виставлялися для оплати.

Як вже зазначалось вище, позовні вимоги про стягнення безпідставно набутих коштів обґрунтовані приписами ст. ст. 1212, 1213 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовується також до вимог про:

повернення виконаного за недійсним правочином;

витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Вищезазначене дає підстави зробити висновок, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти як: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Отже, апеляційна інстанція правомірно виходила з того, що оскільки правовідносини сторін, як це було зазначено, врегульовані договором, а кошти які прокурор просить стягнути з відповідача, отримані останнім відповідно на підставі договору, то такі кошти набуті за наявності правової підстави, а тому не можуть бути витребувані відповідно до положень ст. 1212 ЦК України.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України.

Щодо іншої частини позовних вимог про зобов'язання відповідача зробити перерахунок за період з січня 2011 р. по серпень 2013 р., апеляційний господарський суд з урахуванням приписів ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України дійшов до вірного висновку про відмову в їх задоволенні, оскільки позивач в цій частині обрав неналежний спосіб захисту порушеного права.

Беручи до уваги вищевикладене, апеляційна інстанція, на відміну від місцевого господарського суду, дійшла до вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В силу приписів ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2014 р. (складена 28.11.2014 р.) у справі № 904/3079/14 відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2014 р. (складена 28.11.2014 р.) у справі № 904/3079/14 - залишити без змін, а касаційну скаргу Заступника військового прокурора Дніпропетровського гарнізону південного регіону України - без задоволення.