головуючий суддя: судді: Алєєва І.В. (доповідач), Акулова Н.В., Шевчук С.Р. за участю представників: від прокуратури: Кузнецова Ю.В., пос. № 023135 від 26.11.2013 р.; від позивача: Лашко І.І., дов. № 104 від 01.07.2014 р.; від відповідача 1: не з'явився; від відповідача 2: не з'явився; касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-3" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 р. (складена 28.11.2014 р.) у справі господарського суду № 6/5005/9535/2011 Дніпропетровської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" в особі відділення "Дніпропетровське регіональне управління "АТ "Родовід Банк" до 1.Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-3"; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Менеджмент Груп" за участю прокурора Дніпропетровської області про визнання недійсним договору від 02.02.2010 р. та стягнення 44 133 362,95 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2012р. (складене 02.07.2012р.) у справі № 6/5005/9535/2011 у задоволенні позовних вимог відмолено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 04.11.2013 р. у справі № 6/5005/9535/2011, вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким задоволені позовні вимоги. Визнано недійсним договір від 02.02.2010 р. про припинення дії кредитного договору № 066/67-КЛТ-08 від 20.11.2008 р.

Стягнуто солідарно з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-3" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Менеджмент Груп" на користь Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" в особі відділення "Дніпропетровське регіональне управління "АТ "Родовід Банк" 44133362,95 грн., з яких: 32 849 021,84 грн. - прострочена заборгованість (основне зобов'язання); 5 475 944,35 грн. - прострочені проценти; 2 500 177,02 грн. - пеня за основним зобов'язанням; 831 765,45 грн. - пеня за простроченими процентами; 1 950 875 грн. - інфляційні витрати на суму основного боргу; 525 579,29 грн. - інфляційні витрати на нараховані проценти. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2013р. у справі № 6/5005/9535/2011 задоволено заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-3" про розстрочку виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.04.2013р. на строк два роки відповідно до графіку погашення заборгованості з 30.12.2013 р. по 31.12.2015 р.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.01.2014р. у справі № 6/5005/9535/2011 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2013 р. скасовано та відмовлено у задоволенні вищезазначеної заяви.

Постановою Верховного Суду України від 02.09.2014 р. у справі № 6/5005/9535/2011 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Менеджмент Груп" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 04.11.2013 р. у справі № 6/5005/9535/2011.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Союз-3" вдруге звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про відстрочку та розстрочку виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 р. у справі № 6/5005/9535/2011.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2014 р. у справі № 6/5005/9535/2011 заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-3" від 16.10.2014 р. про відстрочку та розстрочку виконання судового рішення задоволено частково. Відстрочено виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 р. у справі № 6/5005/9535/2011 до 31.10.2015 р. Розстрочено виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 р. у справі № 6/5005/9535/2011 на строк 1 рік на загальну суму 44191911,45 грн. відповідно до графіку погашення заборгованості з 01.11.2015 р. по 01.10.2016 р.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 р. (складена 28.11.2014 р.) у справі № 6/5005/9535/2011 вищезазначену ухвалу місцевого господарського суду скасовано та відмовлено у задоволенні заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-3" про відстрочку та розстрочку виконання судового рішення. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Перший відповідач, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Союз-3", з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного господарського суду та залишити без змін ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2014 р. у справі № 6/5005/9535/2011.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.01.2015 р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 28.01.2015 р. № 02-05/19 у зв'язку з перебуванням судді Прокопанич Г.К. у відпустці та перебуванням судді Мирошниченка С.В. на лікарняному, для розгляду справи № 6/5005/9535/2011 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Акулова Н.В., Шевчук С.Р.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач просив оскаржувану постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 28.01.2015 р. прокурор та представник позивача заперечували проти задоволення касаційної скарги. Відповідачі уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-3".

Як вбачається з матеріалів справи, заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-3" мотивовано тим, що останній знаходиться у тяжкому матеріальному становищі та наявністю в нього ряду фінансових зобов'язань перед іншими організаціями і підприємствами.

Відповідно до положень ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України.

Згідно зі ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Частиною 1 ст. 116 ГПК України передбачено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 р. (v0009600-12) , підставою розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому розстрочку виконання рішення господарський суд має надавати лише в тих випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторін з поважних причин немає можливості виконати рішення (ухвалу) у встановлений строк.

Таким чином, вищезазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є підставність цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Отже, виходячи з приписів чинного законодавства, розстрочка виконання судового рішення може бути встановлена судом лише у виняткових випадках, тобто за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк.

Крім того, слід мати на увазі, що Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами ст. 43 ГПК України.

Так, відмовляючи у відстрочці та розстрочці виконання судового рішення апеляційною інстанцією було враховано, що скаржник вже звертався до суду з відповідною заявою, яка була задоволена ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2013 р. у даній справі, проте в подальшому скасована постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду; те, що відповідачем не доведено, що ним були здійснені заходи хоча б по частковій сплаті суми боргу позивачу; те, що 99,99% статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Родовід банк" належить державі в особі Міністерства фінансів України, а несвоєчасне виконання судового рішення має негативні наслідки для держави, як акціонера банку.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд дійшов до вірного висновку, що складне фінансове становище боржника, в розумінні ст. 121 ГПК України не є тими виключними обставинами, які надають підстави для відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в §1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

В силу приписів ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 р. (складена 28.11.2014р.) у справі № 6/5005/9535/2011 відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 р. (складена 28.11.2014 р.) у справі № 6/5005/9535/2011 - залишити без змін, а касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-3" - без задоволення.