Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Іванової Л.Б. - головуючого, Гольцової Л.А., Козир Т.П.,

за участю представника заявника скарги Крижановського М. М. дов. від 24.09.2014 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Малоолександрівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2014 року у справі Господарського суду Херсонської області за позовом Приватного підприємства "Агропроменерго" до Малоолександрівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області про стягнення суми,

У серпні 2014 року Приватне підприємство "Агропроменерго" (далі - позивач) звернулось до Малоолександрівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області (далі - відповідач) з позовом про стягнення суми боргу за договором № 2 від 2 вересня 2013 року, що складає 209936 гривень 61 коп., з яких: 167195 борг за договором, 20085 гривень 54 коп. втрат коштів від інфляції, 3325 гривень 58 коп. 3 % річних та 19330 гривень 49 коп. пені.

Позовні вимоги обгрунтовано невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати вартості виконаних за вказаним договором робіт.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 18 вересня 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Малоолександрівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області на користь Приватного підприємства "Агропроменерго" 20085 гривень 54 коп. втрат коштів від інфляції та 3325 гривень 58 коп. - 3 % річних.

Щодо основного боргу - 167195 гривень - провадження у справі припинено.

У задоволенні суми пені у розмірі 19330 гривень 49 коп. відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2014 року рішення Господарського суду Херсонської області від 18 вересня 2014 року залишено без змін, а апеляційну скаргу Малоолександрівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області залишено без задоволення.

У касаційній скарзі Малоолександрівська сільська рада Великоолександрівського району Херсонської області просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 18 вересня 2014 року, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2014 року в частині стягнення на користь Приватного підприємства "Агропроменерго" інфляційних втрат у сумі 20085 гривень 54 коп., 3 % річних - 3325 гривень 58 коп. та відмовити у задоволенні позовних вимог у цій частині; рішення в іншій частині залишити без змін.

Посилається на неповне з'ясування судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для справи, та порушення норм ст. ст. 218 Господарського кодексу України, ст. 617 Цивільного кодексу України.

Вважає, що судами не було надано належної оцінки доводам щодо того, що сума вартості виконаних за договором робіт була повернута з реєстраційного рахунку на котловий рахунок як невикористане фінансування, а платіжні доручення на оплату робіт залишились невиконаними з вини посадових осіб УДКСУ у Великоолександрівському районі Херсонської області, що свідчить про вчинення відповідачем усіх необхідних заходів для виконання зобов'язання.

Представник позивача у судове засідання не з'явився.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги позивач повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 2 вересня 2013 року між Малоолександрівською сільською радою (замовник) та Приватним підприємством "Агропроменерго" (підрядник) укладено договір № 2 про здійснення робіт "Капітальний ремонт фасаду та стін Малоолександрівського будинку культури Великоолександрівського району Херсонської області", за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик виконати, у відповідності до умов даного договору, роботу (капітальний ремонт фасаду та стін Малоолександрівського будинку культури Великоолександрівського району Херсонської області), а замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її (розділи 1, 2 договору).

За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором підряду, за яким, у відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до п. 3.2 договору загальна вартість будівельно-монтажних робіт згідно зведеного кошторису та договірної ціни складає 176920 гривень.

Згідно п. 7.1 договору остаточний розрахунок здійснюється протягом 5-ти днів з моменту підписання акту здачі-приймання робіт.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту його остаточного виконання, але в будь-якому випадку до 31 грудня 2013 року (п. 12.1 договору).

1 грудня 2013 року на виконання умов вказаного договору сторонами без зауважень підписано та скріплено печатками акт приймання виконаних робіт.

31 липня 2014 року комісією представника відповідача та позивача за участю головного державного фінансового інспектора з питань будівництва проведено контрольний обмір фактичних обсягів робіт, за результатами якого складено акт контрольного обміру, яким встановлено завищення вартості витрат обсягів виконаних робіт на суму 9725 гривень.

Вказаний акт підписано повноважними представниками сторін без заперечень та зауважень.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач зобов'язання з оплати вартості виконаних робіт у встановлені строки не виконав, сплативши суму боргу у повному обсязі лише на час звернення Приватного підприємства "Агропроменерго" з даним позовом, що підтверджується копіями платіжних доручень № 205 від 21 серпня 2014 року на суму 53076 гривень та № 399 від 21 серпня 2014 року на суму 114119 гривень.

З огляду на викладені обставини на час вирішення спору місцевим господарським судом вартість виконаних за договором робіт у сумі 167195 гривень сплачена відповідачем у повному обсязі, тому судами попередніх інстанцій обгрунтовано припинено провадження у справі в цій частині на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

В частині вимог про стягнення пені у розмірі 19330 гривень 49 коп. місцевим та апеляційним господарськими судами відмовлено з огляду на те, що умови укладеного сторонами договору № 2 від 2 вересня 2013 року не містять розміру пені та умов про забезпечення виконання зобов'язань відповідачем в частині стягнення пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи ту, встановлену судами обставину, що відповідачем прострочено виконання зобов'язання з оплати вартості виконаних робіт, вимоги про стягнення з останнього 20085 гривень 54 коп. втрат коштів від інфляції, 3325 гривень 58 коп. 3 % річних як такі, що нараховані у відповідності до вимог закону, підставно задоволені місцевим та апеляційним господарськими судами.

У касаційній скарзі Малоолександрівська сільська рада Великоолександрівського району Херсонської області зазначає, що до спірних правовідносин судами попередніх інстанцій помилково не застосовано норми ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України.

Вказує на те, що відповідачем вжито усіх необхідних та достатніх заходів для виконання своїх зобов'язань, надано до УДКСУ у Великоолександрівському районі Херсонської області належним чином оформлені платіжні доручення, а надалі процедура перерахування коштів позивачу від відповідача не залежала.

Так, норма ст. 218 Господарського кодексу України визначає підстави господарсько-правової відповідальності, яка забезпечується шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.

Разом з тим, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, та відновлення реальної вартості коштів з огляду на інфляційні процеси на підставі індексу інфляції.

Таким чином, встановлений законом обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми є не штрафними санкціями, а наслідком порушення боржником грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Разом з тим, обставини, які на думку відповідача звільняють останнього від відповідальності за невиконання зобов'язання з оплати вартості виконаних за договором робіт, не підтверджують наявність випадку або дії непереборної сили, що, за вжиття відповідачем усіх можливих заходів для виконання такого зобов'язання, унеможливили його виконання, а тому не є, у розумінні наведеної норми, підставами для звільнення від відповідальності.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій повно встановивши усі істотні обставини справи, надавши їм належну правову оцінку та вірно застосувавши норми ст. ст. 526, 625, 629, 837 Цивільного кодексу України, що регулюють спірні правовідносини, дійшли підставного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

За таких обставин рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій законні та обгрунтовані, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7- 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2014 року - без зміни.