розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівельна компанія "Море" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 у справі № 910/22301/14 за позовом Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" про зобов'язання вчинити дії та стягнення 2 809 507,80 дол. США, що еквівалентно 36 383 126,01 грн та 1 270577,15 дол. США, що еквівалентно 16 453 974,09 грн,-

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2014 р. (суддя Пригунова А.Б.) повернуто без розгляду позовну заяву Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" про зобов'язання вчинити дії та стягнення 2 809 507,80 дол. США, що еквівалентно 36 383 126,01 грн та 1 270577,15 дол. США, що еквівалентно 16 453 974,09 грн,-

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 (колегія суддів: Кропивна Л.В. - головуючий, Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.) апеляційну скаргу Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.10.2014 р. скасовано, справу передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відкрите акціонерне товариство "Феодосійська суднобудівельна компанія "Море" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2014, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.10.2014 р. - залишити без змін, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме, ст.ст. 1, 12, 17, 18, 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та норм процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.01.2015 продовжено строк розгляду касаційної скарги Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівельна компанія "Море" та відкладено розгляд справи на 27.01.2015 р.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 статті 54 ГПК України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

При цьому, згідно частини другої ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити, в тому числі, зміст позовних вимог, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги та зазначення доказів, що підтверджують позов.

Якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми, відповідно до п.3 ч.1 ст. 63 ГПК України має наслідком повернення позовної заяви без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" про зобов'язання вчинити дії та стягнення 2 809 507, 80 дол. США, що еквівалентно 36 383 126, 01 грн. та 1 270 577, 15 дол. США, що еквівалентно 16 453 974,09 грн.

Повертаючи без розгляду позовну заяву Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на підставі п. 3 ст. 63 ГПК України, суд першої інстанції послався на те, що відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) дана позовна заява підлягає розгляду господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море", яка порушена ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.01.2008 р. За правилами підсудності, визначеними Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (1207-18) справи, що перебувають у провадженні Господарського суду Автономної Республіки Крим підлягають передачі Господарському суду Київської області.

При цьому, судом першої інстанції зазначено, що заявником не надано суду документально підтверджених відомостей щодо господарського суду, у провадженні якого на даний час перебуває справа про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море", у зв'язку з чим суд не може дійти беззаперечного висновку щодо підсудності заяви Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" з майновими вимогами до Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" саме Господарським судом міста Києва.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви та повертаючи дану справу на розгляд до Господарського суду міста Києва, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зміни до ч.1 ст. 12 та ст. 16 ГПК України в частині підсудності справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, набрали чинності тільки 19.01.2013 р., тобто після порушення провадження у справі № 2-3/626-2008 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море", а тому не підлягали до застосування.

Відповідно до ч.4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) , а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України (2755-17) .

Згідно ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; 7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) , а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України (2755-17) ; 8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Частиною 9 ст. 16 ГПК України встановлено, що справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Зміни згідно п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України (справи, підвідомчі господарським судам України) та зміни згідно норм частини 9 ст. 16 цього ж кодексу (виключна підсудність справ), які внесені згідно норм пп. 1 п. 7 "Перехідні та прикінцеві положення" Закону про банкрутство в редакції від № 4212-VI від 22.12.2011 року (4212-17) , були передбачені законодавцем саме задля процесуального врегулювання порядку розгляду майнових спорів до боржника, щодо якого справа про банкрутство порушена в порядку норм вказаної редакції закону. А тому такі зміни до ГПК України (1798-12) не можна враховувати та застосовувати без застосування нової редакції Закону про банкрутство - № 4212-VI від 22.12.2011 року (4212-17) .

Тобто, зміни до ст.ст. 12, 16 ГПК України в частині визначення підвідомчості та підсудності справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, були внесені згідно Закону України від 22.12.2011 р. № 4212-VI "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (4212-17) , який набрав чинності тільки 19.01.2013 р.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, ухвалою суду першої інстанції від 12.01.2008 р. порушено провадження у справі № 2-3/626-2008 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море", тобто до набрання чинності Законом України від 22.12.2011 р. № 4212-VI "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (4212-17) .

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Абзацом першим ст.1-1 Перехідних та перехідних положень Закону України від 22.12.2011 р. № 4212-VI "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (4212-17) встановлено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Отже, положення цього Закону застосовуються господарськими судами у розгляді справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання ним чинності, тобто з 19.01.2013 р.

Наведене стосується й вирішення спорів, зазначених у частині четвертій статті 10, статті 20 та частині восьмій статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Враховуючи, що провадження у справі № 2-3/626-2008 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" було порушене 12.01.2008 р., до набрання чинності Законом України від 22.12.2011 р. № 4212-VI (4212-17) - 19.01.2013 р., суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що застосування його положень до спірних правовідносин у даній справі здійснено судом першої інстанції неправомірно.

Крім того, суд апеляційної інстанції спростував висновки суду першої інстанції про неможливість самостійно встановити суд, у провадженні якого знаходиться справа про банкрутство.

Перелік підстав для повернення позовної заяви без розгляду наведено у статті 63 ГПК України, який є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Зокрема, частиною першою пунктом третім цієї статті передбачено, що сдд повертає позовну заяву без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Отже, суд не вправі повернути позовну заяву на підставі пункту 3 частини першої статті 63 ГПК з мотиву неподання документів, що є доказами, або подання не засвідчених належним чином копій документів, оскільки позивач може їх подавати до закінчення розгляду справи.

Якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 ГПК. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача.

Застосувавши при поверненні позовної заяви п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суд першої інстанції вказав, при цьому, що заявником не надано суду документально підтверджених відомостей щодо господарського суду, у провадженні якого на даний час перебуває справа про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море".

Однак, як зазначив суд апеляційної інстанції, таке застосування норм процесуального права є необґрунтованим, оскільки ухвала про порушення провадження у справі банкрутство відповідача не стосується позовних вимог та їх обґрунтування, про що вказано в п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України, а тому не може бути підставою для повернення матеріалів позовної заяви.

При цьому, місцевий господарський суд при виникненні у нього сумнівів щодо точного знаходження справи про банкрутство не був позбавлений можливості прийняти до розгляду позовну заяву та зобов'язати позивача або відповідача надати дані щодо суду, в якому розглядається справа про банкрутство.

З урахуванням вищезазначеного, виходячи із меж перегляду справи касаційною інстанцією, встановлених ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що матеріали позовної заяви були неправомірно повернуті судом першої інстанції, оскільки зміни до ч.1 ст. 12 та ст. 16 ГПК України в частині підсудності справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, набрали чинності тільки 19.01.2013 р., тобто після порушення провадження у справі № 2-3/626-2008 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море", а тому не підлягали застосуванню у даній справі.