Катеринчук Л.Й. (головуючого-доповідача), Короткевича О.Є., Куровського С.В. розглянувши касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 року у справі господарського суду № 38/904/329/2013 Дніпропетровської області за заявою ЗАТ "Павлоградбуд" до ЗАТ "Павлоградбуд" про визнання банкрутом ліквідатор Самошост І.І. за відсутності явки в судове засідання представників учасників провадження у справі,

ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2013 року за заявою ЗАТ "Павлоградбуд" (далі - боржника) порушено провадження у справі № 38/904/329/2013 про банкрутство боржника відповідно до статей 7, 11, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України № 2343-ХІІ (2343-12) , до внесення змін Законом України № 4212-VІ від 22.12.2011 року (4212-17) ) (далі - Закон про банкрутство) (том 1, а.с. 1).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2013 року введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 6 місяців, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Самошоста І.І. (том 1, а.с. 124 - 127).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2013 року затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 970 240, 68 грн., в тому числі з грошовими вимогами УПФ України в міста Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області на суму 192 258, 98 грн., з яких 146 735, 52 грн. - третя черга, 45 523, 46 грн. - шоста черга; Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на суму 107 902, 50 грн., з яких 101 349, 36 грн. - третя черга, 6 533, 14 грн. - шоста черга (том 1, а.с. 153 - 154).

Справа перебуває на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2013 року строком на 1 рік, до 18.06.2014 року, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Самошоста І.І., оголошення про що опубліковано в газеті "Голос України" № 123 (5623) від 06.07.2013 року (том 2, а.с. 41 - 46, 51).

Строк ліквідаційної процедури у справі та повноважень ліквідатора банкрута Самошоста І.І. неодноразово продовжувався ухвалами місцевого господарського суду (том 2, а.с. 249 - 250, том 3, а.с. 4 - 5, 24 - 25).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2013 року конкурсного кредитора Західно-Донбаську об'єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби замінено його правонаступником - Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (том 2, а.с. 69).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2014 року затверджено реєстр вимог кредиторів боржника (з урахуванням визнаних судом поточних вимог кредиторів), зокрема, з грошовими вимогами УПФ України в міста Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області на суму 237 260, 68 грн., з яких 44 831, 70 грн. - перша черга, 146 735, 52 грн. - третя черга, 45 693, 46 грн. - шоста черга; Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на суму 107 902, 50 грн., з яких 101 349, 36 грн. - третя черга, 6 533, 14 грн. - шоста черга; окремо внесено до реєстру вимоги кредиторів щодо виплати заборгованості по заробітній платі на суму 99 895, 32 грн., а також аліментів на суму 303, 16 грн. у першу чергу задоволення (том 2, а.с. 218 - 220).

01.04.2014 року Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася до господарського суду зі заявою про визнання її кредитором боржника з поточними грошовими вимогами на загальну суму 359 978, 31 грн., що становлять заборгованість підприємства-боржника зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій станом на 05.12.2013 року (вх. № 529/14) (том 1 грошових вимог Західно-Донбаської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, а.с. 167 - 216).

06.05.2014 року орган доходів і зборів подав до господарського суду заяву з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 6 219, 11 грн. заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що виникла в період з 21.10.2013 року (вх. 753/14) (том 1 грошових вимог Західно-Донбаської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, а.с. 218 - 248).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2014 року (суддя Калиниченко Л.М.) визнано вимоги Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до боржника на суму 297 572, 75 грн. як поточні вимоги, в решті заявлені грошові вимоги відхилено (том 2 грошових вимог Західно-Донбаської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, а.с. 122 - 124).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, конкурсний кредитор ТОВ "Райз" звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати результат розгляду поточних грошових вимог податкової інспекції до боржника та прийняти у справі нове рішення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначив про безпідставність висновків суду першої інстанції про визнання та включення до реєстру вимог кредиторів, як поточних, вимог органу доходів і зборів в частині заборгованості боржника зі сплати орендної плати за землю на суму 49 472, 60 грн. та збору за спеціальне водокористування за другий квартал 2013 року на суму 227, 77 грн., які розраховані за період після визнання боржника банкрутом та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури 18.06.2013 року. Також, за твердженням заявника апеляційної скарги, у резолютивній частині оскаржуваної ухвали не визначено черговості задоволення кредиторських вимог податкової інспекції, включених до реєстру за результатами їх розгляду судом першої інстанції у судовому засіданні від 18.09.2014 року.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Вечірка І.О., суддів: Кузнецова В.О., Науменка І.М.), з врахуванням ухвали про виправлення описки від 22.12.2014 року, апеляційну скаргу ТОВ "Райз" задоволено частково, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2014 року у справі змінено та викладено абзац 1 її резолютивної частини у такій редакції:

"Визнати поточні грошові вимоги Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області до ЗАТ "Павлоградбуд" на суму 247 872, 38 грн., з яких 2 124, 66 грн. підлягають включенню до 1 черги вимог кредиторів, 245 747, 72 грн. підлягають включенню до 6 черги вимог кредиторів. В задоволенні інших вимог кредитора відмовити".

В решті ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2014 року залишено без змін (том 2 грошових вимог Західно-Донбаської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, а.с. 169 - 173, 192).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - скаржник) звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить змінити постанову апеляційного суду від 12.11.2014 року, визнавши відхилені судами попередніх інстанцій її кредиторські вимоги до боржника. Касаційна скарга мотивована порушенням апеляційним судом положень статей 123, 126 Податкового кодексу України та статті 12 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, що полягало в необґрунтованій відмові у задоволенні кредиторських вимог податкової інспекції в частині заборгованості зі сплати штрафних санкцій, застосованих до боржника у зв'язку із заниженням ним суми податку на додану вартість, а також в частині непогашеної заборгованості по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що виникла в боржника після визнання його банкрутом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 12.11.2014 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Згідно зі статтею 1 Закону про банкрутство (в редакції Закону України № 2343-ХІІ (2343-12) , чинній до 19.01.2013 року), кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до частин 1, 2 статті 14 Закону про банкрутство (в редакції Закону України № 2343-ХІІ (2343-12) , чинній до 19.01.2013 року, положення якого застосовувалися до процедури розпорядження майном боржника), конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Статтею 22 Закону про банкрутство (в редакції Закону України № 2343-ХІІ (2343-12) , чинній до 19.01.2013 року) регламентовано, що у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Пунктом 11 Розділу X Прикінцеві та Перехідні положення Закону про банкрутство (2343-12) (в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 року (4212-17) ) передбачено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Матеріалами справи підтверджується та судами встановлено, що 18.06.2013 року боржника було визнано банкрутом. Отже, в ході ліквідаційної процедури до боржника повинні застосовуватися положення, які регулюють хід ліквідаційної процедури в редакції Закону про банкрутство зі змінами згідно Закону України № 4212-VІ від 22.12.2011 року (4212-17) , який набрав чинності 19.01.2013 року.

Відповідно до частини 1 статті 38 Закону про банкрутство в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 року (4212-17) , з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Отже, частиною 1 статті 38 Закону про банкрутство в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 року (4212-17) конкретно передбачено норму права, згідно якої припиняється виникнення поточних зобов'язань боржника зі сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) в ліквідаційній процедурі у справі про банкрутство, яка є спеціальною та повинна застосовуватися переважно щодо суб'єктів підприємницької діяльності, які перебувають у процедурі банкрутства.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України згідно Постанов № 14/017 від 13.05.2014 року та № 14/025 від 27.05.2014 року у справі № 5021/321/12.

Відтак, у справах про банкрутство, порушених з 19.01.2013 року, а також порушених до 19.01.2013 року та ліквідаційна процедура у яких здійснюється згідно Закону про банкрутство в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 року (4212-17) , з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом, припиняється виникнення зобов'язань боржника перед органами доходів і зборів щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Отже, податкова інспекція, яка є уповноваженим державою органом на стягнення зі суб'єктів господарювання податкових платежів, як поточний кредитор у справі про банкрутство, вправі звертатися в ліквідаційну процедуру з грошовими вимогами до боржника, які виникли лише за період після порушення провадження у справі про банкрутство і до моменту відкриття ліквідаційної процедури у справі.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ухвалою господарського суду від 10.01.2013 року порушено справу про банкрутство ЗАТ "Павлоградбуд" відповідно до статей 7, 11, 12 Закону про банкрутство (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України № 4212-VI від 22.12.2011 року (4212-17) ), оголошення про що опубліковано в газеті "Голос України" № 22 (5522) від 02.02.2013 року (том 1, а.с. 1, 132); ухвалою господарського суду від 22.01.2013 року введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 6 місяців, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Самошоста І.І. (том 1, а.с. 124 - 127).

Матеріалами справи підтверджується та судами встановлено обставини затвердження реєстру вимог кредиторів боржника ухвалою господарського суду від 23.04.2013 року (з врахуванням внесення змін до реєстру згідно ухвали суду від 20.03.2014 року), в тому числі з конкурсними вимогами Західно-Донбаської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на суму 107 902, 50 грн., з яких 101 349, 36 грн. у третю чергу задоволення, а 6 533, 14 грн. - у шосту чергу (том 1, а.с. 153 - 154, том 2, а.с. 218 - 220).

Судами встановлено, що постановою господарського суду від 18.06.2013 року боржника визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру на строк до 18.06.2014 року, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Самошоста І.І., оголошення про введення ліквідаційної процедури опубліковано в газеті "Голос України" № 123 (5623) від 06.07.2013 року (том 2, а.с. 41 - 46, 51). Відтак, перебіг 2-х місячного строку на подання поточних грошових вимог в ліквідаційній процедурі боржника закінчився 09.09.2013 року (останній день відповідного місяця - 07.09.2013 року була субота), а заяви скаржника з поточними грошовими вимогами подані у квітні-травні 2014 року.

Отже, суди дійшли вірного висновку про застосування до ліквідаційної процедури банкрута положень Закону про банкрутство (2343-12) в редакції Закону України № 4212-VІ від 22.12.2011 року (4212-17) , який набрав чинності 19.01.2013 року, зокрема, щодо наслідків визнання боржника банкрутом, а також порядку пред'явлення та черговості задоволення вимог кредиторів за зобов'язаннями боржника, що виникли після порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, у квітні-травні 2014 року Західно-Донбаська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області заявила у дану справу про банкрутство кредиторські вимоги на загальну суму 366 197, 42 грн., що становлять заборгованість боржника зі сплати податку на прибуток на суму 169, 49 грн., податку на додану вартість на суму 274 776, 17 грн., орендної плати з юридичних осіб на суму 84 511, 48 грн., збору за спеціальне водокористування загальнодержавного значення на суму 499, 61 грн., штрафних санкцій на суму 21, 56 грн. станом на 05.12.2013 року, а також 6 219, 11 грн. заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 21.10.2013 року по 01.04.2014 року (том 1 грошових вимог Західно-Донбаської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, а.с. 167 - 216, 218 - 248).

Згідно наданих податковою інспекцією розрахунків податкового боргу, податкових декларацій, податкових повідомлень-рішень, а також звітності про суми нарахованого єдиного соціального внеску, апеляційний суд, переглядаючи грошові вимоги податкової інспекції в апеляційному порядку, встановив, що спірні вимоги виникли як до порушення щодо боржника справи про банкрутство та є конкурсними за своєю правовою природою, так і в ході процедури розпорядження його майном (поточні вимоги). Також, податковою інспекцією заявлено вимоги щодо сплати боржником податкової заборгованості, нарахованої за період після визнання його банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі постановою від 18.06.2013 року, та штрафних санкцій, застосованих до боржника за неналежне виконання податкових зобов'язань після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів ухвалою суду від 10.01.2013 року.

Розглядаючи грошові вимоги органу доходів і зборів на суму 6 219, 11 грн., апеляційний суд встановив, що впродовж січня 2013 року - лютого 2014 року у боржника виникла заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 74 165, 16 грн., з яких 27 208, 80 грн. було погашено в ході процедури розпорядження майном боржника; при цьому, згідно з ухвалою від 20.03.2014 року суд першої інстанції визнав та включив до реєстру вимог кредиторів 44 831, 70 грн. поточних вимог органу Пенсійного фонду України, який до 11.08.2013 року був уповноваженим державою органом на стягнення з платників несплачених сум єдиного соціального внеску.

З огляду на встановлене, апеляційний суд дійшов висновку, що непогашена сума заборгованості банкрута по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що виникла в період після порушення даної справи про банкрутство, становить 2 124, 66 грн. (74 165, 16 грн. - 27 208, 80 грн. - 44 831, 70 грн.).

Також, апеляційний суд визнав обґрунтованими грошові вимоги податкової інспекції на суму 245 747, 72 грн., в тому числі зі сплати орендної плати за землю за грудень 2012 року, момент сплати якої настав у січні 2013 року, та в період з січня по травень 2013 року на загальну суму 35 038, 88 грн. (5 839, 78 грн. + 29 199, 10 грн.), зі сплати збору за спеціальне водокористування за I квартал 2013 року на суму 270, 84 грн. (з урахуванням її зниження на суму переплати в розмірі 3,56 грн.) та заборгованості зі сплати податку на додану вартість на суму 210 438 грн., що виникла відповідно до податкових декларацій, поданих у січні та лютому 2013 року.

Відтак, судом апеляційної інстанції включено до реєстру вимог кредиторів як такі, що виникли в процедурі розпорядження майном боржника та підтверджені належними та достатніми доказами у справі, грошові вимоги органу доходів і зборів на загальну суму 247 872, 38 грн., з яких 2 124, 66 грн. у першу чергу задоволення, як вимоги по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та 245 747, 72 грн. у шосту чергу задоволення, що є заборгованістю банкрута зі сплати податкових платежів, яку заявлено з пропуском строку, визначеного частиною 1 статті 38 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, для пред'явлення кредиторами поточних вимог до боржника.

Відхиляючи заявлені податковою інспекцією кредиторські вимоги на суму 29 199, 10 грн. орендної плати за землю за червень - жовтень 2013 року та на суму 227, 77 грн. збору за спеціальне водокористування за серпень 2013 року, апеляційний суд виходив з того, що спірні вимоги виникли після визнання боржника банкрутом постановою від 18.06.2013 року, що не узгоджується з положеннями статті 38 Закону про банкрутство в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 року (4212-17) , які застосовуються в ході ліквідаційної процедури у даній справі, про те, що з моменту визнання боржника банкрутом в останнього не може виникати жодних додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, які безпосередньо пов'язані зі здійсненням ліквідаційної процедури.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції та вважає, що вони зроблені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, зокрема, вірним застосуванням Закону про банкрутство (2343-12) в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 року (4212-17) , який набрав чинності 19.01.2013 року.

Висновки апеляційного суду за змістом оскаржуваної постанови від 12.11.2014 року про відхилення кредиторських вимог органу доходів і зборів на суму 20 273, 50 грн. орендної плати за землю за податковий період 2012 року, строк сплати якої, за винятком орендної плати за грудень 2012 року, настав до порушення щодо боржника даної справи про банкрутство ухвалою від 10.01.2013 року, узгоджуються з положеннями частини 2 статті 14 Закону про банкрутство (в редакції, чинній на момент порушення провадження у справі) про погашення вимог конкурсних кредиторів у випадку, якщо такі вимоги заявлено після закінчення строку, встановленого для їх подання.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про безпідставність нарахування органом доходів і зборів пені за невиконання боржником податкових зобов'язань в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеною ухвалою про порушення провадження у даній справі про банкрутство.

Доводи касаційної скарги про те, що грошові вимоги податкової інспекції на суму 63 316, 75 грн. не є пенею, а є штрафними санкціями, застосованими до боржника на підставі статті 123 Податкового кодексу України у зв'язку із заниженням ним податкових зобов'язань з податку на додану вартість, на які дія мораторію на задоволення вимог кредиторів згідно статті 12 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, не поширюється, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає необґрунтованими. Такі твердження скаржника не узгоджуються з висновками Верховного Суду України згідно Постанов № 12/079 від 18.12.2012 року у справі № 5/34-09 та № 13/011 від 12.03.2013 року у справі № 29/5005/16170/2011 про те, що пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються за зобов'язаннями боржника як перед конкурсними, так і поточними кредиторами впродовж всього строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, що вводиться одночасно із порушенням щодо боржника провадження у справі про банкрутство.

Колегія суддів касаційного суду зазначає, що ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 року виправлено описку у першому абзаці сторінки шостої мотивувальної частини оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції від 12.11.2014 року та зазначено дату прийняття постанови про визнання боржника банкрутом як "18.06.2013 року", що спростовує доводи заявника касаційної скарги про необґрунтоване відхилення апеляційним судом вимог органу доходів і зборів по заборгованості з орендної плати за землю за червень 2013 року, строк сплати якої у боржника настав після визнання його боржника банкрутом.

З огляду на зазначене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 року у справі № 38/904/329/2013 такою, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, та не вбачає правових підстав для її зміни чи скасування.