Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів: Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Полянського А.Г., розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "ЕРА" на постанову від 17.11.2014 Харківського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Запорізької області № 908/1151/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП ХИМ" до Публічного акціонерного товариства "ЕРА" про стягнення 63 213,11 грн, за участю представників: - позивача - відповідача не з'явились Лісянський І.Л.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.06.2014 у справі № 908/1151/14 (суддя Проскуряков К.В.) відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП ХИМ" (далі-позивач) до Публічного акціонерного товариства "ЕРА" (далі-відповідач) про плвнрнення попередньої оплати за непоставлений товар за договором № 031013 від 03.10.2013, пені та 3% річних в загальній сумі 63213,11 грн.

Харківський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд в зв'язку зі скаргою позивача, постановою від 17.11.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., судді Бородіна Л.І., Лакіза В.В.) рішення місцевого господарського суду в частині відмови в позові щодо стягнення попередньої оплати та 3% річних скасував, прийнявши нове рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 60257,04 грн та 3% річних у розмірі 198,11 грн. В решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін

Відповідач, не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, натомість залишити в силі рішення місцевого господарського суду, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: ст. 526, ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Зокрема, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував тієї обставини, що частина сплаченої позивачем суми попередньої оплати - 7350,14 грн була зарахована відповідачем за надлишково поставлений товар по специфікації №1, а, отже, зобов'язання з попередньої оплати товару по специфікації № 2 залишились не повністю виконаними покупцем на вищевказану суму, що, в свою чергу, свідчить про наявність у продавця підстав у відповідності до умов п.4.6 договору для зарахування коштів попередньої оплати за товар по специфікації № 2 в якості штрафних санкцій та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення позову.

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечив проти її задоволення.

Представник позивача не скористався своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого був належним чином повідомлений ухвалою Вищого господарського суду України від 19.01.2015.

За розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 27.01.2015 № 03-05/70, у зв'язку із зайнятістю судді Мачульського Г.М., для розгляду касаційної скарги у цій справі сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Грейц К.В. (доповідач), судді Бакуліна С.В., Полянський А.Г.

Заслухавши пояснення присутнього у відкритому судовому засіданні представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 03.10.2013 між Публічним акціонерним товариством "ЕРА" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОП ХИМ" (покупець) укладено договір № 031013, за умовами якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти і оплатити на умовах цього договору поліпропіленові тканинні вироби, згідно з заявками покупця (товар) (п.1 договору); кількість і асортимент товару кожної партії визначається в заявці на поставку партії товару, яку покупець надає продавцю не пізніше ніж за 20 календарних днів до запланованої дати відвантаження цієї партії (п.2.1 договору); загальна сума договору складає 160000,00 грн, точна сума договору визначається по факту поставок товару за весь період дії договору (п.2.2 договору); найменування, кількість, асортимент, строки поставки і ціна товару визначаються специфікаціями, які є невід'ємними частинами цього договору (п.2.4 договору); поставка партії товару здійснюється на умовах: відвантаження здійснюється зі складу постачальника протягом 15 календарних днів з моменту здійснення оплати товару покупцем згідно з п. 4.1 цього договору, якщо інше не обумовлено в специфікації (п.3.1 договору); оплата за товар здійснюється покупцем на поточний рахунок продавця шляхом перерахування вартості партії товару в наступному порядку: передплата у розмірі 50% від суми, зазначеної у виставленому продавцем рахунку, не пізніше 3 банківських днів з дати виставлення рахунку та 50% від суми, зазначеної у виставленому продавцем рахунку, не пізніше дня фактичного відвантаження товару (п.4.1 договору); сторони припускають, що при відвантаженні партії товару можлива невідповідність фактичної кількості товару в відвантаженій партії кількості товару, визначеного в заявці, в межах ± 10%, в цьому разі розрахунки між сторонами здійснюються по фактичній кількості (п.4.2 договору); у випадку затримки оплати на строк більше 30 днів з моменту здійснення першого платежу за партію товару, отримана передоплата не повертається покупцю, а зараховується продавцем у якості штрафних санкцій як комісія за виготовлення незатребуваної продукції (п.4.6 договору); у разі затримки відвантаження товару продавцем у строк, продавець сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, але не більше 30% від загальної вартості партії товару (п.5.2 договору).

03.10.2013 між сторонами підписано специфікацію № 1 до договору на загальну суму 157824,00 грн. з умовою оплати - 100 % передоплата. Цієї ж дати покупцеві виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000360 від 03.10.2013 на суму 157824,00 грн.

11.11.2013 між сторонами було підписано специфікацію № 2 до договору на загальну суму 115613,50 грн. з умовою оплати - 100 % передоплата. Цієї ж дати покупцеві виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000423 від 11.11.2013 на суму 115613,50 грн.

Попередніми судовими інстанціями також встановлено, що позивач сплатив на рахунок відповідача за товар суму попередньої оплати 272613,50 грн, а відповідач поставив позивачеві товар на суму 212356,46 грн. Відтак, відповідач недопоставив товар на суму 60257,04 грн.

11.01.2014 позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення № 32 від 08.01.2014 про відмову від договору, в якому просив повернути протягом 5 банківських днів сплачені за товар кошти у розмірі 60257, 04 грн.

У відповідь відповідач листом від 03.02.2014 № 19-02/14 повідомив позивача про те, що у зв'язку з порушенням останнім строків оплати за специфікацією № 2 всі кошти, які надійшли як передоплата, були зараховані відповідачем в якості штрафних санкцій на підставі умов п. 4.6. договору.

Зазначені обставини стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП ХИМ" до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "ЕРА" 60257,04 грн попередньої оплати за непоставлений товар, 2401,60 грн пені та 554,47 грн 3% річних, вимоги якого обґрунтовані, зокрема, приписами ст. ст. 625, 662, ч.1 ст. 670, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спір у справі та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що, оскільки позивач порушив строки та умови 100% попередньої оплати товару, то у відповідача не виникло обов'язку щодо передачі виробленої продукції покупцю на суму здійсненої ним попередньої оплати.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині повернення суми попередньої оплати, виходив з того, що зобов'язання позивача із внесення грошових коштів за визначений в специфікаціях товар і за виставленими йому рахунками були виконані ним у повному обсязі, у зв'язку з чим, встановивши обставини недопоставки відповідачем товару на суму 60257,04 грн., визнав обґрунтованими позовні вимоги в цій частині. На підставі встановленого факту неналежного виконання відповідачем умов договору, суд апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних, дійшов висновку про обґрунтованість позову в цій частині на суму 198,11 грн.

Висновки апеляційного господарського суду в частині позовних вимог про стягнення попередньої оплати за непоставлений товар колегія суддів вважає законними та обґрунтованими, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено, що у разі коли продавець одержав суму попередньої оплати товару та не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач сплатив на рахунок відповідача за товар 272613,50 грн, виконавши зобов'язання з попередньої оплати рахунку-фактури № СФ-0000360, виставленого внаслідок підписання сторонами специфікації № 1, та рахунку-фактури № СФ-0000423, виставленого внаслідок підписання сторонами специфікації № 2. Натомість відповідач, зазначаючи про поставку товару за специфікацією № 1 в більшій кількості, ніж було обумовлено сторонами, та, відповідно, необхідність сплати позивачем більшої суми грошових коштів за отриману продукцію по специфікації № 1, самовільно зарахував частину сплачених останнім коштів за специфікацією № 2 в сумі 7350,14 грн в рахунок погашення суми надлишково поставленого товару по специфікації № 1.

Вказані обставини, на думку відповідача, з урахуванням приписів пункту 4.2 договору, свідчать про неналежне виконання позивачем зобов'язання з оплати рахунку, виставленого по специфікації № 2, тобто, недоплату суми 7350,14 грн, та, відповідно, наявність підстав для зарахування неповної суми попередньої оплати за рахунком-фактурою № 0000423 в якості штрафних санкцій як комісія за виготовлення незатребуваної продукції.

Втім, колегія суддів зазначає про безпідставність посилання відповідача на умови пункту 4.2 договору № 031013, як підставу для самовільного віднесення продавцем грошових коштів, сплачених покупцем на виконання специфікації № 2, для погашення вартості надлишково поставленого товару по специфікації № 1, адже, зі змісту пунктів 4.1, 4.5 договору № 031013 вбачається, що розрахунки між сторонами здійснюються на підставі виставлених продавцем рахунків.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що зобов'язання зі сплати рахунку-фактури № СФ-0000360 та рахунку-фактури № СФ-0000423, які виставлені відповідачем на виконання специфікацій № 1 та № 2, з умовами попередньої 100% оплати товару, були повністю виконані позивачем.

При цьому, щодо необхідності розрахунку за надлишково поставлений товар по специфікації № 1 по видатковим накладним № РН-000361 від 21.10.2013, № РН-000379 від 30.10.2013 та № РН-000394 від 06.11.2013, жодних вимог та виставлених рахунків з визначеною сумою грошових коштів, яка підлягає до сплати за надлишковий товар, як до моменту підписання сторонами специфікації № 2, так і після її підписання, відповідачем не було заявлено/виставлено, що, в свою чергу, свідчить про безпідставність самовільного віднесення ним грошових коштів в сумі 7350,14 грн, які були сплачені позивачем як передоплата за специфікацією № 2, на погашення суми за надлишково поставлений товар по специфікації № 1.

Отже, висновок апеляційного господарського суду про підставність вимог позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати за непоставлений товар 60257,04 грн колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих на суму неповерненої передоплати, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.09.2014 у справі № 921/266/13-г/7).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд, неправильно застосувавши приписи ст. 625 ЦК України, дійшов помилкового висновку щодо стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих на суму неповерненої передоплати, у зв'язку з чим постанова суду апеляційної інстанції в цій частині підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 198,11 грн.

Відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України у разі скасування оскаржуваних судових актів касаційна інстанція здійснює новий розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ЕРА" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.11.2014 у справі Господарського суду Запорізької області № 908/1151/14 скасувати в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "ЕРА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП ХИМ" 3% річних в сумі 198,11 грн і в цій частині в позові відмовити.

В іншій частині постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.11.2014 у цій справі залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП ХИМ" на користь Публічного акціонерного товариства "ЕРА" судовий збір у сумі 11,61 грн за касаційний розгляд справи. Доручити Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.