Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Полянського А.Г., розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на постанову від 24.11.2014 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі Господарського суду Дніпропетровської області № 904/4666/14 за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 19 642, 56 грн, за участю представників: позивача - не з'явились відповідача -Марченко Н.М., Русанова В.В.,

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2014 у справі № 904/4666/14 (суддя Панна С.П.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.11.2014 (колегія суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Пруднікова В.В., Широбокової Л.П.), позовні вимоги Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (далі-позивач) до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі-відповідач) про стягнення 19642,56 грн задоволені повністю. Стягнено з відповідача на користь позивача 18498,84 грн плати за користування вагонами та 1143,72 грн збору за зберігання вантажу.

Відповідач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 237, 244, 246, 614 Цивільного кодексу України, ст. 306 Господарського кодексу України, п. п. 8, 9, 10, 12 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999 № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458 (z0165-99) , ст. ст. 5, 6, 119 Статуту залізниць України (457-98-п) , ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник вважає, що позивачем не доведено факту неможливості подачі вагонів, затриманих на станції підходу, впродовж періоду їх затримки, на вільні колії на ст. Допоміжна, що, в свою чергу, свідчить про відсутність вини останнього у простої вагонів на станції підходу та, відповідно, відсутність підстав для стягнення з нього плати за користування вагонами. Крім того, скаржник також зазначає про безпідставність стягнення з нього плати за збереження вантажу, оскільки затримані позивачем вагони були порожні.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечив проти її задоволення.

Представник позивача не скористався своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого був належним чином повідомлений ухвалою Вищого господарського суду України від 14.01.2015.

За розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 27.01.2015 № 03-05/72, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Глос О.І., для розгляду касаційної скарги у справі сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Грейц К.В., судді Бакуліна С.В., Полянський А.Г.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 28.11.2013 між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (далі - залізниця) та Відкритим акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (в подальшому ПАТ "Південний ГЗК" - власник колії) укладено договір № ПР/М-13-2/11-131387/НЮдч/2013/у/ТО/1466 про експлуатацію залізничної під'їзної колії Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці, за умовами якого згідно із Статутом залізниць України (457-98-п) , Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці спареною стрілкою № 2/4 в парній горловині станції. Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом. Межею під'їзної колії є знак "Межа під'їзної колії", який встановлено біля вхідного сигналу Ч станції Допоміжна власника колії на відстані 4779 метрів від стрілки примикання (п.1 договору); рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції по сигналізації на залізницях України та Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії (п.4 договору); передача (здача) вагонів для під'їзної колії здійснюється: порожніх вагонів під навантаження через інтервал часу - 1,5 год.; маршрутів, завантажених аглорудою, через інтервал часу - 5,0 год.; маршрутів, завантажених вапняком, через інтервал часу - 4,5 год.; передача розбірних поїздів - за повідомленнями; повідомлення про подачу вагонів на під'їзну колію передаються старшим прийомоздавальником ст. Кривий Ріг по телефону оператору диспетчера зовнішнього транспорту УЗТ не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичного подавання вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2 (п. 5 договору); вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з приймально-здавальних колій станції Допоміжна. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії. Здавання вагонів провадиться на одній з приймально-здавальних колій станції Допоміжна (п.6 договору); максимальна кількість вагонів у кожній партії, що передається власнику колії, становить не більше 57 вагонів (228 вісей) для напіввагонів та 60 вагонів (240 вісей) для вагонів-обкотишовозів (п. 7 договору); про готовність вагонів до забирання диспетчер цеху зовнішнього транспорту УЗТ по прямому телефонному зв'язку повідомляє старшого прийомоздавальника або маневрового диспетчера станції Кривий Ріг. Повідомлення передається не пізніше ніж за 2,0 години до фактичної здачі вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2 (п.8 договору); час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (абз.2 п. 11 договору); власник колії сплачує залізниці плату: - за користування вагонами згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України; - за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів; збір і плата вносяться на підставі ст. 62 Статуту залізниць України (457-98-п) по передоплаті через ЄТехПД з відповідними оголошеними Укрзалізницею коефіцієнтами підвищення (ч. 2, 3 абз.1, абз.2 п. 15 договору); договір укладається терміном на один рік з 11.12.2013 до 10.12.2014 включно (п.20 договору).

За накладними №№ 42506972, 42565853, 42565994, 42567495, 42567354, 42567396, 42567412, 42567479, 42567420, 42567511, 42567503, 42567404, 42567388, 42567370, 42567529, 42565960, 42565887, 42565903, 42565937, 42565846, 42566018, 42565986, 42565879, 42565929, 42565911, 42565978, 42565895, 42567347, 42567362, 42567453, 42567461, 42567446, 42567487, 42494302, 42494344, 42494377, 42566000, 42565838, 42566026, 42565861, 42498766, 424987774, 42498782, 42498790, 42498808, 42494328, 42494278, 42494294, 42498758, 42498824, 42498816, 42498840, 42498857, 42506931, 42494310, 42506964, 42506956, 42494336, 42498832, 52538311, 42512574, 47198056, 47103296, 47183728, 47024641, 47192729, 47172143, 47189485, 47163670, 47147533, 47106596, 47177951, 47161823, 52451770, 52459351, 47161831, 47145412, 47145420, 47161849, 47158019, 47161856, 47198114, 47198064, 52538295, 52538303, 47094974 позивачем прийняті вагони для перевезення на адресу одержувача - відповідача.

На шляху прямування, відповідно до вимог п. п. 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, ці вагони затримані за наказами № 777 від 28.12.2013 та № 779 від 28.12.2013 через неможливість приймання їх станцією призначення Кривий Ріг Придніпровської залізниці у зв'язку з накопиченням неприйнятих вагонів одержувачем - ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на власну під'їзну колію.

За фактом неприйняття вищевказаних вагонів відповідачем на станціях:

- Кривий Ріг-Західний складено акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 117 від 28.12.2013 та акт загальної форми ГУ-23 № 97 від 28.12.2013, які з повідомленням про затримку вагонів вручено представнику відповідача, що підтверджується розписом представника останнього на другому екземплярі повідомлення;

- Кривий Ріг Головний складено акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 70 від 28.12.2013 та акт загальної форми ГУ-23 № 3191 від 28.12.2013, які з повідомленням про затримку вагонів вручено представнику відповідача, що підтверджується розписом представника останнього на другому екземплярі повідомлення.

Зазначені вище обставини стали підставою для звернення ДП "Придніпровська залізниця" до суду з позовом про стягнення з ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" плати за користування вагонами в сумі 18498,84 грн за відомостями плати за користування вагонами ф.ГУ-46 №№ 01019002, 10019054, 04019022, 04019021, 04019020, 04019019 та збору за зберігання вантажу в сумі 1143,72 грн за накопичувальною карткою 03019002, які нараховані на підставі актів про затримку вагонів форми ГУ-23а від 28.12.2013 № 117, від 28.12.2013 № 70 та актів загальної форми ГУ-23 від 28.12.2013 № 197, від 28.12.2013 № 3191, складених на станціях затримки Кривий Ріг-Західний, Кривий Ріг-Головний згідно наказів № 777 від 28.12.2013 та № 779 від 28.12.2013.

Вирішуючи спір у справі, господарські суди попередніх інстанцій, встановивши, що затримка вагонів ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" сталася внаслідок бездіяльності останнього і полягала у нездійсненні ним заходів по забиранню на власну колію доставлених йому вагонів з колій станції Кривий Ріг, дійшли висновку про підставність та ґрунтовність позовних вимог, з чим колегія суддів погоджується, враховуючи таке.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (457-98-п) , Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

За приписами ст. 42 Статуту (457-98-п) залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня. Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції. Одержувач може визначити спосіб повідомлення. Якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення. За угодою між одержувачем і станцією вагони (контейнери) можуть подаватися без попереднього повідомлення.

Статтею 46 Статуту (457-98-п) передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

За користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами (ст. 119 Статуту (457-98-п) ).

Пунктом 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.09.2004 № 856 (z1316-04) , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.10.2004 за N 1316/9915 (z1316-04) встановлено, що перевезення власних вагонів у завантаженому і порожньому стані у всіх випадках (передислокація, ремонт тощо) оформляється перевізним документом (накладною) в електронному (із накладенням електронного цифрового підпису) або паперовому вигляді згідно з правилами оформлення перевізних документів.

Порядок та розмір нарахування плати за перевезення власних приватних порожніх вагонів встановлений у Тарифному керівництві № 1, затвердженому наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26 березня 2009 року № 317 (z0340-09) , за змістом якого порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити 50% плати за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом № 1, а також інші права та обов'язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.

У п. 3 Правил користування вагонами передбачено, що облік часу користування вагонами та нарахування відповідної плати провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23.

Відповідно до п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 (z0165-99) , у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Згідно з п. 12 Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

Пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (z0861-00) (з подальшими змінами), передбачено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

У п. 5.10 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.2002 № 04-5/6-1 (v_601600-02) зазначено, що затримка вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення оформляється наказом залізниці, актом про затримку вагонів форми ГУ-23а, що складається станцією затримки вагонів і підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання актів, але не менше як двома особами відповідно до пункту 3 Правил складання актів. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" на станцію призначення, яка повинна інформувати вантажовласника про затримку вагонів з його вини шляхом вручення копії такого "Повідомлення…" не пізніше двох годин після його отримання станцією призначення.

Пунктом 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 (z0565-02) , передбачено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач повідомив відповідача про прибуття спірних вагонів на станцію призначення Кривий Ріг і необхідність їх забирання відповідно до п. 5 договору № ПР/М-13-2/11-131387НЮдч/2013/у/ТО/1466, втім, внаслідок невиконання відповідних дій відповідачем та скупчення на коліях станції призначення Кривий Ріг неприйнятих ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" вагонів, що надійшли на його адресу раніше і своєчасно не забирались ним на свою під'їзну колію, залізницею видані накази про затримку спірних вагонів. На підставі вищевказаних наказів на станціях затримки Кривий Ріг-Західний, Кривий Ріг-Головний складені акти про затримку вагонів форми ГУ-23а від 28.12.2013 № 117, від 28.12.2013 № 70 та акти загальної форми ГУ-23 від 28.12.2013 № 197, від 28.12.2013 № 3191.

Колегія суддів погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, що вина відповідача у затримці вагонів на підході до станції призначення підтверджена позивачем за допомогою належних та допустимих доказів, а саме: актами загальної форми ГУ-23, актами про затримку вагонів ф.ГУ-23а, витягами із Книг повідомлення про прибуття вантажу ф.ГУ-2, повідомленнями про затримку вагонів, наказами на затримку вагонів і закінчення затримки, відомостями плати за користування вагонами ф. ГУ-46, накопичувальною карткою ф.ФДУ-92 та актами форми ГУ-23 на віднесення на відповідальність вантажовласника, які підписано як представниками ДП "Придніпровська залізниця", так і представниками ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".

Натомість, відповідач, в порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України, не надав будь-яких доказів відсутності його вини у затримці вагонів, зокрема, на підтвердження обставин його звернення до позивача з повідомленнями про готовність вчасно прийняти затримані вагони на свою під'їзну колію ст. Допоміжна після отримання повідомлення від залізниці про затримку вагонів.

Доводи скаржника про безпідставність стягнення з нього плати за збереження вантажу через те, що затримані позивачем вагони були порожні, спростовуються п. 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів та приписами Тарифного керівництва № 1, якими встановлено, що порожні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус вантажу, який залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій, встановивши наявність вини відповідача у затримці вагонів, які прибули на його адресу, дійшли законного і ґрунтовного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують, а зводяться до необхідності переоцінки встановлених судами обставин справи і доказів, що не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі суди першої та апеляційної інстанцій не припустились порушень або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.11.2014 у справі Господарського суду Дніпропетровської області № 904/4666/14 залишити без змін.