розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотеп" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 року та рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2014 року у справі № 922/2123/14 господарського суду Харківської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотеп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Славена" про стягнення суми,

за участю представників:

Позивача: Босик В.Б., директор,

Ткаченко С.І., дов. б/н від 05.01.2015 року,

Відповідача: Полупанова О.О., дов. б/н від 10.06.2014 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотеп" (далі - ТОВ "Екотеп", Позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Славена" (далі - ТОВ "Славена", Відповідач), з урахуванням уточнень до позовних вимог, про стягнення 132472,63 грн. основного боргу, 138276,44 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 24350,49 грн. пені, 5697,99 грн. трьох відсотків річних та 61180,00 грн. загальної суми, що належить до сплати згідно Актів зміни ціни б/н від 25.03.2014 року згідно накладних: № 6623 від 10.09.2013 р., № 6409 від 30.08.2013 р., № 6068 від 16.08.2013 р., № 7061 від 30.09.2013 р., № 6891 від 24.09.2013 р., № 6622 від 10.09.2013 р., № 6231 від 22.08.2013 р., № 6017 від 16.08.2013 р., № 703'7 від 30.09.2013 р., № 8314 від 20.11.2013 р., № 8721 від 09.12.2013 р., № 8103 від 13.11.2013 р., № 8794 від 10.12.2013 р., № 7065 від 30.09.2013 р., № 8134 від 13.11.2013 р., № 8073 від 11.11.2013 р., № 9068 від 19.12.2013 р., № 9101 від 23.12.2013 р., № 9152 від 25.12.2013 р., № 8891 від 13.12.2013 р., № 7841 від 31.10.2013 р., № 7739 від 29.10.2013 р. і № 8159 від 14.11.2013 р., а також судового збору у розмірі 7239,55 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.08.2014 року даний позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Славена" на користь ТОВ "Екотеп" 132472,63 грн. основної заборгованості, 115230,37 відсотків за користування товарним кредитом, 24350,49 грн. пені, 5697,99 грн. трьох відсотків річних і 5694,19 грн. судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 року рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2014 року в частині стягнення 115230,37 грн. відсотків за користування товарним кредитом та судових витрат у розмірі 2304,61 грн. скасовано, та у цій частині прийнято нове рішення - про відмову в позові в повному обсязі. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі та додаткових поясненнях до скарги, Позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і, зокрема, ст.ст. 11, 202, 245, 509, 536, 627, 629, 632, 694, 1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), ст.ст. 179, 189 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), ст.ст. 35, 43, 105 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні суми коштів згідно актів зміни ціни у розмірі 61180,00 грн. та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні відсотків за користування товарним кредитом у розмірі 115230,37 грн. та суми коштів згідно актів зміни ціни у розмірі 61180,00 грн., та прийняти у цій частині нове рішення - про задоволення цієї частини позовних вимог у повному обсязі, поклавши усі судові витрати на Відповідача.

Представник Відповідача, у своєму письмовому відзиві, посилаючись на безпідставність доводів та вимог Позивача, викладених ним у касаційній скарзі, просить відмовити Позивачу у задоволенні його касаційної скарги.

Під час розгляду касаційної скарги ТОВ "Екотеп" 20.01.2015 року оголошувалась перерва в судовому засіданні до 27.01.2015 року.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 06.03.2012 року між ТОВ "Екотеп" (Постачальник) і ТОВ "Славена" (Отримувач) було укладено Договір поставки на умовах товарного кредиту № 603/9 (далі - Договір), згідно п. 1.1. якого Постачальник зобов'язався поставити поліграфічні матеріали, а Отримувач - приймати та оплачувати такі товари в порядку та строки, передбачені цим Договором.

Також, сторонами було укладено додаткові угоди до Договору - № 1 від 09.01.2013 року, № 2 від 15.03.12013 року і № 3 від 02.01.2014 року, які є його невід'ємними частинами.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. Договору ціна і загальна вартість партій Товару визначаються сторонами у накладних, що є невід'ємною частиною даного Договору. Постачальник зобов'язується надати Отримувачу рахунок, накладну та податкову накладну та податкову накладну протягом двох днів з моменту поставки товару.

При цьому, згідно п.п. 5.1.-5.5. Договору, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 15.03.2013 року, Отримувач здійснює оплату вартості Товару по кожній поставці шляхом переказу грошових коштів на банківський рахунок Постачальника. Сторони погодились, що поставка здійснюється на умовах відстрочення платежу. Отримувач зобов'язаний здійснити оплату за кожну поставлену партію товару в повному розмірі на протязі 60 календарних днів з моменту поставки кожної партії товару. При цьому Постачальник застосовує по кожній партії поставленого товару умови товарного кредиту, а Отримувач зобов'язаний виконувати їх належним чином. Сторони даного Договору дійшли згоди, що в даному Договорі діють наступні розміри відсотків за користування товарним кредитом, а саме: за користування товарним кредитом по даному договору на протязі 60 календарних днів з моменту отримання кожної партії товару Отримувач сплачує Постачальнику відсоток в розмірі 0,0 % від вартості поставленого товару. За користування товарним кредитом поданому Договору протягом більшого періоду, ніж 60 календарних днів з моменту отримання кожної партії товару, Отримувач сплачує Постачальнику відсоток в розмірі 0,1 % від вартості поставленого товару за кожен календарний день користування умовами товарного кредиту понад 60 календарних днів з моменту отримання кожної партії товару і до моменту погашення заборгованості по кожній партії товару. Також сторони погодили, що оплата повної вартості товару по кожній поставці товару при умові настання подій передбачених в п. 5.4. цього Договору здійснюється Отримувачем не пізніше, ніж 60 календарних днів з моменту отримання кожної партії товару.

Судами встановлено, що на виконання умов Договору Позивач поставив, а Відповідач прийняв продукції на загальну суму 219684,26 грн., з перерахувавши, у свою чергу, в якості оплати за отриманий товар тільки 20006,36 грн.

В наступному, під час розгляду даної справи в суді, Відповідач частково погасив борг - на суму 67205,27 грн., у зв'язку з чим, розмір простроченої основної заборгованості перед Позивачем на момент вирішення судом даного спору становив 132472,63 грн., що не заперечувалось і самими сторонами по справі.

Вимогами ТОВ "Екотеп" у даній справі, з урахуванням уточнень до позовних вимог, є стягнення з ТОВ "Славена" 132472,63 грн. основного боргу, 138276,44 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 24350,49 грн. пені, 5697,99 грн. трьох відсотків річних та 61180,00 грн. загальної суми, що належить до сплати згідно Актів зміни ціни б/н від 25.03.2014 року згідно накладних: № 6623 від 10.09.2013 р., № 6409 від 30.08.2013 р., № 6068 від 16.08.2013 р., № 7061 від 30.09.2013 р., № 6891 від 24.09.2013 р., № 6622 від 10.09.2013 р., № 6231 від 22.08.2013 р., № 6017 від 16.08.2013 р., № 703'7 від 30.09.2013 р., № 8314 від 20.11.2013 р., № 8721 від 09.12.2013 р., № 8103 від 13.11.2013 р., № 8794 від 10.12.2013 р., № 7065 від 30.09.2013 р., № 8134 від 13.11.2013 р., № 8073 від 11.11.2013 р., № 9068 від 19.12.2013 р., № 9101 від 23.12.2013 р., № 9152 від 25.12.2013 р., № 8891 від 13.12.2013 р., № 7841 від 31.10.2013 р., № 7739 від 29.10.2013 р. і № 8159 від 14.11.2013 р., а також судового збору у розмірі 7239,55 грн., з посиланням на положення ст.ст. 509, 526, 527, 530, 611, 612, 625, 655, 692, 712 ЦК України, умови укладеного сторонами Договору та неналежне виконання умов останнього Відповідачем.

Суд першої інстанції, з урахуванням вимог ст.ст. 509, 525, 526, 530, 536, 549, 610, 612, 629, 655, 692, 694, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 216, 217, 230, 232 ГК України, умов укладеного Договору та додаткових угод до нього, а також перерахованих Відповідачем грошових сум на погашення перед Позивачем боргу, встановивши при цьому наявність боргу у Відповідача перед Позивачем за поставку товару, дійшов висновку про обґрунтованість змінених позовних вимог та стягнення з Відповідача на користь Позивача 132472,63 грн. основного боргу, 24350,49 грн. пені і 5697,99 грн. трьох відсотків річних.

Щодо заявлених Позивачем до стягнення 138276,44 грн. за користування товарним кредитом, то суд першої інстанції, перевіривши правильність наведеного Позивачем розрахунку, виключив із зазначеної суми ПДВ, оскільки вважав, що розмір таких відсотків було нараховано від загальної вартості товару в який уже було включено відповідну суму ПДВ, у зв'язку з чим, дійшов висновку про необхідність стягнення відсотків за користування товарним кредитом, без суми ПДВ, у розмірі 115230,37 грн.

Водночас, в частині стягнення 61180,00 грн., нарахованих Позивачем на підставі Актів зміни ціни за вказаними у позові накладними, місцевий господарський, на підставі представлених матеріалів, з посиланням на приписи ст.ст. 32, 33, 43 ГПК України, дійшов висновку про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження, як обґрунтованості своєї правової позиції у цій частині заявлених позовних вимог, так і відповідного належного розрахунку такої суми, який би відповідав положенням діючого законодавства, відмовивши у задоволенні цієї частини позову.

Суд апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених обставин справи, погодився з висновками суду першої інстанції про стягнення з Відповідача на користь Позивача 132472,63 грн. основного боргу, 24350,49 грн. пені і 5697,99 грн. трьох відсотків річних та про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 61180,00 грн., нарахованих Позивачем на підставі Актів зміни ціни, залишивши у цій частині судове рішення без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення 115230,37 грн. відсотків за користування товарним кредитом, суд апеляційної інстанції, посилаючись на те, що нараховуючи відсотки за користування товарним кредитом Позивач не застосував умови товарного кредиту, у розумінні п.п. 5.3., 5.5. Договору, не відстрочивши строк оплати поставленого ним товару на 60 днів, у зв'язку з чим, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення цієї частини позову, а тому, скасувавши у цій частині рішення суду першої інстанції, прийняв нове рішення - про відмову в позові.

У зв'язку з цим, на думку колегії суддів касаційної інстанції, в частині вирішення позовних вимог про стягнення 132472,63 грн. основного боргу, 24350,49 грн. пені, 5697,99 грн. трьох відсотків річних, та про відмову у стягненні 61180,00 грн., нарахованих на підставі Актів зміни ціни, рішення судів попередніх інстанцій відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, з дотриманням процесуальних норм, а тому, підстав для зміни чи скасування у цій частині прийнятих судових рішень, не вбачається.

Разом з тим, в частині вирішення позовних вимог про стягнення 115230,37 грн. відсотків за користування товарним кредитом, з висновками судів попередніх інстанцій у повній мірі погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.

Згідно ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 111-10 ГПК України, підставами для скасування чи зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

При цьому, судове рішення вважається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Разом з тим, оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам у повній мірі не відповідають.

Так, згідно ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, є господарський договір.

Відповідно до приписів ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також, частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При цьому, статтею 629 ЦК України також передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При цьому, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст.ст. 188, 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо окремого виду зобов'язань і, зокрема, тих, що виникають з договорів поставки, то відповідно до частин 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

При цьому, частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу-може бути передбачено розстрочення платежу.

Також, статтею 688 ЦК України передбачений обов'язок покупця повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Як зазначалося вище, в даному випадку, Позивачем у справі, крім вимог про стягнення сум основного боргу, пені, трьох відсотків річних і сум, нарахованих на підставі Актів зміни ціни, заявлялась і вимога про стягнення 138276,44 грн. відсотків за користування товарним кредитом за період з 06.02.2013 року по 30.07.2014 року, у тому числі - з урахуванням суми податку на додану вартість (далі - ПДВ), можливість стягнення яких передбачалась умовами договору поставки на умовах товарного кредиту № 603/9 від 06.03.2012 року (п.п. 5.2.-5.7.).

Зокрема, в п. 5.4. вказаного Договору, з урахуванням Додаткової годи № 2 від 15.03.2013 року, сторони дійшли згоди, що за користування товарним кредитом на протязі 60 календарних днів з моменту отримання кожної партії товару, Відповідач сплачує Позивачу відсоток в розмірі 0 % від вартості поставленого Товару. За користування товарним кредитом по даному Договору протягом більшого періоду, ніж 60 календарних днів з моменту отримання кожної партії товару, Відповідач сплачує Позивачу відсоток в розмірі 0,1 % від вартості поставленого Товару за кожен календарний день користування умовами товарного кредиту понад 60 (шістдесят) календарних днів з моменту отримання кожної партії Товару і до моменту погашення заборгованості по кожній партії Товару.

У зв'язку з цим, вирішуючи даний позов в частині стягнення з Відповідача відсотків за користування товарним кредитом, суд першої інстанції, в порушення приписів ст.ст. 38, 43 ГПК України, не приділив належної уваги тій обставині, що відсотки за користування товарним кредитом протягом більшого періоду, ніж 60 календарних днів в даному випадку повинні були розраховуватись за кожен календарний день користування умовами товарного кредиту тільки понад цей період з моменту отримання кожної партії Товару і до моменту погашення заборгованості по кожній партії Товару, як передбачалось умовами Договору, з урахуванням того, що поставка Товару здійснювалась за наступними видатковими накладними: № 1767 від 05.02.2013 р., № 1826 від 06.02.2013 р., № 1856 від 08.02.2013 р., № 1936 від 12.02.2013 р., № 2414 від 28.02.2013 р., № 2481 від 04.03.2013 р., № 2564 від 06.03.2013 р., № 2596 від 07.03.2013 р., № 2435 від 01.03.2013 р., № 2771 від 18.03.2013 р., № 2884 від 21.03.2013 р., № 3001 від 27.03.2013 р., № 3072 від 29.03.2013 р., № 3218 від 04.04.2013 р., № 3450 від 17.04.2013 р., № 3542 від 18.04.2013 р., № 3786 від 26.04.2013 р., № 3740 від 25.04.2013 р., № 3834 від 29.04.2013 р., № 4391 від 27.05.2013 р., № 4686 від 07.06.2013 р., № 4771 від 11.06.2013 р., № 5040 від 25.06.2013 р., № 5041 від 01.07.2013 р., № 5357 від 09.07.2013 р., № 5428 від 12.07.2013 р., № 5459 від 15.07.2013 р., № 5513 від 18.07.2013 р., № 5644 від 29.07.2013 р., № 5787 від 08.08.2013 р., № 5791 від 08.08.2013 р., № 5840 від 08.08.2013 р., № 5923 від 13.08.2013 р., № 6068 від 16.08.2013 р., № 6017 від 16.08.2013 р., № 6231 від 22.08.2013 р., № 6409 від 30.08.2013 р., № 6622 від 10.09.2013 р., № 6623 від 10.09.2013 р., № 8314 від 20.11.2013 р., № 6891 від 24.09.2013 р., № 7037 від 30.09.2013 р., № 7061 від 30.09.2013 р., № 7065 від 30.09.2013 р., № 7739 від 29.10.2013 р., № 7841 від 31.10.2013 р., № 8073 від 11.11.2013 р., № 8103 від 13.11.2013 р., № 8134 від 13.11.2013 р., № 8153 від 14.11.2013 р., № 8721 від 09.12.2013 р., № 8794 від 10.12.2013 р., № 8891 від 13.12.2013 р., № 9068 від 19.12.2013 р., № 9101 від 23.12.2013 р., № 9152 від 25.12.2013 р., № 9252 від 30.12.2013 р., № 9281 від 30.12.2013 р., № 1001 від 13.01.2014 р., № 1055 від 10.01.2014 р., № 1130 від 17.01.2014 р., № 1198 від 21.01.2014 р., № 1284 від 21.01.2014 р., № 1294 від 31.01.2014 р., № 1672 від 11.02.2014 р., № 1832 від 18.02.2014 р., № 2189 від 07.03.2014 р., № 2240 від 11.03.2014 р., № 2222 від 11.03.2014 р., № 1940 від 25.02.2014 р., № 2375 від 19.03.2014 р. і № 2377 від 19.03.2014 р., чого в даному випадку зроблено не було, а тому вплинуло на правильність загальної суми нарахованих відсотків за користування товарним кредитом.

Водночас, скасовуючи у цій частині рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову повністю у стягненні відсотків за користування товарним кредитом, суд апеляційної інстанції, який, відповідно до положень ст.ст. 99 та 101, 111-12 ГПК України, під час перегляду судових рішень в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції та здійснює за наявними у справі і додатково поданими доказами повторний розгляд справи, в порушення вимог ч. 1 ст. 47 ГПК України (1798-12) , щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 ГПК України, стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, також не приділив у повній мірі уваги вказаним умовам Договору, що регламентують умови та терміни оплати товарного кредиту та не врахував термінів поставки кожної партії Товару за вказаними видатковими накладними, а тому передчасно і необґрунтовано зазначив про відсутність правових підстав для стягнення відсотків за користування товарним кредитом, цим самим, припустившись тих же порушень норм матеріального та процесуального права, що і суд першої інстанції.

Між тим, згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, прийняті у справі судові рішення в частині вирішення позовних вимог про стягнення 115230,37 грн. відсотків за користування товарним кредитом та, відповідно, та судових витрат у розмірі 2304,61 грн., не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому, постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в цій частині підлягають скасуванню, а справа у цій частині - її направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, витребувати належні докази по справі, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати підстави, предмет виникнення спору та дійсні права і обов'язки сторін у даній справі, встановити належність чи відсутність підстав для стягнення вірно розрахованої суми відсотків за користування товарним кредитом, і в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення в цій частині.