розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поіск-Ніка" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25 вересня 2014 року у справі № 916/2473/14 господарського суду Одеської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поіск-Ніка" до 1. Управління обласної ради з майнових відносин, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімер-Оптикс", 3. Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Одеської обласної ради про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування державної реєстрації за участю представників: від позивача: Ляшан Є.В., від відповідача-1: Продан О.М., від відповідача-2: Сирота В.В., від відповідача-3: не з'явилися, від третьої особи: не з'явилися

ТОВ "Поіск-Ніка" звернулося до господарського суду із позовом до Управління обласної ради з майнових відносин про визнання недійсними договорів купівлі-продажу приміщень, укладених 06.12.2012 та 23.12.2013 між ТОВ "Ексімер-Оптикс" та Управлінням обласної ради з майнових відносин, та скасування їх державної реєстрації.

В обґрунтування вимог позивач послався на те, що за результатами аукціонів з продажу частки Одеської обласної ради у нежитловій будівлі, ТОВ "Ексімер-Оптикс" набуто у власність майно, орендарем якого є ТОВ "Поіск-Ніка". На думку позивача при укладенні спірних договорів порушено вимоги Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) , відповідно до приписів якого орендар має право на викуп орендованого майна. Позивач послався на порушення його прав як співвласника спірного майна, оскільки вважає, що сходи, технічний поверх і підвальні приміщення цієї будівлі є спільною власністю всіх власників приміщень, тому не можуть бути відчужені.

Ухвалою суду від 17.07.2014 змінено процесуальний статус третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ТОВ "Ексімер-Оптикс" та Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, та визначено їх відповідачами у справі.

Рішенням господарського суду Одеської області від 07.08.2014 (суддя Рога Н.В.) позов задоволено з посиланням на статті 203, 215 Цивільного кодексу України, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Місцевий господарський суд виходив із того, що спірне майно є неподільним і не підлягає відчуженню.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.09.2014 (судді: Л.В.Поліщук - головуючий, С.В.Таран, В.Б.Туренко) рішення місцевого господарського суду скасовано, в позові відмовлено.

Зокрема, апеляційна інстанція послалась на те, що Одеська обласна рада, як власник майна, мала право розпорядитися ним шляхом включення цього майна до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, та в подальшому здійснити продаж на аукціонах, за результатами яких укладено оспорювані договори купівлі-продажу з переможцем торгів - ТОВ "Ексімер-Оптикс". Факт належності права власності на технічний поверх та сходи саме територіальним громадам області в особі Одеської обласної ради встановлено у постанові Одеського апеляційного господарського суду від 07.09.2010 у справі № 20-30/113-09-2954.

ТОВ "Поіск-Ніка", не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Скаржник зазначає, що на момент укладення спірних договорів купівлі-продажу позивач орендував частину проданого майна строком до 31.03.2015. ТОВ "Поіск-Ніка" неодноразово зверталося до Управління обласної ради з майнових відносин із клопотанням про приватизацію частки будівлі орендованого майна шляхом викупу. Також скаржник зазначає, що протягом користування спірним майном ТОВ "Поіск-Ніка" двічі проводило капітальний ремонт ліфтів на загальну суму 208 470 грн. та інші поліпшення орендованого майна.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.12.2014 касаційну скаргу у справі № 916/2473/14 прийнято до провадження.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Ексімер-Оптикс" вказує, зокрема, що постановою Вищого господарського суду України від 01.10.2014 у справі про визнання недійсним аукціону було встановлено, що наявність будь-яких правопорушень при проведенні аукціону не доведено.

Управління обласної ради з майнових відносин Одеської обласної ради у відзиві на касаційну скаргу вважає її необґрунтованою, а тому просить залишити в силі постанову апеляційної інстанції.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 12.01.2015 у зв'язку з виходом судді Плюшка І.А. із відпустки, для розгляду справи № 916/2473/14 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Плюшко І.А., судді Мележик Н.І., Самусенко С.С. (доповідач).

Ухвалами Вищого господарського суду України від 13.01.2015 та від 20.01.2015 розгляд касаційної скарги було відкладено в порядку ст. 77 ГПК України.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, відповідача-1, відповідача-2, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх судових інстанцій встановлено, що у 1991-1993 роках під час роздержавлення загальнодержавного майна до власності територіальних громад Одеської області перейшла будівля по вул.Балківській, 42-А у м.Одесі.

Приміщення вказаної будівлі поступово відчужувались шляхом приватизації.

Судами встановлено, що позивач ТОВ "Поіск-Ніка" є власником приміщень шостого, сьомого та восьмого поверхів будівлі, розташованої по вул.Балківській, 42-А, з присвоєнням самостійних поштових адрес.

Крім того, позивач користувався нежитловими приміщеннями першого поверху площею 73,0 кв. м, двома частинами технічного поверху площею 297,6 кв. м, сходами технічного поверху площею 34,6 кв. м, 2 ліфтами будівлі за адресою м.Одеса, вул. Балківська, 42-А на умовах оренди з 2003 року.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, рішенням Одеської обласної ради від 10.09.2010 № 1199-У "Про внесення доповнень до Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад області, що підлягають приватизації" вирішено доповнити перелік пунктом 6, відповідно до якого нежитлові приміщення будівлі, загальною площею 4120,6 кв. м, за адресою: м.Одеса, вул. Балківська, 42-А, підлягали продажу на аукціоні.

Як вбачається із встановлених судами обставин, на виконання вказаного рішення проведено аукціон.

06.12.2012 між Управлінням обласної ради з майнових відносин як продавцем та ТОВ "Ексімер-Оптикс" як покупцем укладено договір купівлі-продажу 383/1000 частин нежитлової будівлі під № 42-А по вул. Балківській у м.Одесі, загальною площею 4066,6 кв.м, у тому числі: приміщення підвалу, коридори, сходові клітки, підсобні приміщення, туалети, вмивальні, ліфт, вентиляційну камеру, вентиляційну шахту, шляхом продажу на аукціоні.

Рішенням Одеської обласної ради від 04.07.2013 № 861-VI "Про внесення змін до Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад області, що підлягають приватизації" перелік доповнено пунктом 16, згідно із яким продажу на аукціоні підлягала частка обласної ради в нежитловій будівлі, розташованій за адресою: м. Одеса, вул.Балківська, 42-а. На виконання вказаного рішення проведено аукціон.

З постанови Вищого господарського суду України від 01.10.2014 у справі № 916/3184/13 за позовом ТОВ "Поіск-Ніка" до Управління обласної ради з майнових відносин про визнання недійсним аукціону, проведеного 18.10.2013, вбачається, що судами встановлено відсутність будь-яких порушень під час проведення вказаного аукціону та порушень майнових прав позивача як власника окремих приміщень у спірній будівлі судом не встановлено.

23.12.2013 між Управлінням обласної ради з майнових відносин як продавцем та ТОВ "Ексімер-Оптікс" як покупцем укладено договір купівлі-продажу 51/1000 частин нежитлової будівлі під № 42-А по вул. Балківській у м.Одесі, загальною площею 543,0 кв. м, та 2 ліфти - вантажний та пасажирський.

Згідно ст. 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється, зокрема, шляхом викупу та продажу на аукціоні. Вказані способи приватизації державного майна встановлено і в ст. 15 Закону України "Про приватизацію державного майна".

За ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають, зокрема, продажу на аукціоні.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" продаж об'єктів малої приватизації на аукціоні полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частин першої - третьої, п'ятої та шостої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" підставою для визнання судом недійсними угод, укладених на аукціоні, можуть бути невиконання вимог щодо змісту інформації, передбаченої статтею 15 цього Закону, та терміну її опублікування; включення об'єкта до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації, з порушенням чинного законодавства; покупець не визнається як такий згідно з законодавством про приватизацію; істотно порушувались інші правила оголошення та проведення аукціону, конкурсу, передбачені цим Законом.

Заява про визнання угод недійсними подається будь-ким з учасників аукціону, конкурсу або органом приватизації у місячний строк з дати проведення аукціону, завершення конкурсу.

Як вбачається із встановлених апеляційною інстанцією обставин, відчуження вказаного майна відбулося на підставі рішень Обласної ради про включення вказаного майна до переліку, в якому визначено спосіб приватизації.

Управлінням обласної ради з майнових відносин дотримано наведених вище норм права, що встановлюють порядок приватизації.

За встановленими обставинами, підстави для визнання договорів купівлі-продажу недійсними, які укладено за результатами аукціонів, відсутні.

Щодо доводів позивача про порушення його права як орендаря на викуп орендованих приміщень, колегія суддів зазначає.

Дії ради щодо відмови позивачу у приватизації майна шляхом викупу не було оскаржено орендарем та останній прийняв участь у аукціоні.

Предметом даного спору є вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, які укладено за результатами аукціону, який проведено у відповідності до законодавства.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що ТОВ "Поіск-Ніка" та ТОВ "Ексімер-Оптикс" є власниками приміщень у одній будівлі.

Касаційна інстанція звертає увагу, що незважаючи на те, що сходові клітки та ліфти було придбано саме ТОВ "Ексімер-Оптикс", останній не має права перешкоджати співвласнику будівлі в доступі до його власності. Вказані приміщення є приміщеннями загального користування. Зміна власника приміщень загального користування не впливає на право позивача користуватися вказаними приміщеннями у передбаченому законом порядку. Апеляційним господарським судом помилково зазначено про припинення договору оренди та не враховано приписи ст. 770 ЦК України. Проте вказане не стосується предмета даного спору і не впливає на правильність висновків апеляційного господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову.

Позивач не позбавлений права звернутися до суду із позовом про усунення перешкод в користуванні майном.

Приписами статті 111-7 ГПК України встановлено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження. З огляду на встановлені попередніми судовими інстанціями обставини справи, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з апеляційним господарським судом про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.