Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 у справі № 910/21528/13 Господарського суду міста Києва за позовом Відкритого акціонерного товариства "Домобудівний комбінат "Відрадний" до Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" про стягнення 212944,55 грн. за участю представників: позивача Вакулюк М.С., дов. від 31.01.2014 відповідача Клименко О.А., дов. від 25.12.2014

07.11.2013 Відкрите акціонерне товариство "Домобудівний комбінат "Відрадний" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" 212944,55 грн., в тому числі 198206,40 грн. заборгованості за виконані роботи, 11745,76 грн. річних, 2992,39 грн. інфляційних втрат, посилаючись на невиконання умов укладеного договору та на приписи статей 526, 610, 611, 625, 837 Цивільного кодексу України, статей 174, 193 Господарського кодексу України.

Відповідач відхилив позовні вимоги, вказавши, що укладений договір на будівництво розірвано з ініціативи відповідача, відтак, з 18.01.2011 договір припинив свою дію та не може бути підставою для виникнення зобов'язань; надані позивачем первинні документи оформлені з порушенням нормативно встановленого порядку та не відповідають вимогам щодо належності доказів; для з'ясування обсягу та видів виконаних позивачем робіт необхідно призначити судово-будівельну експертизу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2014 (суддя Мандриченко О.В.) позовні вимоги задоволено частково; з відповідача стягнуто на користь позивача 198206,40 грн. основного боргу, 11745,76 грн. річних та 4199 грн. судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 (судді: Синиця О.Ф. - головуючий, Зеленін В.О., Ткаченко Б.О.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів її законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та рішення в даній справі, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: суди не надали оцінки доводам та доказам відповідача щодо розірвання договору на будівництво, що призвело до порушення статей 11, 653 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України; висновки судів ґрунтуються на наданих позивачем письмових документах, які не відповідають вимогам статей 34, 36 Господарського процесуального кодексу України щодо належності доказів, оскільки оформлені з порушенням вимог наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 554 від 04.12.2009 (v0554661-09) "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві" (не містять обов'язкового реквізиту - дати проведення та приймання виконаних будівельних робіт), містять суперечливі відомості щодо вартості виконаних робіт; не взято до уваги, що за змістом статей 9 та 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" акт звірки взаємних розрахунків не може вважатися належним доказом виникнення господарських зобов'язань та не породжує прав та обов'язків сторін.

Позивач у судовому засіданні та у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти доводів касаційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 23.07.2010 Відкрите акціонерне товариство "Домобудівний комбінат "Відрадний" (генпідрядник-позивач) та АТХК "Київміськбуд" (правонаступник - Публічне акціонерне товариство "ХК "Київміськбуд", замовник-відповідач) уклали договір № 146 на будівництво житлового будинку № 2 з об'єктами соціальної сфери та підземним паркінгом між ПТУ № 28, дитячим будинком "Малятко" та провулком Рожевим у Подільському районі м. Києва, відповідно до пункту 1.1. якого генпідрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик у визначені цим договором строки виконати будівельно-монтажні роботи відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації і технічної характеристики об'єкта (надалі-роботи), будівництва об'єкта, передбаченого пунктом 1.2. цього договору (об'єкт), передати житлову частину об'єкта під заселення, а об'єкт - експлуатуючій організації, на умовах визначених цим договором; замовник зобов'язується прийняти та оплатити визначені цим договором роботи. Строки виконання робіт: початок робіт - липень 2010 року; закінчення робіт - травень 2012 року. (пункт 1.3. договору).

Пунктом 5.2. договору сторони погодили, що приймання виконаних робіт замовником проводяться щомісячно протягом термінів, встановлених пунктом 1.3. договору, за вартістю фактично виконаних робіт з обов'язковим оформленням актів виконаних робіт ф.КБ-2в та довідок ф.КБ-3, які генпідрядник зобов'язаний надавати замовнику на розгляд не пізніше 27 числа звітного місяця; замовник перевіряє надані генпідрядником акти виконаних робіт ф.КБ-2 та підписує (або повертає з письмовими зауваженнями).

Пунктом 5.3. договору передбачено, що розрахунки за фактично виконані роботи здійснюються в такому порядку: оплата виконаних робіт здійснюється замовником у розмірі 93 % від суми кожного оформленого акта ф.КБ-2в та довідки ф.КБ-3 з врахуванням авансових платежів до 15 числа місяця, наступного за звітним. Накопичені за період будівництва 7% відкладеного платежу (як гарантія виконання зобов'язань генпідрядника за договором) сплачуються замовником наступним чином: 4% протягом 15 календарних днів після передачі житлового будинку під заселення (відповідно до пункту 1.3.2. цього договору) з оформленням акта передачі експлуатуючій організації та з передачею квартир та інших об'єктів нерухомості за актом інвесторам, а в разі виявлення дефектів під час прийняття, не пізніше ніж за 15 днів після повного їх усунення генпідрядником за свій рахунок; 3% через 12 місяців після передачі будинку під заселення.

Суди також встановили, що за змістом наданих суду актів приймання виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт, підписаних відповідачем без заперечень та зауважень щодо якості та строків виконання робіт, підтверджується виконання позивачем підрядних робіт; в порушення умов договору свої зобов'язання щодо розрахунків за фактично виконані роботи відповідач виконав не в повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла перед позивачем заборгованість в сумі 198206,40 грн., розмір якої підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами звірки взаємних розрахунків від 31.10.2012, 31.12.2012 та 30.09.2013.

Висновком експерта № 6268/6287/14-32 від 22.08.2014, наданим за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, встановлено, що довідка ф.КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) за жовтень 2011 року, акт ф. КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року, два акта ф. КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт за 2011 рік підписані представником позивача.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з встановлених матеріалами справи обставин прийняття відповідачем фактично виконаних позивачем робіт, що є підставою для виникнення у відповідача обов'язку оплатити їх вартість, а також доведеності розміру заборгованості відповідача, що визнавалась ним, зокрема, у актах звірки взаємних розрахунків.

Судова колегія зазначає, що відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані довести обставини, на які вони посилаються, яку на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами.

За змістом статей 11, 509, 525 Цивільного кодексу України, статей 174, 193 Господарського кодексу України, зобов'язання виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з договорів та інших правочинів; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Суди встановили, що сторонами спору укладено договір, що за своїми ознаками відповідає ознакам передбаченому статтею 837 Цивільного кодексу України договору підряду, за яким одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Приймання-передача закінчених робіт проводиться у порядку, передбаченому Цивільним кодексом України (435-15) , Загальними умовами укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668 (668-2005-п) (надалі - Загальні умови), та відповідним договором підряду.

Частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України на замовника покладено обов'язок прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником та прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Таким чином, висновок господарських судів попередніх інстанцій про те, що довідка про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3) та акти приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2) (підписані та скріплені печаткою відповідача без будь-яких зауважень) є достатнім доказом факту виконання позивачем передбачених договором робіт відповідає приписам наведеного вище законодавства та вимогам щодо належності доказів.

Посилаючись на відсутність правових підстав для виникнення прав та обов'язків сторін за змістом підписаних актів звірки взаємних розрахунків, відповідач залишив поза увагою, що суди послалися як на підставу виникнення прав та обов'язків на укладений сторонами договір підряду та складені на підтвердження виконання робіт довідку про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3), акти приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2), що відповідає приписам статей 11 та 509 Цивільного кодексу України; доводів та доказів у спростування розміру заборгованості за виконані роботи, що відповідає сумі, зазначеній у актах звірки взаємних розрахунків, відповідач не навів та не надав.

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 554 від 04.12.2009 (v0554661-09) "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві", Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 (z0168-95) , не передбачено наслідків відсутності певних реквізитів у документах первинного бухгалтерського обліку у вигляді недійсності таких документів; відсутність певних обов'язкових реквізитів впливає на доказову силу документів первинного бухгалтерського обліку у відповідній частині (дати складання, кількості, асортименту, вартості тощо), однак, відповідач не надав доказів, що підписані ним акти виконаних робіт, на яких відсутня дата, стосуються виконання робіт не у спірний, а будь-який інший період дії договірних правовідносин, а, отже, не спростував встановлені господарськими судами обставини справи щодо обсягу та вартості робіт, за які стягується оплата.

Також відповідач не надав доказів на підтвердження реалізації ним права на розірвання договору на будівництво в односторонньому порядку шляхом доведення відповідного волевиявлення до відома позивача, не послався на відповідну обставину під розгляду справи судами та у касаційній скарзі; сама по собі наявність у матеріалах справи листа відповідного змісту не доводить реалізацію волевиявлення, дату його складання та настання правових наслідків для правовідносин сторін.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянули у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували спірні правовідносини, та правильно застосували норми матеріального та процесуального права, що їх регулюють.

Доводи скаржника про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків суду, фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами та не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування постанови та рішення з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.