головуючого судді Євсікова О.О. суддів Кролевець О.А. Попікової О.В. за участю представників: від позивача: Конопліцький І.В. дов. від 14.01.2015 р. № 14-10 від відповідача: Закаблуков А.С. дов. від 5.05.2015 р. № 268 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.11.2014 р. у справі № 922/3580/14 Господарського суду Харківської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" про стягнення 126612,99 грн.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач, ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" (далі - відповідач) про стягнення 126612,99 грн., з яких 33646,24 грн. становить - 3% річних за період з 01.10.2013 року по 01.04.2014 року та 92966,75 грн. інфляційних, нарахованих за період з 01.10.2013 року по 31.03.2014 року.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.09.2014р. (суддя Ємельянова О.О.) позов задоволено повністю.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано приписами статей 530, 612, 629 Цивільного кодексу України та статей 173, 193 Господарського кодексу України, з огляду на встановлення факту несвоєчасності проведення розрахунків відповідачем за поставлений природний газ, внаслідок чого нараховані останньому суми інфляційних втрат та 3% річних на підставі ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд визнав правомірними.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.11.2014 р. (головуючий суддя Плужник О.В., судді Барбашова С.В., Істоміна О.А.) рішення Господарського суду Харківської області від 24.09.2014 р. скасовано, прийнято нове рішення про відмову в позові.

Суд апеляційної інстанції встановивши, що остаточний розрахунок з позивачем за договором купівлі-продажу природного газу № 14/2336/11 від 30.09.2011 року на суму 2236954,16 грн. був проведений на підставі договору про організацію взаєморозрахунків № 76/30 від 11.02.2014 року., і відповідно розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені у договорі про організацію взаєморозрахунків, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення сум, нарахованих на підставі ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду І інстанції залишити в силі.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 625, 607 Цивільного кодексу України. При цьому скаржник зазначає, що апеляційним судом не було враховано ті обставини, що договір про взаєморозрахунки було укладено 11.02.2014 р., і відповідно до цієї дати застосування санкцій, передбачених умовами договору купівлі-продажу природного газу, та наслідки за порушення грошового зобов'язання є обґрунтованими.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 30 вересня 2011 року між НАК "Нафтогаз України" (позивач, продавець) та Харківським обласним КП "Дирекція розвитку інфраструктури території" (відповідач, покупець) був укладений договір № 14/2336/11 на купівлю - продаж природного газу, відповідно до розділу 1 якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у IV кварталі 2011 року та в 2012 році імпортований природний газ (надалі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.

На виконання умов Договору позивач поставив з жовтня 2011 року по грудень 2012 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 34044329,41 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу від 31.10.11 року, від 30.11.11 року, від 31.12.11 року, від 31.01.12 року, від 29.02.12 року, від 31.03.12 року, від 30.04.12 року, від 25.12.12 року за газ спожитий у жовтні 2012 року, від 30.11.12 року, 31.12.12 року.

Відповідно до п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Предмет спору у даній справі становить вимога про стягнення 33646,24 грн. 3% річних, та 92966,75 грн. інфляційних втрат, нарахованих внаслідок несвоєчасного проведення відповідачем розрахунків за поставлений позивачем природний газ за договором № 14/2336/11від 30.11.2011 р.

В силу приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказані норми кореспондуються з положеннями частин 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 Господарського кодексу України).

Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд І інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що в порушення умов договору № 14/2336/11від 30.11.2011 р. відповідач невчасно проводив розрахунки за поставлений природний газ, внаслідок чого позивачем на суму заборгованості нараховані відповідачу 92966,75 грн. інфляційних та 33646,24 грн. - 3% річних.

При цьому судами було встановлено, що 11.02.2014 року між сторонами у справі, Головним управлінням Державної казначейської служби України в Харківській області, Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації та Департаментом житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації, було укладено договір № 76/30 про організацію взаєморозрахунків, предметом якого є організація взаєморозрахунків відповідно до п.24 статті 14 та п. 2 статті 16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості в різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою КМУ від 29.01.2014 року № 30 (30-2014-п) .

Відповідно до п. 7 згаданого договору № 76/30 від 11.02.2014 року про організацію взаєморозрахунків, Харківське обласне КП "Дирекція розвитку інфраструктури території" перераховує на рахунок НАК "Нафтогаз України" кошти у сумі 2236954,16 грн., у тому числі податок на додану вартість 372825,69 грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2012 рік згідно з договором від 30.09.2011 року № 14/2336/11.

Разом з тим, умовами п. 2 статті 10 згаданого договору про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору купівлі-продажу природного газу № 14/2336/11 від 30.09.2011 року.

Згідно п. 15 договору про організацію взаєморозрахунків сторони погодили, що після виконання договору вони не мають одна до одної претензій стосовно предмету договору.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду І інстанції та відмовляючи у задоволенні позову дійшов обґрунтованого висновку, що уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу, що у свою чергу потягло відсутність підстав для стягнення пені, передбаченої договором поставки природного газу та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (враховуючи позиції Верховного суду України у справах № 5011-1/11043-2012-42/528-2012 від 9.09.2014, № 5011-35/1272-2012-42/527-2012, № 5011-35/1533-2012-19/522-2012)

З огляду на те, що для застосування санкцій, передбачених договором поставки природного газу та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до змісту якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмету договору.

Зважаючи на встановлені судами обставини щодо проведення остаточного розрахунку за поставлений природний газ за договором № 14/2336/11 від 30.09.2011 року на суму 2236954,16 грн. у порядку та строки, передбачені у договорі № 76/30 від 11.02.2014 року про організацію взаєморозрахунків, колегія суддів визнає правомірним висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України на суму 2236954,16 грн., яка була погашена на підставі договору про організацію взаєморозрахунків № 76/30 від 11.02.2014 року.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з обґрунтованим висновком апеляційного господарського суду про скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи заявника касаційної скарги щодо застосування до відповідача санкцій, передбачених умовами договору купівлі-продажу природного газу, розрахованих до дати укладання договору про взаєморозрахунки від 11.02.2014 р., визнаються касаційною інстанцією непереконливими.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову і фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин, що в силу положень статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в постанові, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним судом в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваної постанови відсутні.