розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову за заявою про Харківського апеляційного господарського суду від 13.11.2014 Комунального комерційного підприємства "Маріупольтепломережа" розстрочення виконання рішення Господарського суду Донецької області від 23.04.2014 у справі Господарського суду № 905/414/14 Донецької області за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до за участю Комунального комерційного підприємства "Маріупольтепломережа" Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про стягнення 794 460,55 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Подшебякіна О.М., дов. № 42/10 від 19.09.2014; відповідача: Коваль Л.Л., дов. № 39/01 від 21.11.2014; відділу ДВС: не з'явились;

Рішенням Господарського суду Донецької області від 23.04.2014 позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - Компанія) до Комунального комерційного підприємства "Маріупольтепломережа" (далі - Підприємство) задоволено частково, стягнуто на користь Компанії суму основного боргу за поставлений природній газ у розмірі 600 000,00 грн., пеню у розмірі 26 622,90 грн., інфляційні втрати у розмірі 4 096,29 грн., 3% річних у розмірі 47 174,05 грн. та 15 888,35 грн. судового збору.

На виконання вказаного рішення 12.05.2014 судом видано наказ № 905/414/14 від 23.04.2014.

Постановою Жовтневого ВДВС Маріупольського МУЮ 09.07.2014 відкрито виконавче провадження № 43932678 щодо примусового виконання наказу суду від 23.04.2014 № 905/414/14.

У вересні 2014 року Підприємство звернулось до суду із заявою про розстрочення виконання рішення Господарського суду Донецької області від 23.04.2014 строком на 3 роки з 01.10.2014 із щомісячним платежем у розмірі 17 011,34 грн., на підставі ст. 121 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.10.2014 (суддя Проскуряков К.В.) вказану заяву Підприємства задоволено частково, розстрочено виконання рішення Господарського суду Донецької області від 23.04.2014 у виконавчому провадженні № 43932678 по справі № 905/414/14 щодо сплати заборгованості у розмірі 612 408,11 грн. строком на 12 місяців наступними частинами: до 01.11.2014 - 50 000,00 грн., до 01.12.2014 - 50 000,00 грн., до 01.01.2015 - 50 000,00 грн., до 01.02.2015 - 50 000,00 грн., до 01.03.2015 - 50 000,00 грн., до 01.04.2015 - 50 000,00 грн., до 01.05.2015 - 50 000,00 грн., до 01.06.2015 - 50 000,00 грн., до 01.07.2015 -50 000,00 грн., до 01.08.2015 - 50 000,00 грн., до 01.09.2015 -50 000,00 грн., до 01.10.2015 - 62 408,11 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.11.2014 (колегія суддів: Пилипенко Н.М., Камишева Л.М., Черленяк М.І.) ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.10.2014 залишено без змін.

Ухвала та постанова мотивовані тим, що підстави для задоволення заяви Підприємства про розстрочку виконання рішення Господарського суду Донецької області від 23.04.2014 документально підтверджені, однак з метою врахування матеріальних інтересів обох сторін виконання рішення підлягає розстроченню не на 3 роки, а на 12 місяців.

Компанія звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.11.2014 і ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.10.2014 та відмовити в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення Господарського суду Донецької області від 23.04.2014. Викладені у касаційній скарзі вимоги Компанія обґрунтовує посиланням на ст. 218 Господарського кодексу України, 617 Цивільного кодексу України (435-15) та ст. ст. 4-2, 4-3, 43, 121 ГПК України та п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (v0009600-12) зазначаючи, що при наданні Підприємству відстрочки виконання рішення господарськими судами попередніх інстанцій не враховано майнових інтересів Компанії та винесено незаконні судові рішення.

Підприємство скористалось правом, наданим ст. 111-2 ГПК України та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Компанії, в якому просить залишити її без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.11.2014 і ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.10.2014 - без змін. Викладені у відзиві вимоги Підприємство обґрунтовує тим, що оскаржувані судові рішення прийняті з урахуванням фактичних обставин справи, інтересів сторін та у відповідності до законодавства України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанції норм процесуального права при прийнятті ухвали та постанови колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Компанії не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій Підприємство в порядку ст. 121 ГПК України звернулось з заявою про розстрочку виконання рішення Господарського суду Донецької області від 23.04.2014 строком на 3 роки з 01.10.2014 із щомісячним платежем у розмірі 17 011,34 грн.

Вказану заяву обґрунтовано скрутним фінансовим становищем, збитковістю та обмеженістю матеріальних ресурсів Підприємства, що унеможливлюють погашення існуючої заборгованості у повному обсязі, а також тим, що негайне виконання рішення суду у даній справі призведе до неможливості виконання Підприємством покладених на нього обов'язків із забезпечення тепловою енергією установ та організацій міста Маріуполя, у тому числі, об'єктів його соціальної інфраструктури.

Господарськими судами попередніх інстанцій з'ясовано, що тяжкий фінансовий стан боржника підтверджується документами бухгалтерського обліку Підприємства, які містяться в матеріалах справи (а.с.11-13, 28-29, 33-55). Відповідно до цих документів діяльність Підприємства є збитковою, наявна значна сума заборгованості по грошових зобов'язаннях.

З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Відповідно до частини першої ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Пунктом 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських суддів України" (v0009600-12) роз'яснено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочуючи виконання рішення Господарського суду Донецької області від 23.04.2014 господарські суди попередніх інстанцій дослідили подані Підприємством на підтвердження викладених у заяві обставин докази, враховували матеріальні інтереси обох сторін, ступінь вини відповідача у виникненні спору та визнали доводи Підприємства обґрунтованими, а його заяву такою, що підлягає частковому задоволенню шляхом розстрочення виконання рішення на 12 місяців.

На момент перегляду оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку Підприємство належним чином виконує умови наданого йому господарськими судами попередніх інстанцій розстрочення, у зв'язку із чим, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги Компанії.

Посилання Компанії у касаційній скарзі на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права не знайшли свого підтвердження в процесі перегляду справи, у зв'язку із чим відхиляються колегією суддів Вищого господарського суду України як необґрунтовані.

При цьому, доводи скаржника про те, що господарськими судами першої та другої інстанцій було дано невірну оцінку доказам по справі, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів Вищого господарського суду України, оскільки, виходячи із наданих господарському суду касаційної інстанцій ст. ст. 111-5 та 111-7 ГПК України повноважень, він не може давати оцінку доказам, а повинен на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевірити застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 13.11.2014 та ухвала Господарського суду Запорізької області від 09.10.2014 відповідають нормам процесуального права, доводи касаційної скарги Компанії зводяться до переоцінки доказів та не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 та 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.11.2014 у справі № 905/414/14 Господарського суду Донецької області - без змін.