Коробенка Г.П. - головуючого (доповідач), Мачульського Г.М., Полянського А.Г. розглянувши матеріали касаційної скарги Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області, м. Дніпродзержинськна постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.11.2014 у справі господарського суду Дніпропетровської області за позовом Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області, м. Дніпродзержинськ до товариства з обмеженою відповідальністю "Реал Бізнес 2004", м. Дніпродзержинськ про внесення змін до договору оренди земельної ділянки за участю представників:

позивача: не з'явився,

відповідача: Мартюшев Д.В., директор (протокол зборів учасників товариства від 15.01.2010)

Дніпродзержинська міська рада Дніпропетровської області, м. Дніпродзержинськ звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Реал Бізнес 2004" в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просить внести зміни до п.2.3, п.4.1 договору оренди земельної ділянки від 12.10.2010 № 11530 (укладеного між Дніпродзержинською міською радою та ТОВ "Реал Бізнес 2004") шляхом викладення п.2.3 договору в наступній редакції: "п. 2.3. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 06.08.2014р. становить 451 022, 58 грн." та п. 4.1 в наступній редакції: "п.4.1 Орендна плата вноситься "Орендарем" виключно у грошовій формі на рахунок місцевого бюджету у розмірі 13 530, 68 грн./рік без ПДВ, яка визначається відповідно ст. 288 Податкового кодексу України" з метою приведення його у відповідність до вимог чинного законодавства та рішень міської ради.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2014 у справі № 904/2081/13, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.11.2014, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, Дніпродзержинська міська рада Дніпропетровської області звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, мотивуючи скаргу порушенням судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, та стверджуючи, що договір оренди від 12.10.2010 № 11530 підписаний Дніпродзержинською міськрадою та ТОВ "Реал Бізнес 2004" є укладеним, оскільки в судовому порядку договір недійсним не визнавався.

У відзиві ТОВ "Реал Бізнес 2004" просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що на підставі рішення № 1019-54/V від 30 серпня 2010 року Дніпродзержинською міською радою з ТОВ "Реал Бізнес 2004" укладено договір № 11530 оренди земельної ділянки від 12 жовтня 2010 року, на підставі якого позивач передав відповідачу у строкове оплатне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою вул. Кірова 18-Б/5-А м. Дніпропетровськ, загальною площею 0, 1751 га. Договір укладено строком до 30 серпня 2020 року.

Пунктом 2.3 договору встановлена нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 26 липня 2010 року у розмірі 254402, 79 грн., пунктом 4.1 орендна плата в розмірі 848, 01 грн. щомісяця.

Згідно п.4.4 договору оренди розмір орендної плати щомісячно переглядається у випадках із моменту: зміни умов господарювання передбачених договором; зміни розмірів ставки земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Пунктами 4.1, 4.2 договору передбачено, що договір набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, договір підлягає реєстрації в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Матеріали справи не містять доказів здійснення в установленому порядку державної реєстрації спірного договору оренди землі.

25 червня 2012 року Дніпродзержинською міською радою прийнято рішення № 475-24/VI "Про плату за землю", яким установлено коефіцієнт для розрахунку річної орендної плати за земельні ділянки, розпорядниками яких є Дніпродзержинська міська рада на рівні трикратного розміру земельного податку. Вказаний коефіцієнт вводиться в дію з 01 липня 2012 року.

Згідно п.7 рішення орендарі земельних ділянок повинні привести договори оренди землі у відповідність до цього рішення, звернувшись до управління земельних відносин міської ради.

Листом від 10 січня 2013 року Дніпродзержинська міська рада запропонувала ТОВ "Реал Бізнес 2004" привести укладені договори оренди земельних ділянок у відповідність до рішень Дніпродзержинської міської ради.

12 липня 2013 року Дніпродзержинською міською радою було прийнято рішення № 842-38/VI "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ", яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Дніпродзержинськ із застосуванням базової вартості 1 кв.м. в розмірі 199, 64 грн. та введено іі в дію з 01 січня 2014 року.

Відповідно до листа відділу Держземагенства в м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області від 06 серпня 2014 року № 1/04-2646 нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що знаходиться у користуванні відповідача становить 451022, 58 грн., відповідно з чим розмір орендної плати збільшується і становить на рік 13 530, 68 грн. без ПДВ.

Ухилення відповідача від внесення змін до договору оренди земельної ділянки стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд попередніх інстанцій, керуючись ст. 13, 18 Закону України "Про оренду землі", ст. 210, 640 ЦК України та враховуючи положення постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) і постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (v0011600-13) , виходив з того, що оскільки спірний договір оренди земельної ділянки не має державної реєстрації, то він є неукладеним, в зв'язку з чим відсутні підстави для внесення до нього відповідних змін.

Однак з такими висновками суду попередніх інстанцій колегія не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 3 ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Судом попередніх судових інстанцій встановлено обставини, які свідчать про прийняття Дніпродзержинською міською радою рішення № 1019-54/V від 30.08. 2010, на підставі якого було укладено з ТОВ "Реал Бізнес 2004" договір № 11530 оренди земельної ділянки від 12.10.2010, який в свою чергу є документом, що посвідчує надане рішенням право на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі" (161-14) , згідно ч. 2 якого відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст. 3 Земельного кодексу, земельні відносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами

За змістом ст. 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірного договору, набуваються після його відповідної державної реєстрації.

У справі, яка переглядається, сторони дійшли згоди щодо істотних умов спірного договору оренди земельної ділянки, скріпивши договір своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Отже висновок суду першої та апеляційної інстанції про те, що моментом укладення сторонами у справі договору оренди земельної ділянки є дата його державної реєстрації є помилковим, оскільки відповідно до зазначених положень договору оренди та Закону України "Про оренду землі" (161-14) в момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19.02.2014 по справі № 6-162ц13 та від 18.12.2013 по справі № 6-127цс13, неврахування яких господарським судом попередніх інстанцій є порушенням вимог ст. 111-28 ГПК України.

Таким чином, положення ст. 210, 640 ЦК України, які носять загальний характер, та положення наведених вище постанов Пленумів ВСУ і ВГСУ, судом попередніх інстанцій застосовано без врахування особливостей спірних правовідносин сторін та норм спеціального законодавства, покликаного врегульовувати такі правовідносини.

За таких обставин, враховуючи, що судами не встановлено усю сукупність обставин, які мають значення для справи, не з'ясовано дійсні правовідносини сторін та не застосовано законодавство, яке регулює спірні правовідносини, всі ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області, м. Дніпродзержинськ задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.11.2014 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2014 у справі № 904/2081/13 скасувати.