головуючого Губенко Н.М. суддів Барицької Т.Л. Гольцової Л.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Денза" на рішення від та на постанову від Господарського суду міста Києва 11.09.2014 Київського апеляційного господарського суду 19.11.2014 у справі Господарського суду № 910/12071/14 міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтергал-Буд" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Денза" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Тайм Україна" про визнання договору недійсним у судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Єрмоленко Є.В.; - відповідачів 1. Штогрин О.М.; 2. Штогрин О.М.; Згідно з розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України Іванової Л.Б. від 13.01.2015 № 02-05/1 розгляд справи № 910/12071/14 Господарського суду міста Києва здійснюється у складі колегії суддів: головуючий - Губенко Н.М., судді Барицька Т.Л., Гольцова Л.А.

В судовому засіданні 14.01.2015, на підставі ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 21.01.2015.

18.06.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтергал-Буд" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Денза" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Тайм Україна" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 1/14 від 10.04.2014.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2014 у справі № 910/12071/14 (суддя Мандриченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 (колегія суддів у складі: Станік С.Р. - головуючий суддя, судді Власов Ю.Л., Корсакова Г.В.), визнано недійсним договір про відступлення права вимоги № 1/14 від 10.04.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Денза" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прайм Тайм Україна".

Не погоджуючись з наведеними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Денза" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 у справі № 910/12071/14.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного позову є вимога позивача визнати недійсним договір відступлення права вимоги № 1/14 від 10.04.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Денза" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прайм Тайм Україна".

Обґрунтовуючи підстави звернення з відповідним позовом до суду, позивач посилається на те, що згідно з умовами п. 15.4 договору підряду № ВА100412 від 10.04.2012, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Денза" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтергал-Буд", права та обов'язки за ним не можуть передаватися третім особам без письмової згоди на те іншої сторони, якої позивач не надавав.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України (ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом частини першої статті 512 ЦК України внаслідок передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) відбувається заміна кредитора у зобов'язанні іншою особою.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 516 цього Кодексу, якою регламентовано порядок заміни кредитора у зобов'язанні, передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, відповідно до цивільного законодавства, на виключення із загального правила щодо необов'язковості згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні, сторони договору можуть домовитись про можливість відступлення кредитором права вимоги виключно за згодою боржника. У цьому випадку передання кредитором своїх прав іншій особі всупереч умовам первісного договору, за яким боржник має цивільні обов'язки, є підставою для визнання правочину відступлення права вимоги недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України. (Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05.06.2007 у справі № 15/33).

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом оспорюваного договору є уступка права вимоги за рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2013 у справі № 910/9426/13, яким стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтергал-Буд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Денза" заборгованість за договором підряду № ВА100412 від 10.04.2012.

При цьому умовами договору уступки права вимоги новому кредитору надано право вимагати від боржника належного виконання рішення суду.

Відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України (1798-12) та Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) , який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Частиною п'ятою статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

При цьому питання заміни сторони її правонаступником, у тому числі і в разі заміни кредитора у зобов'язанні, вирішується виключно судом у порядку, передбаченому статтею 25 ГПК України.

Підсумовуючи наведене, заміна кредитора у зобов'язанні, як і саме зобов'язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов'язані з виконанням судового рішення, характеру цивільно-правових не мають.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, сторони при укладенні оспорюваного договору відступлення права вимоги не замінюючи кредитора у зобов'язанні в порядку, передбаченому чинним законодавством, фактично замінили стягувача на стадії виконання судового рішення, незважаючи на те, що уступка права стягувана за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена. (Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 923/945/13).

Виходячи із наведеного, суди попередніх інстанцій встановивши, що договір відступлення права вимоги, в порушення умов договору підряду № ВА100412 від 10.04.2012, укладений без письмової згоди Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтергал-Буд"; беручи до уваги, те що уступка права стягувана за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена; дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання в судовому порядку недійсним договору відступлення права вимоги № 1/14 від 10.04.2014 та правомірно задовольнили позов.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у судових рішеннях, що оскаржуються. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111-7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Отже, рішення господарського суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Денза" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 у справі № 910/12071/14 залишити без змін.