Головуючого: Суддів: Прокопанич Г.К., Алєєвої І.В., Мирошниченка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідна установа "КВАНТ М" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 р. у справі № 910/12076/14 господарського суду міста Києва за позовом Заступника Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері центрального регіону України в інтересах держави, уповноваженим органом управління якої є Міністерство оборони України в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідна установа "КВАНТ М" про стягнення 354 319,44 грн.

За участю представників:

позивача: Сажієнко І.О.; відповідача: Абакумова А.С.; прокуратури: Яговдік С.М.; МОУ: Толмачова О.Ю.;

Заступник Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України в інтересах держави, уповноваженим органом управління якої є Міністерство оборони України, в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ "Науково-дослідна установа "КВАНТ М" про стягнення 354 319 грн. 44 коп.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.09.2014 р. (суддя Отрош І.М.) по справі № 910/12076/14 у позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 р. (судді: М.Г. Чорногуз, С.Г. Рудченко, В.Г. Суховий) рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду та рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідна установа "КВАНТ М" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 25.03.2010 р. між Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Квант М" (далі - орендар) було укладено Договір оренди № 1/ККЕУ (далі - Договір).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідна установа "КВАНТ М" є правонаступником всіх прав та обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю "КВАНТ М" (п.1.1 Статуту ТОВ "Науково-дослідна установа "Квант-М").

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлове приміщення загальною площею 1 008,0 кв.м. (майно), що знаходиться на балансі Київського КЕУ (балансоутримувач), розташоване за адресою: м. Київ, вул. Медова, 5, військове містечко № 268, інв. № 4, вартість якого визначена на 30.09.2009 р. за незалежною оцінкою та становить згідно акту оцінки 3 352 361,00 грн.

Згідно з п. 1.3., 1.4 Договору майно передається орендареві для використання під склад, стан майна на момент укладення договору визначається в акті приймання-передавання за узгодженим висновком орендодавця та орендаря.

Відповідно до п.п 5.1 та 5.3 Договору орендар зобов'язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього Договору; своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктом 5.7 Договору визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати за власний рахунок капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна. Ця умова Договору не розглядається як дозвіл на здійснення поліпшень орендованого майна і не тягне за собою зобов'язання орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень. У разі, якщо орендар подає заяву на погодження орендодавцем здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна, він зобов'язаний надати документи, передбачені п. 4.4 Договору.

В матеріалах справи міститься акт приймання - передавання не житлових приміщень від 25 березня 2010 року, укладений між начальником Київського КЕУ та відповідачем.

Відповідно до вищезгаданого акту позивач 2 передав, а відповідач прийняв не житлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Медова, військове містечко № 268; інв. № 4, побудови 1971 року, яке знаходиться на балансі Київського квартирно-експлуатаційного управління загальною площею 1 008 кв. м. та вартістю 3 352 361,00 грн. В даному акті зазначено, що передане майно потребує поточного ремонту.

10 вересня 2010 року відповідач звернувся з листом вих. № 112 до начальника Головного КЕУ ЗСУ, в якому просив надати дозвіл на проведення ремонтних робіт.

25 жовтня 2010 року листом вих. № 303/1/6/1140 Головне КЕУ надіслало позивачу та відповідачу лист-відповідь, в якому зазначено, що Головне КЕУ Збройних Сил України не заперечує щодо проведення ремонтних робіт (поліпшень) орендованого нерухомого майна за рахунок власних коштів відповідача.

30 грудня 2011 року комісією в складі начальника експлуатаційного відділу Київського квартирно-експлуатаційного управління майора Олійника С.А.. начальника відділення з орендних відносин Київського квартирно-експлуатаційного управління Берната В.В., економіста відділу розквартирування військ, землекористування та оренди Меркун Ю.І., районного інженера Київського квартирно-експлуатаційного управління Буланової В.І., в присутності директора ТОВ "Квант М" Знака В.М. проведено обстеження стану використання нерухомого військового майна, будівля інв. № 4 військового містечка № 268 по вул. Медова 5 в м. Києві, яке за договором оренди перебуває в користуванні ТОВ "Квант М", про що складено акт обстеження нежитлових приміщень по вул. Медова, 5 в м. Києві, які орендує ТОВ "Квант М".

З тексту вищезгаданого акту вбачається, що "Вказане нежитлова приміщення орендар використовує відповідно до умов договору оренди - під розміщення складу. На момент обстеження орендоване приміщення не використовується за призначенням, так як орендарем за власні кошти здійснюються відповідні ремонтні роботи. Орендоване нежитлове приміщення, в зв'язку з проведенням ремонтних робіт, не може використовуватись відповідно до мети оренди через обставини, за які орендар не відповідає.

31.01.2012 р. листом № 303/1/6/102 Головне квартирно-експлуатаційне управління ЗСУ повідомило, що з метою приведення нерухомого військового майна до належного стану, враховуючи, що орендар за власний рахунок, згідно чинного законодавства, здійснює ремонтні роботи орендованих приміщень, технічний стан яких в певній мірі впливає на безпечну експлуатацію згаданих будівель, відповідно до пунктів 3.5, 10.12 зазначених договорів оренди, частини 2 статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пункту 2 статті 632 та пунктів 4, 6 статті 762 Цивільного кодексу України вважається за можливе не нараховувати орендну плату за використання нежитлових приміщень площею 1008,0 кв. м. будівлі № 4 та площею 1274,0 кв. м. будівлі № 7 військового містечка № 268 по вул. Медова, 5 у м. Києві, на період проведення ремонтних робіт, але не більше ніж на термін до 6 (шести) місяців, оскільки вказаний термін є розумно прийнятним для проведення згаданих ремонтних робіт.

02 лютого 2012 року Київське квартирно-експлуатаційне управління листом вих. № 303/25-368 повідомило відповідача, що відповідно до пунктів 3.5, 10.12 зазначеного договору оренди, частини 2 статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пункту 2 статті 632 та пунктів 4, 6 статті 762 Цивільного кодексу України вважається за можливе не нараховувати орендну плату за використання нежитлових приміщень площею 1008,0 кв. м. будівлі № 4 та площею 1274,0 кв. м. будівлі № 7 військового містечка № 268 по вул. Медова, 5 у м. Києві, на період проведення ремонтних робіт, але не більше ніж 6 (шість) місяців, оскільки вказаний термін є розумно прийнятним для проведення згаданих ремонтних робіт.

Таким чином, в період з 01 грудня 2011 року по 31 травня 2012 року орендна плата позивачем не нараховувалася, та відповідачем не сплачувалася.

Заступник Київського прокурора звертаючись з позовною заявою, свої вимоги обґрунтовує тим, що прокуратурою встановлено порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині сплати наданих у період з 01.12.2011 р. по 31.05.2012 р. послуг оренди, оскільки орендна плата за вказаний період позивачем не нараховувалась, що призвело до безоплатного користування державним нерухомим майном та недотримання доходів спеціального фонду державного бюджету.

Відмовляючи в задоволені позову, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується та позивачами не заперечується, що орендодавець погодився не нараховувати відповідачу орендну плату на період проведення ремонтних робіт, у зв'язку з неможливістю використання приміщень.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що неможливість використання орендованого нежитлового приміщення відповідачем виникла у зв'язку із проведенням ним ремонтних робіт, а не у зв'язку із виникненням обставин, за які орендар (відповідач у справі) не відповідає. Тобто проведення ремонтних робіт здійснювалось з ініціативи (волі) самого орендаря. Поточний ремонт орендарем приміщення не є обставинами, за які орендар не відповідає та не залежать від його волі.

Вищий господарський суд України не може погодитись з висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх передчасними, з огляду на наступне.

Матеріали справи (а.с. 93, 94 т.1) містять незавірені копії листа Київського квартирно-експлуатаційного управління від 31.01.2012 р. № 303/46/102, в якому зазначено про нарахування орендної плати за шість місяців 2012 р., на час проведення ремонтних робіт та листа начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 31.01.2012 р. № 303/46/102 про нарахування орендної плати за шість місяців на період проведення ремонтних робіт.

Місцевий та апеляційний господарські суди в рішенні та постанові дали оцінку цим документам, разом з тим, відповідно до ст. 36 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналах або в належних чином засвідченій копії.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи не містять оригіналів або належним чином засвідчених копій цих листів, місцевий та апеляційний господарські суди не мали законих підстав приймати їх у якості доказів та давати ним оцінку.

Разом з цим, такі листи можуть мати істотне значення для вирішення спору. Тому, судами під час повторного розгляду справи необхідно вжити заходів для витребування оригіналів вказаних листів та дати їм належну оцінку.

Таким чином, касаційний суд вважає, що рішення господарського суду та постанова апеляційного господарського суду прийнятті з порушенням вимог ст. 43 ГПК України без всебічного та повного розгляду наданих доказів.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 111-9 ГПК України, приймаючи до уваги, що суди попередніх інстанцій припустились порушень процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, рішення господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасовується та направляється на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Також, судами не було взято до уваги, та не досліджено той факт, що саме позивач та Головне КЕУ, що є вищестоящим органом позивача, надали скаржнику дозвіл не платити орендну плату за орендоване приміщення на період проведення ремонтних робіт.

Суди не встановили, чи належать Київському КЕУ права юридичної особи та чи стосуються судові рішення прав та обов'язків Головного КЕУ Міністерства оборони України.

Тобто, чи існують підстави для його залучення до участі у справі.

Оскільки, передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи неповне з'ясування обставин справи, що є порушенням норм процесуального права, які не можуть бути виправлені касаційною інстанцією, з огляду на визначені ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України повноваження, рішення господарського суду міста Києва та постанова Київського апеляційного господарського суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.