Головуючого: Кузьменка М.В., суддів: Васищака І.М., Студенця В.І., за участю представників сторін позивача - Барчунінов К.О.; відповідача - Зубенко А.В.; розглянувши касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Свалявські мінеральні води" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2014 та на рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.09.2014 у справі № 907/637/14 за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Товариства з додатковою відповідальністю "Свалявські мінеральні води" про стягнення 50 215, 00 грн штрафу

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (далі - ДП "Придніпровська залізниця") звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Свалявські мінеральні води" (далі - ТДВ "Свалявські мінеральні води") про стягнення 50 215, 00 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 01.07.2014 порушено провадження справі № 907/637/14 за позовом ДП "Придніпровська залізниця" до ТДВ "Свалявські мінеральні води" про стягнення 50 215, 00 грн штрафу.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області (суддя Бобрик Г.Й.) від 03.09.2014 позов задоволено повністю. Суд стягнув з ТДВ "Свалявські мінеральні води" на користь ДП "Придніпровська залізниця" 50 215, 00 грн штрафу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Кравчук Н.М., судді Гнатюк Г.М., Мирутенко О.Л.) від 30.10.2014 рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.09.2014 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2014 та рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03.09.2014, ТДВ "Свалявські мінеральні води" подало касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким позов ДП "Придніпровська залізниця" до ТДВ "Свалявські мінеральні води" задовольнити частково: стягнути з ТДВ "Свалявські мінеральні води" на користь ДП "Придніпровська залізниця" штраф в сумі 5 021, 50 грн.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій було допущено порушення і неправильне застосування норм матеріального права, зокрема ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, та процесуального права, а саме п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Скаржник посилається на те, що неточність лише в одній літері в адресі була одразу ж виправлена на станції Запоріжжя-Вантажне шляхом внесення змін у залізничну накладну, додаткових витрат залізниця не понесла, жодних збитків залізниці у зв'язку з цим завдано не було. З огляду на наведене, ТДВ "Свалявські мінеральні води" вказує на те, що господарськими судами не було взято до уваги дану обставину, а також не застосовано згадані норми матеріального та процесуального права, які ставлять право суду на зменшення штрафу в залежність від співвідношення його розміру і збитків.

При цьому, ТДВ "Свалявські мінеральні води" звертає увагу на те, що в акті та телеграмі йде мова про зміну лише однієї літери в адресі вантажоодержувача, а не його найменування.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.12.2014 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено на 18.12.2014.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.12.2014 розгляд касаційної скарги призначено на 21.01.2015.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами 24.12.2013 на станцію Запоріжжя-Вантажне Придніпровської залізниці зі станції Свалява Львівської залізниці по залізничній накладній № 35569391 прибув вагон № 58021296, відправником якого є ТДВ "Свалявські мінеральні води".

Згідно із залізничною накладною № 35569391 вагон № 58021296 прибув на адресу ТОВ "Сігма - Запоріжжя", яке знаходиться за адресою: м. Мелітополь, вул. Шмідта,116 Г.

Однак, вантажоодержувача з такою адресою по станції Запоріжжя-Вантажне Придністровської залізниці не акредитовано.

Вагон № 58021296 був затриманий до з'ясування вантажоодержувача, про що було складено акт загальної форми № 3958 від 24.12.2013, та на станцію відправлення направлена телеграма № 100 від 24.12.2013 з запитом про уточнення адреси вантажоодержувача

Після отримання телеграми № 9 від 24.12.2013 зі станції відправлення Свалява Львівської залізниці, 24.12.2013 вагон було видано належному одержувачу, що знаходиться за адресою: м. Мелітополь, вул. Шмідта, 116а, про що було складено акт загальної форми № 3959 від 24.12.2013.

Предметом позову є матеріально-правова вимога ДП "Придніпровська залізниця" до ТДВ "Свалявські мінеральні води" про стягнення штрафу в розмірі 50 215, 00 грн. у зв'язку з неправильним зазначенням у накладній адреси одержувача.

Частиною 6 ст. 306 ГК України встановлено, що відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.ст. 908, 909 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Повноваження, права та обов'язки залізниць визначаються Законом України "Про залізничний транспорт" (273/96-ВР) , їх статутами.

У ст. 6 Статуту залізниць України (457-98-п) закріплено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України (457-98-п) вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно з п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України (457-98-п) . При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниць України (457-98-п) передбачено стягнення штрафу в розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст. 129 Статуту залізниць України (457-98-п) ).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, обставини, зазначені в актах загальної форми, свідчать про те, що при заповненні залізничної накладної № 35569391, ТДВ "Свалявські мінеральні води" було невірно зазначено адресу вантажоодержувача: м. Мелітополь, вул. Шмідта, 116-Г замість м. Мелітополь, вул. Шмідта, 116 а. Згідно вказаної накладної сума провізної плати нарахованої відправнику по станції відправлення складає 10 043, 00 грн (10 043, 00 грн х 5), у зв'язку з чим розмір нарахованого штрафу становить 50 215, 00 грн, який господарськими судами визнано обґрунтованим та таким, що підлягає до стягнення в заявленому розмірі.

При цьому, ТДВ "Свалявські мінеральні води" заявило клопотання про зменшення суми штрафу до 5 021, 50 грн.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні клопотання про зменшення суми штрафу, виходили із того, що даний випадок не є винятковим, заявлена сума штрафу не направлена на збагачення позивача за рахунок відповідача, і окрім того, у клопотанні відповідача відсутнє належне обґрунтування винятковості випадку та доказів на його підтвердження, а позивачем не надано згоди на таке зменшення.

Разом з тим, колегія суддів вважає наведений висновок судів передчасним з огляду на таке.

Відповідно до статті 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 ГК України також встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пункт 3 статті 83 ГПК надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Виходячи з цього, суди мають право при прийнятті рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір зменшення стягуваного штрафу повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду (п. 6.4 роз'яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" № 04-5/601 від 29.05.2002 (v_601600-02) ).

У п. 14 листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про відповідальність за порушення у галузі залізничного транспорту (за матеріалами узагальнення судової практики у справах, розглянутих господарськими судами України)" № 01-08/71 від 02.02.2010 (v_071600-10) зазначено, що з огляду на те, що вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, врахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання обов'язку, вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків та інші обставини, які заслуговують на увагу, господарський суд не має права з власної ініціативи зменшувати розмір штрафу, встановлений статтями 118 та 122 Статуту (457-98-п) , виходячи тільки з того, що, на думку суду, встановлений Статутом розмір штрафу є занадто великим (п.).

Окрім того, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 (v0018600-11) ).

Разом з тим, судами попередніх інстанцій при розгляді клопотання про зменшення штрафу не надано належної оцінки доводам ТДВ "Свалявські мінеральні води", наведеним в його обґрунтування, не враховано інтереси сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання обов'язку, незначність прострочення виконання, вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків, невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), ступінь виконання зобов'язання, у зв'язку з чим господарські суди дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для зменшення належного до сплати штрафу.

Згідно із ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 111-10 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, то це відповідно є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Свалявські мінеральні води" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2014 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.09.2014 у справі № 907/637/14 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області.