розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2014 року у справі № 916/493/14 Господарського суду Одеської області за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", м. Київ, в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", м. Одеса, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія", м. Одеса, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт", м. Одеса, про стягнення 2 543 011,82 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Задоя В.І. (дов. № 2100 від 23.09.14);

відповідача - Коротков С.О. (дов. б/н від 05.01.15);

третьої особи - Клочкова І.С. (дов. № 20/7-1589 від 14.11.14),

У лютому 2014 року позивач ДП "Адміністрація морських портів України", в особі Одеської філії ДП "Адміністрація морських портів України", пред'явив у господарському суді позов до відповідача ТОВ "Українська Національна Стивідорна Компанія" про стягнення 1 762 392,79 грн.

Вказував, що 01.10.03 між ним (далі - порт) та відповідачем (далі - підприємство) був укладений договір про надання послуг № КД-4405 та додаткові угоди до нього, за умовами яких він зобов'язався надавати підприємству послуги, пов'язані із перевалкою вантажів, а підприємство - здійснювати оплату отриманих послуг на умовах, передбачених договором.

Зазначав, що п. 2.6 договору підприємство гарантувало залучення для перевалки через ППК-6 вантажопотоку в об'ємі 475,4 тис. тонн на рік, а у випадку невиконання умов вказаного договору, підприємство п. 5.5 договору зобов'язалось сплатити компенсацію в розмірі 15,5 % від вартості комплексу навантажувально-розвантажувальних робіт у відношенні обсягу вантажу, якого бракує, виходячи із середньоприбуткової ставки за відпрацьований рік.

Також вказував, що за взаємною згодою сторін дію договору припинено з 13.06.13.

Посилаючись на порушення відповідачем умов п. 2.6 договору в частині забезпечення гарантованого об'єму перевалки вантажів, позивач, згідно заяви про збільшення позовних вимог від 19.09.14, просив стягнути з відповідача компенсацію за період з 01.01.13 по 12.06.13 в сумі 2 543 011,82 грн.

Спір розглядався судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23 вересня 2014 року (суддя Петров В.С.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2014 року (колегія суддів у складі: Головей В.М. - головуючий, Колоколов С.І., Шевченко В.В.), в позові відмовлено.

Судові акти мотивовані посиланнями на ту обставину, що позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача неустойки за період менший ніж календарний рік, проте п. 5.5 укладеного між сторонами договору про надання послуг № КД-4405 від 01.10.03 встановлено порядок розрахунку компенсації втрат виключно за рік, а не за окремі дні або місяці.

У касаційній скарзі ДП "Адміністрація морських портів України", в особі Одеської філії ДП "Адміністрація морських портів України", посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 213, 525, 526, 546, 549, 610, 611, 627 ЦК України, ст.ст. 193, 217, 218, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 32- 38, 43 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та постановити нове рішення про задоволення його вимог.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.10.03 між сторонами у справі був укладений договір про надання послуг № КД-4405 та додаткові угоди до нього, за умовами яких порт зобов'язався надавати підприємству послуги, пов'язані із перевалкою вантажів, а підприємство - здійснювати оплату отриманих послуг на умовах, передбачених договором.

Пунктами 2.1, 2.5 договору до обов'язків підприємства віднесено: своєчасно і в повному об'ємі оплачувати послуги порту; забезпечувати в об'єм робіт та послуг у відношенні фактичного вантажопотоку, залученого підприємством відповідно до умов даного договору.

Згідно п. 2.6 договору підприємство гарантувало залучення для перевалки через ППК-6 вантажопотоку в об'ємі 475,4 тис. тонн на рік.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами встановлено та наявними в матеріалах справи копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.13, від 28.02.13, від 31.03.13, від 30.04.13, від 31.05.13 та від 12.06.13 підтверджується, що на виконання умов договору, за період з 01.01.13 по 12.06.13 відповідачем було перевантажено 106 740,086 тонн вантажу.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що у зв'язку з незабезпеченням відповідачем гарантованого об'єму перевалки вантажів, встановленого п. 2.6 договору, у відповідача виник обов'язок відшкодувати йому встановлену п. 5.5 договору компенсацію в розмірі 2 543 011,82 грн. за період з 01.01.13 по 12.06.13.

Пунктом 5.5 договору, в редакції додаткової угоди № КД-4405/5 від 01.06.11, сторони погодили, що у разі невиконання підприємством вимог п. 2.6 даного договору, підприємство компенсує порту втрати у розмірі 15,5 % (без урахування ПДВ, ПДВ нараховується згідно з діючим законодавством України) від вартості комплексу навантажувально-розвантажувальних робіт у відношенні об'єму вантажу, якого бракує, виходячи із середньоприбуткової ставки за відпрацьований рік. Середньоприбуткова ставка розраховується як відношення прибутку, отриманого від навантажувально-розвантажувальних робіт за відпрацьований рік, до загальної кількості тонн вантажу за аналогічний період.

Отже, виходячи зі змісту п. 5.5 договору відповідальність відповідача настає за невиконання відповідачем вимог п. 2.6 цього договору щодо гарантованого об'єму залученого для перевалки вантажу виключно за рік, а не за менший період. Гарантований об'єм вантажопотоку на день, місяць або квартал договором не встановлено.

Додатковою угодою № КД-4405/4 від 31.12.10 сторони дійшли згоди щодо доповнення розділу 8 договору пунктом 8.8 наступного змісту: "У даному договорі під роком розуміється період, рівний календарному року. Для співставлення періоду, який складає менше календарного року, приймаються аналогічні попередні періоди."

Проте, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, вказані положення п. 8.8 договору не змінюють принципу притягнення відповідача до відповідальності за невиконання вимог п. 2.6 договору.

Встановлена п. 8.8 договору можливість обирати аналогічний попередній період для співставлення спірного періоду надання послуг з перевалки вантажу з 01.01.13 по 12.06.13, який складає менше календарного року, не свідчить про порушення відповідачем п. 2.6 договору, за невиконання якого настає передбачена п. 5.5 договору відповідальність.

Умовами договору не встановлено обов'язку відповідача щодо гарантування іншого об'єму вантажу (за менший період, ніж рік) та порядок його визначення.

Водночас судами встановлено, що Адміністрацією було підготовлено проект тристоронньої додаткової угоди № 9 до договору щодо дострокового припинення договору та врегулювання взаємовідносин, які за наслідками такого припинення підлягають врегулюванню. Зазначена додаткова угода без жодних зауважень та заперечень була підписана Портом та надіслана на підписання відповідачу. За умовами вказаної додаткової угоди дія договору № КД-4405 від 01.10.03 припиняється з 13.06.13.

Компанія підписала вищевказану угоду № 9 із застереженням, що така угода є чинною з протоколом розбіжностей від 01.10.13, примірник якого додано до додаткової угоди, та з супровідним листом № 1007/6 від 30.10.13 надіслано позивачу. Відповідно до протоколу розбіжностей Компанія пропонувала виключити з умов додаткової угоди пункт 4. в якому зазначено, що "Зобов'язання підприємства (відповідача) гарантувати об'єми вантажопереробки, передбачені п. 2.6 договору, відносно періоду 2013 року діяло виключно до моменту припинення договору (з 01.01.13 по 12.06.13 включно). При цьому, гарантований об'єм вантажопереробки за вищезгаданий період встановлюється і визначається прямо пропорційно кількості календарних днів в такому періоді, а саме розраховується таким чином: показник гарантованого об'єму вантажопереробки, передбачений п. 2.6. договору, ділиться на кількість календарних днів в 2013 році та множиться на кількість календарних днів в періоді з 01.01.13 по 12.06.13 включно. У випадку, якщо показник фактичного об'єму вантажопереробки підприємства за період з 01.01.13 по 12.06.13 буде менше показника гарантованого об'єму вантажопереробки, розрахованої відповідно до цього пункту цієї додаткової угоди, підприємство компенсує Адміністрації втрати у розмірі 15,5 % (без врахування ПДВ, ПДВ нараховується згідно із чинним законодавством України) від вартості комплексу навантажувально-розвантажувальних робіт відносно об'єму вантажопереробки, якого бракує, виходячи з середньодоходної ставки за вищезгаданий період. Середньодоходна ставка розраховується як відношення доходу, отриманого підприємством від навантажувально-розвантажувальних робіт за період з 01.01.13 по 12.06.13 включно, до показника фактичного об'єму вантажопереробки підприємства за цей період".

Також судами встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 03.02.14, яке набрало законної сили, у справі № 916/3240/13 за позовом ДП "Адміністрація морських портів України", в особі Одеської філії ДП "Адміністрація морських портів України", до ТОВ "Українська Національна Стивідорна Компанія" про спонукання укласти вищевказану додаткову угоду до договору № КД-4405 від 01.10.03 в позові відмовлено з посиланнями на те, що п. 4 додаткової угоди за його правовою природою є зміною умов договору, а зміна умов припиненого договору суперечить природі договірних зобов'язань.

Встановивши зазначені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що вказаними діями позивач намагався внести зміни до договору, за якими можливо було б застосовувати неустойку за період з 01.01.13 по 12.06.13, у зв'язку з відсутністю у договорі відповідних положень та обґрунтовано відмовили в позові.

За таких обставин, судами попередніх інстанцій, у відповідності з вимогами ст. 111-12 ГПК України, виконано вказівки суду касаційної інстанції, що містяться в постанові від 16.07.14, на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Посилання касаційної скарги на наявність правових підстав до стягнення з відповідача компенсаційних втрат за період з 01.01.13 по 12.06.13, не знайшли свого підтвердження при здійсненні перегляду справи судом касаційної інстанції, тому їх слід залишити поза увагою суду.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 111-7 ГПК України, не входить до меж перегляду справи в суді касаційної інстанції.