головуючого Остапенка М.І. суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. (доповідач) за участі представників: позивача: відповідача: Конопліцький І.В. не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення та постанову Господарського суду Волинської області від 09 вересня 2014 року Рівненського апеляційного господарського суду від 05 листопада 2014 рокуу справі № 903/682/14 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Державного комунального підприємства "Луцьктепло" про стягнення 614 703, 62 грн

У липні 2014 р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 614 703,62 грн, з яких 204 461,89 грн - пеня, 155 579,39 грн - інфляційні втрати, 254 662,34 грн - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 09.09.2014 (суддя - Дем'як В.М.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 (головуючий - Юрчук М.І., судді - Олексюк Г.Є., Демянчук Ю.Г.), позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного комунального підприємства "Луцьктепло" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 430 687,91 грн, в.т. ч. 20 446,18 грн пені, 155 579,39 грн інфляційних втрат, 254 662,34 грн 3% річних та судові витрати.

В решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору, порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині відмови у стягненні 184 015,71 грн пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказані вимоги. В іншій частині рішення залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 17.10.2012 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Державним комунальним підприємством "Луцьктепло" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 12/1064-ТЕ-2, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець - прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Відповідно до п. 2.1. договору продавець передає покупцеві з 01.09.2012 по 31.12.2012 газ в обсязі до 31 912 тис.м3.

Пунктом 3.3. договору визначено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4. договору).

Відповідно до п. 5.2. договору ціна за 1 000 куб. м природного газу становить 1 091,00 грн з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб.м природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1 309,20 грн.

Згідно з п. 11.1. договору цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.09.2012 і діє в частині поставки газу до 31.12.2012, а в частині розрахунків - до повного їх здійснення.

Пунктом 6.1. договору визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За актами приймання - передачі природного газу від 30.11.2012, від 31.12.2012 (а.с. 17-21) позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 37 864 949,44 грн, однак відповідач за отриманий товар розрахувався не своєчасно; період прострочення становить з 28.11.2012 по 30.01.2013.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судами, суми, які нараховані позивачем згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, застосовані до відповідача після прийняття рішення Господарського суду Волинської області від 21.08.2013 у справі № 903/783/13 про стягнення заборгованості, яке набрало законної сили і не виконано відповідачем.

Отже, оскільки відповідач - ДКП "Луцьктепло" здійснив оплату основного боргу з порушенням п. 6.1. договору № 12/1064-ТЕ-2 від 17.10.2012, то господарські суди, прийшли до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України 254 662,34 грн 3% річних та 155 579,39 грн інфляційних втрат і правильність рішення господарських судів в цій частині позивачем не оскаржується.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач просив зменшити розмір пені.

Статтями 193, 199 ГК України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) .

Заходами відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій передбачено ч. 1 ст. 546 ЦК України.

Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (ч. 1 ст. 233 ГК України). Схоже правило міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Отже, надавши належну правову оцінку усім наявним у матеріалах справи документам та доводам сторін, взявши до уваги їх майновий стан, особливий статус відповідача (забезпечує газопостачанням населення), відсутність доказів щодо спричинення збитків компанії відповідним простроченням чи настання негативних наслідків, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правомірно зменшив пеню до 20 446,18 грн.

Щодо доводів позивача в касаційній скарзі про те, що під час розгляду справи та прийняття рішення було порушено його права на справедливий суд, яке перебуває під захистом ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, то такі доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки судами були почуті сторони і прийнятті обґрунтовані і мотивовані рішення, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і скаржником не було доведено порушення судами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Решта доводів касаційної скарги також не можуть бути підставою для скасування судових рішень в оскаржуваній частині, оскільки не спростовують встановленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами ст. 111-7 ГПК України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, підстав для скасування в оскаржуваній частині судових рішень, постановлених відповідно до вимог закону та встановлених у справі обставин, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 09 вересня 2014 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05 листопада 2014 року у справі за № 903/682/14 - без змін.