У квітні 2014 року Прокурор в інтересах ДПС України звернувся з позовом, згідно з яким просив розірвати договір будівельного підряду від 18.12.2012 № 57-12 та стягнути з Товариства перераховані кошти у розмірі 1 833 973, 34 грн., 318 269,91 грн. пені, 276 500,09 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.06.2014 у справі № 910/7956/14 (суддя Грєхова О.А.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 (колегія суддів у складі: суддя Синиця О.Ф. - головуючий, судді Зеленін В.О. і Ткаченко Б.О.), позов задоволено. Розірвано договір будівельного підряду від 18.12.2012 № 57-12, укладений ДПС України і Товариством та додаткові угоди до нього від 27.12.2012 № 1, від 17.01.2013 № № 2, 3, від 25.07.2013 № 4, від 19.08.2013 № 5, від 27.11.2013 № 6, а також стягнуто з відповідача перераховані кошти у розмірі 1 833 973, 34 грн., 318 269,91 грн. пені, 276 500,09 грн. штрафу.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 23.06.2014, постанову апеляційного суду від 11.11.2014 і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами, 18.12.2012 позивачем та відповідачем був укладений договір будівельного підряду № 57-12 на виконання робіт по об'єкту: "Реконструкція ВПС "Ніжанковичі" Мостиського прикордонного загону Державної прикордонної служби України, згідно з умовами якого Товариство на свій ризик власними і залученими силами та засобами, відповідно до проекту 1965,15-10/10 з високою якістю виконує всі роботи з реконструкції ВПС "Ніжанковичі" Мостиського прикордонного загону Державної прикордонної служби України та спільно з позивачем передає в обумовлені строки об'єкт експлуатуючій організації. Адресою розташування згаданого об'єкта будівництва є смт Ніжанковичі Старосамбірського району Львівської області. Найменування робіт, що виконує відповідач: роботи з реконструкції ВПС "Ніжанковичі" Мостиського прикордонного загону Державної прикордонної служби України, що здійснюється у рамках реалізації великомасштабного проекту: "Розвиток сучасної інфраструктури відділів прикордонної служби" Програми транскордонного співробітництва Польща-Білорусь-Україна 2007-2013, що фінансується Європейським Інструментом Сусідства та Партнерства.

У подальшому сторони уклали до договору декілька додаткових угод, зокрема 27.12.2012 сторонами зі справи було укладено додаткову угоду № 1, згідно з якою у зв'язку з обмеженим терміном дії договору у 2012 році та рішенням про надання Товариству авансу у 2013 році сторони домовилися про перенесення обсягу фінансування, встановленого на 2012 рік у сумі 2 347 000,00 грн., на 2013 рік.

Відповідно до п.3.1 договору в редакції додаткової угоди від 27.11.2013 № 6 договірна ціна робіт становить 7 798 153,00 грн., у т.ч. на об'єкти житлового призначення 2 251 383, 44 грн. та на інші об'єкти 5 546 769,56 грн. Обсяг фінансування на 2013 рік - 5 678 272,00 грн. та на 2014 рік - 2 119 881,00 грн. відповідно.

Згідно з п. 4.9 договору після його підписання, відповідно до Плану фінансування (додаток 3), ДПС України може перерахувати Товариству разовий аванс, розмір якого не може перевищувати 30% вартості річного обсягу робіт, при надходженні коштів, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764 "Про затвердження порядку державного фінансування капітального будівництва" (1764-2001-п) . Товариство зобов'язується протягом місяця використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів та надати ДПС України письмову інформацію про кількість та ціну придбаних ресурсів. Погашення одержаного авансу здійснюється відповідачем шляхом виконання робіт та подання до оплати ДПС України актів приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 протягом двох місяців з часу його отримання. Залишок невикористаного авансу протягом 7 робочих днів повертається на рахунок ДПС України.

Пунктом 5.1 Договору в редакції останньої додаткової угоди від 27.11.2013 № 6 сторонами визначено, що Товариство розпочне виконання робіт протягом 7 календарних днів після підписання договору та акта приймання-передачі будівельного майданчика. Роботи будуть виконуватись відповідно до Графіка виконання етапів робіт (додаток 2), з урахуванням Плану фінансування (додаток 3). Товариство завершені роботи по об'єкту за актом приймання-передачі зобов'язалося передати на баланс експлуатуючій організації в термін до 31 травня 2014 року.

Відповідно до Графіка виконання етапів робіт (додаток № 1 до додаткової угоди від 27.11.2013 № 6) Товариство зобов'язалося виконати будівельні роботи по:

- "Казармі/Адміністративній будівлі" - до 31.12.2013 року;

- "Котельній" до 30.11.2013 року;

- "Лазні" до 31.12.2013 року;

- "Павільйону службових собак" до 30.11.2013 року;

- "Будівлі складу" до 31.12.2013 року;

- "Щитової (АУПГ) приміщення ДГ" до 30.10.2013 року;

- "Складу ПММ" до 31.01.2014 року;

- "Туалету" до 31.12.2014 року;

- "БОСу № 1" до 31.01.2014 року;

- "БОСу №2" до 28.02.2014 року.

Пунктом 5.2.1 договору встановлено, що у разі виявлення обсягів робіт, які не виконані, але включені в акти виконаних робіт (у тому числі неправильно застосованих розцінок) Товариство знімає з виконання дані роботи та відшкодовує ДПС України їх вартість.

Пунктом 6.1.4 договору ДПС України надано право здійснювати у будь-який час, не втручаючись у господарську діяльність Товариства, технічний нагляд і контроль за ходом, якістю, вартістю та обсягами виконання робіт на об'єкті.

Згідно з п. 7.2 договору за порушення строків закінчення виконання робіт (здачі закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію) так само як і зриву терміну вводу об'єкта в експлуатацію, Товариство сплачує ДПС України пеню у розмірі 0,1% від договірної ціни робіт за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

У п.10.4 договору сторони передбачили, що ДПС України має право ініціювати розірвання договору, якщо Товариство, зокрема, допустило відставання темпів виконання робіт від передбачених графіком на 30 днів.

Відповідно до п.11.1 договору в редакції останньої додаткової угоди від 27.11.2013 № 6 договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2014.

Судами також встановлено, що відповідно до листа ДПС України від 21.03.2014 № 74-33 з метою перевірки, яка мала проводитись шляхом безпосередніх обмірів на предмет відповідності фактично виконаних обсягів підрядних робіт та обсягів робіт, що були подані до сплати, а також з метою проведення документальної перевірки було створено комісію за участю представників ДПС України та Товариства, за результатами роботи якої був складений акт контрольного обміру по об'єкту "Реконструкція ВПС "Нижанковичі" Мостиського прикордонного загону Державної прикордонної служби України" за період січень 2013 - березень 2014 років. Згідно з цим актом, який сторони підписали без зауважень, на об'єктах будівництва при виконанні контрольного обміру було виявлено невиконані роботи на загальну суму 1 833 973, 34 грн., які були оплачені позивачем у розмірі 2 621 225, 01 грн. До цього ж акта була складена відомість перевірки відповідності фактично виконаних робіт по об'єкту: "Реконструкція ВПС "Нижанковичі" Мостиського прикордонного загону Державної прикордонного служби України" станом на 21.03.2014.

За результатом виявлених невідповідностей сторонами підписано та погоджено у двосторонньому порядку акти № 1-17 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року (КБ-2в) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за березень 2014 року (КБ-3), в яких визначено вартість невиконаних робіт у розмірі 1 833 973, 34 грн.

07.04.2014 ДПС України було направлено Товариству претензію № 74-41, в якій повідомлялося про розірвання договору та пропонувалося повернути невикористану частину суми авансу у розмірі 1 833 973, 34 грн.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову в частині розірвання договору, апеляційний суд виходив з того, що відповідач роботи за договором своєчасно не виконав, суму передплати позивачу не повернув, тобто істотно порушив права останнього, що відповідно до статті 651 ЦК України давало правові підстави для припинення договірних відносин сторін шляхом розірвання договору.

Апеляційним судом також підтверджена правильність рішення суду першої інстанції в частині стягнення грошових коштів у розмірі 1 833 973, 34 грн. з огляду на те, що, оскільки зобов'язання сторін припинено, то сума переданих відповідачу за договором коштів утримується ним без достатніх правових підстав. А, отже, ці кошти мають бути повернуті позивачу відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині стягнення грошових сум неустойки, апеляційний суд виходив з того, що сплата відповідних штрафних санкцій за порушення строків виконання робіт передбачена умовами договору і не суперечить вимогам законодавства.

З такими висновками суду в повній мірі погодитись не можна.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, а також викладених у касаційній скарзі доводів, відповідач, заперечуючи проти позову, стверджував, що частину обумовлених договором підрядних робіт він виконав відповідно до затвердженого графіку. З цього приводу в травні та липні 2013 року сторонами були складені та за взаємною згодою підписані акти за формою КБ-2в та КБ-3 на загальну суму 2 621 225,01 грн.

За твердженням відповідача, позивач під час складання акта контрольного обміру неправильно розрахував вартість виконаних робіт, оскільки не взяв до уваги погоджені сторонами акти за формою КБ-2в та КБ-3.

Наведеним поясненням відповідача апеляційний суд не приділив належної уваги. Встановивши наявність у матеріалах справи документів, на які посилався відповідач та з яких випливало, що він виконав та здав позивачу, а останній прийняв від нього за договором роботи на загальну суму 2 621 225,01 грн., суд, як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, не дав їм ніякої оцінки, в той же час як ці докази суперечили іншим наявним у справі доказам, згідно з якими вартість виконаних відповідачем за договором робіт була значно меншою.

Не усунувши цю суперечність, суд всупереч вимогам ст.ст. 47, 43, 105 ГПК України (1798-12) поклав в основу прийнятого ним рішення частину поданих за справою доказів і не зазначив, з яких саме підстав він надає перевагу одним поданим за справою доказам і не бере до уваги інші.

У цьому ж зв'язку, залишаючи без задоволення заявлене відповідачем клопотання щодо проведення за справою судово-будівельної експертизи, на розгляд якої він пропонував поставити питання, пов'язані з обсягом виконаних за договором робіт, апеляційний суд, що також вбачається із змісту прийнятого ним рішення, не навів на користь того ніяких мотивів.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача грошової суми у розмірі 1 833 973, 34 грн. з підстав, які передбачені ст. 1212 ЦК України, апеляційний суд не взяв до уваги, що відповідно до встановлених ним обставин справи між сторонами існували договірні відносини, оскільки було укладено договір будівельного підряду і гроші, які є предметом стягнення за обставинами цієї справи, відповідач отримав на виконання умов цього договору, тобто за наявності правових підстав.

Таким чином при перегляді справи апеляційним судом не було враховано, що правовідносини сторін, як це було зазначено, врегульовані договором, а кошти, які Прокурор просить стягнути з Товариства, отримано останнім як оплату виконаних за договором робіт, а тому, відповідно до сталої практики Верховного Суду України, відображеної у відповідних постановах, прийнятих ним за наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, передані за договором кошти не можуть бути витребувані відповідно до положень ст. 1212 ЦК України.

Крім того, перевіряючи правильність рішення суду першої інстанції в частині застосування матеріальних норм права, а отже, і правових підстав вирішення спору, апеляційний суд не звернув уваги на те, що позивач, як вбачається із змісту позовної заяви, обґрунтовуючи свої вимоги в частині розірвання договору та стягнення грошової суми, переданої на виконання цього договору, послався виключно на передбачені Цивільним кодексом України (435-15) загальні положення про зобов'язання, а також на положення про виконання зобов'язань і, всупереч вимогам ст. 54 ГПК України, взагалі не зазначив, з яких саме правових підстав наявне між сторонами зобов'язання, на його думку, має бути припинено шляхом розірвання договору, а передана за договором грошова сума - повернута позивачу.

Таким чином, не з'ясувавши у позивача, з яких саме правових підстав ним були заявлені вимоги за справою, апеляційний суд погодився з тим, що ці підстави були визначені судом першої інстанції самостійно, тобто з порушенням вимог ст. 4-3 ГПК України щодо засад змагальності судочинства, та перевищенням прав, які у відповідності до статті 83 ГПК України надані господарському суду щодо прийняття рішення.

Сукупність наведених обставин дає підстави для скасування оскаржуваної постанови.

Оскільки суд першої інстанції в ході розгляду справи припустився тих же помилок, скасуванню підлягає і прийняте ним рішення з передачею справи на новий розгляд.

У новому розгляді справи суду належить врахувати наведене, з'ясувати дійсність тих обставин, на які посилається кожна з сторін у своїх поясненнях по справі, та дослідити подані за справою докази. На підставі поданих, а за необхідності і додатково витребуваних доказів встановити фактичні обставини справи і, в залежності від встановленого, прийняти таке рішення, яке знаходилося б у повній відповідності з нормами матеріального і процесуального права.