Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Студенця В.І.,

розглянувши

касаційну скаргу Комунального підприємства "Харківський метрополітен"

на постанову Харківського апеляційного господарського

суду від 12.11.2014 р.

у справі № 922/3379/14 господарського суду Харківської області

за позовом Комунального підприємства "Харківський метрополітен"

до Харківського обласного територіального відділення

Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення

за участю представників:

КП "Харківський метрополітен" - не з'явилися;

Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - Харченко С.В.

Комунальне підприємство "Харківський метрополітен" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.06.2014 р. у справі № 2/02-158-14.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскаржуване рішення винесене з порушенням компетенції органів Антимонопольного комітету України (т.1 а.с.7-13).

Відповідач у справі - Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що рішення повністю відповідає чинному законодавству України, прийняте в межах компетенції без порушення прав та законних інтересів позивача (т.1 а.с.73-76).

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.09.2014 р. позов задоволено повністю (т.1 а.с.107-112).

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів вчинення позивачем дій, визначених законом як зловживання монопольним становищем.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 р. рішення господарського суду Харківської області від 15.09.2014 р. скасовано. У задоволенні позову відмовлено (т.1 а.с.146-153).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України відповідає чинному законодавству.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Вимоги касаційної скарги мотивовані неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права (т.2 а.с.2-8).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору у даній справі по суті заявлених вимог та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку судами встановлені наступні обставини.

Рішенням Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" від 12.06.2014 р. № 138-р/к від 12.06.2014 р. по справі № 2/02-158-14 визнано, що КП "Харківський метрополітен" за результатами діяльності протягом 2012-2013 років та станом на травень 2014 року займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з погодження розміщення спеціальних конструкцій для зовнішньої реклами в межах технічних та/або охоронних зон споруд метрополітену м. Харкова з часткою 100 %.

Визнано, що КП "Харківський метрополітен", встановивши економічно необґрунтовану завищену вартість послуги з погодження розміщення спеціальних конструкцій для зовнішньої реклами в межах технічних та/або охоронних зон споруд метрополітену м. Харкова за рахунок безпідставного включення витрат, які не стосуються змісту послуги, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 2 ст. 50, п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, а саме встановлення таких цін реалізації товару (послуги), які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку послуг з погодження розміщення спеціальних конструкцій для зовнішньої реклами в межах технічних та/або охоронних зон споруд метрополітену м. Харкова.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 2 ст. 50, п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", накладено на КП "Харківський метрополітен" штраф у розмірі 68 000,00 грн.

Предметом спору у даній справі є дійсність зазначеного рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Оскаржуване рішення визнано недійсним судом першої інстанції.

Так, судом встановлено, що відділенням невірно визначено як товар та товарні межі ринку послуги з погодження розміщення спеціальних конструкцій для зовнішньої реклами у технічних та/або охоронних зонах споруд метрополітену. Крім того, судом враховано статистичну інформацію, надану позивачем, щодо кількості виданих дозволів на розміщення зовнішньої реклами по м. Харкову та їх порівняння з кількістю наданих позивачем послуг з погодження розміщення спеціальних конструкцій для зовнішньої реклами у технічних та/або охоронних зонах споруд метрополітену.

Між тим, судом апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено в позові, зважаючи на те, що за результатами діяльності протягом 2012-2013 років та станом на травень 2014 року позивач, в розумінні ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції", займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з погодження розміщення спеціальних конструкцій для зовнішньої реклами в межах технічних та/або охоронних зон споруд метрополітену м. Харкова з часткою 100 %.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що КП "Харківський метрополітен", встановивши економічно необґрунтовану завищену вартість послуги з погодження розміщення спеціальних конструкцій для зовнішньої реклами в межах технічних та/або охоронних зон споруд метрополітену м. Харкова за рахунок безпідставного включення витрат, які не стосуються змісту послуги, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 2 ст. 50, п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, а саме встановлення таких цін реалізації товару (послуги), які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку послуг з погодження розміщення спеціальних конструкцій для зовнішньої реклами в межах технічних та/або охоронних зон споруд метрополітену м. Харкова.

Так, у рішенні територіального відділення Антимонопольного комітету України вказано, що споживачі - розміщувачі зовнішньої реклами звертаються до підприємства з метою отримання погодження розміщення спеціальних конструкцій для зовнішньої реклами. Під час розрахунку вартості вищевказаної послуги включаються роботи щодо: погодження проектної документації; контроль виконання робіт із встановлення спеціальної конструкції для зовнішньої реклами; підготовка договору підряду для оплати послуг та акту виконаних робіт. Однак, під час звернення споживачів до позивача за отриманням послуг з погодження розміщення спеціальних конструкцій для зовнішньої реклами у технічних та/або охоронних зонах споруд метрополітену ними не замовляються вищенаведені види робіт. Отже, віднесення витрат на ці роботи до собівартості вказаних послуг є необґрунтованим.

Із зазначеним висновком погодилась і апеляційна інстанція.

Однак, дійшовши висновку про встановлення КП "Харківський метрополітен" економічно необґрунтованої завищеної вартості послуги з погодження розміщення спеціальних конструкцій для зовнішньої реклами в межах технічних та/або охоронних зон споруд метрополітену м. Харкова за рахунок безпідставного включення витрат, які не стосуються змісту послуги, суд апеляційної інстанції жодним чином вказаний висновок не обгрунтував.

Згідно ч. 3 ст. 4-3 ГПК України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

В силу ст. 47 ГПК України (1798-12) , судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Утім, в силу ст. 49 Закону України "Про захист економічної конкуренції", розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції підлягає закриттю без прийняття рішення по суті, якщо вже розглянуто чи розглядається органами Антимонопольного комітету України справа з тих же підстав щодо того самого відповідача.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, господарські суди не звернули уваги на наявність рішень Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.04.2014 р. № 102-р/к, від 25.04.2014 р. № 103-р/к, від 25.04.2014 р. № 105-р/к, від 25.04.2014 р. № 107-р/к. Судами не з'ясовано підстав розгляду Харківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України інших справ та прийняття у них рішень, а також не встановлено, чи не визнані порушеннями законодавства України про захист економічної конкуренції аналогічні дії товариства, що визнаються порушеннями у даному спорі.

Згідно із ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 111-10 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 4- 7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, то це відповідно є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, колегія суддів

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Харківський метрополітен" задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 р. та рішення господарського суду Харківської області від 15.09.2014 р. у справі № 922/3379/14 скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.