головуючого суддів: Карабаня В.Я, Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В. за участю сторін: від позивача - Іващенко О.В. від відповідача - Бойков О.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу житлово-будівельного кооперативу "Київ-5" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 у справі № 910/21599/13 господарського суду міста Києва за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго" до житлово-будівельного кооперативу "Київ-5" про стягнення 412 777,92 грн.

В листопаді 2013 року публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до житлово-будівельного кооперативу "Київ-5" про стягнення 401 535,82 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 11 242,10 грн. 3% річних. В обґрунтування вимог послалось на те, що між публічним акціонерним товариством "Київенерго" як постачальником та житлово-будівельним кооперативом "Київ-5" як споживачем 01.12.2005 укладено договір № 1410168 на постачання теплової енергії у гарячій воді, згідно з п.п. 2.2.1, 2.3.1 якого постачальник постачає теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення в період опалювального сезону гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та обсягах, згідно з Додатком № 1 до договору; нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється розрахунковим способом за тарифами, встановленими і затвердженими постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України та Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України. Відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості теплової енергії не виконує, внаслідок чого за період з 01.11.2011 по 01.10.2013 у нього виникла заборгованість у розмірі 401 535,82 грн. (згідно відомостей обліку спожитої теплової енергії, облікових карток (табуляграм)) та розрахунку боргу за теплову енергію. Позивач просив стягнути вказану суму заборгованості та нараховані на підставі ст. 625 ЦК України 11 242,10 грн. 3% річних.

У відзиві на позов житлово-будівельний кооператив "Київ-5" позов не визнав, вказав про те, що у будинку відповідача відсутній прилад обліку обсягів споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання. У відповідності до вимог п. 2.2.1 договору постачальник зобов'язаний постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону, для гарячого водопостачання - протягом року, згідно із заявленими споживачем величинами приєднання теплового навантаження, зазначеними у додатку № 1 до договору № 1410168 від 01.12.2005, відповідно обсяг спожитої теплової енергії здійснюється розрахунковим способом. Згідно пунктів 23, 24 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (1198-2007-п) , кількість фактично спожитої теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання в розрахунковому періоді; у разі коли, обсяг постачання теплової енергії менший, ніж зазначений в договорі, теплопостачальна організація повинна зменшити плату шляхом проведення перерахунку за фактично спожиту теплову енергію відповідно до договору. У разі відхилення параметрів теплоносія в бік зменшення від затвердженого температурного графіка, передбаченого договором, споживачеві проводиться відповідний перерахунок. Позивачем не відображено в жодному із наданих до позовної заяви документів: розрахунку ціни позову, табуляграмах за спірний період, кількість годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання та фактичну температуру теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації, тому незрозуміло, як позивачем визначено обсяги споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання. Письмове звернення відповідача до позивача щодо методики визначення ним кількості фактично спожитої теплової енергії залишено без роз'яснення та не надано позивачу доказів на підтвердження таких розрахунків.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.12.2013 (Отрош І.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з житлово-будівельного кооперативу "Київ-5" на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" 401 535,82 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 11 242,10 грн. 3% річних за період з 01.12.2011 по 01.10.2013.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 (колегія у складі суддів: Федорчука Р.В., Майданевича А.Г., Тищенко А.І.) рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2014, житлово-будівельний кооператив "Київ-5" звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2013 як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, передати справу на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

У судовому засіданні 05.01.2015 було оголошено перерву до 19.01.2015.

Дослідивши матеріали справи, Вищий господарський суд України дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Предметом судового розгляду у даній справі є вимога публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення з житлово-будівельного кооперативу "Київ-5" 401 535,82 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, а також 11 242,10 грн. 3% річних.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, місцевий та апеляційний господарські суди в рішенні та постанові вказали про те, що вимоги позивача щодо стягнення з житлово-будівельного кооперативу "Київ-5" на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" 401 535,82 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію в період з 01.12.2011 до 01.10.2013, яка обрахована у відповідності до вимог п 2.2.1 договору № 1410168 від 01.12.2005 та п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (1198-2007-п) , а також 11 242,10 грн. 3% річних, є такими, що підлягають задоволенню.

Між тим, місцевим, як і апеляційним господарським судом, достеменно не досліджено усі обставини справи, які є суттєвими для правильного вирішення спору, зокрема, щодо об'єму послуг на потреби гарячого водопостачання, наданих позивачем у спірний період, відповідно, не визначено обсяг спожитої відповідачем у цей період теплової енергії.

Крім того, апеляційний господарський суд визнав за доцільне призначити комплексну судову економічну експертизу, проведення якої ухвалою від 17.03.2014 доручив Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз із залученням фахівця в галузі теплопостачання Ленькина Олександра Володимировича.

Як вказано в постанові апеляційного господарського суду, 01.09.2014 до Київського апеляційного господарського суду надійшов висновок комплексної судової експертизи із залученням фахівця в галузі теплопостачання № 4123 від 20.08.2014. Даним висновком було встановлено, що об'єм та розмір спожитої відповідачем за період з жовтня 2011 року по вересень 2013 року теплової енергії на потреби гарячого водопостачання підтверджується в об'ємі 787,951 Гкал та її вартість складає 160 158,50 грн. та на потреби опалення в об'ємі 1631,178 Гкал її вартість складає 331 553,40 грн. Також, вказаним висновком встановлено, що документами ПАТ "Київенерго", які наявні в матеріалах справи, середньомісячна фактична температура теплоносія від теплових джерел документально не підтверджується.

Проте апеляційний господарський суд визнав цей висновок таким, що не є належним та обґрунтованим, разом з тим, в постанові відсутні будь-які мотиви відхилення висновку експерта в частині встановлення ним обсягів теплової енергії у спірний період.

В касаційній скарзі житлово-будівельний кооператив "Київ-5" вказує про те, що в порушення вимог ст. 34 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції не звернув уваги та не надав правової оцінки висновкам експерта, зокрема, про те, що документами ПАТ "Київенерго", які наявні в наданих матеріалах справи, середньомісячна фактична температура теплоносія від теплових джерел "Енергопостачальної організації", з урахуванням якої він повинен визначити кількість теплової енергії розрахунковим способом у відповідності до п. 3.2 додатку № 4 до договору № 1410168 від 01.12.2005, документально не підтверджується. Судом лише зазначено, що експерти застосували недоговірне навантаження на ГВП, всупереч додатку № 1 до договору № 1410168 від 01.12.2005, яким передбачено теплове навантаження 0,252 Гкал/год. Зазначений довід є помилковим та зроблений в порушення вимог наведеного вище п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (1198-2007-п) , яким передбачено, що договірні навантаження є лише одним із складників розрахунку. ПАТ "Київенерго" не надало належних документів для перевірки свого розрахунку, що було також встановлено експертами у висновку експертизи № 4123 від 20.08.2014, і залишилось поза увагою суду.

У відповідності до вимог п. 27 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (1198-2007-п) якщо фактична середньомісячна температура зовнішнього повітря вище зазначеної в нормативних документах, то проводиться перерахунок плати за теплоносій у бік зменшення.

За таких обставин, коли у ПАТ "Київенерго" відсутні фактичні дані температури мережевої води у подавальному трубопроводі, позивач мав керуватися розрахунковим способом, який передбачений нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових і громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні, затвердженими Держжитлокомунгоспом України 14.12.1993, КТМ-204.

Крім того, апеляційний господарський суд не звернув уваги та не дав належної правової оцінки способу розрахунку позивача. Зокрема, застосовав Тимчасові правила обліку, відпускання і споживання теплової енергії, що були затверджені наказом спільного наказу Держжитлокомунгоспу та Міненерго від 01.07.1996 № 57/112, які втратили чинність у відповідності до спільного наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 03.03.2012 № 96/145 (v0096858-12) " Про визнання таким, що втратив чинність, спільного наказу Держжитлокомунгоспу та Міненерго від 01.07.1996 № 57/112."

Рішення та постанова судів попередніх інстанцій не ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні обставин справи.

Вищий господарський суд України погоджується з цими доводами касаційної скарги, тому враховуючи приписи ст. 111-7 ГПК України про те, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, дійшов висновку про скасування прийнятих у справі постанови і рішення та направлення справи для нового розгляду до місцевого господарського суду.