Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Коробенка Г.П.

суддів Мачульського Г.М., Шаргала В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Кость О.Г. дов. № 14-105 від 18.04.2014,

від відповідача: Гарнаги П.А. дов. № 5-Ю13 від 12.01.2015;

розглянувши касаційну скаргу Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2014

у справі № 911/2165/14 Господарського суду Київської області

за позовом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС"

про стягнення 892 400,13 грн,

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" про стягнення з відповідача 735 929,21 грн. пені та 156 470,92 грн. 3% річних за несвоєчасну сплату грошових коштів за поставлений позивачем газ.

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.09.2014 (суддя Заєць Д.Г.) позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача стягнуто вищезазначені суми коштів та 17 848, 00 грн. судового збору. Назване судове рішення мотивоване встановленням факту прострочення виконання відповідачем умов договору № 13/2035-БО-17 від 29.12.2012 щодо оплати отриманого природного газу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2014 (судді: Отрюх Б.В., Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) зазначене рішення суду першої інстанції змінено, зменшено суму стягнення 3% річних на 4 209,30 грн. В іншій частині зазначене рішення залишено без змін. постанова мотивована тим, що розмір процентів обрахований позивачем за поставлений природний за період з 14.03.2013 по 30.04.2013 за 48 днів, та за період з 30.04.2013 по 30.05.2013 за 30 днів, тоді як, слід нараховувати проценти за 47 днів та 29 відповідно, без урахування днів оплати.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Державне спеціалізоване підприємство "Чорнобильська АЕС" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", з урахуванням клопотань Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" про зменшення розміру пені та розстрочення сплати суми штрафних санкцій. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник вказує на те, що до спірних правовідносин суди попередніх інстанцій не застосували положення Бюджетного кодексу України (2456-17) , ст.ст. 545, 613 Цивільного кодексу України та наказу Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309 (z0419-12) , які на його думку, мали застосовуватись в даному випадку.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

29.12.2012 сторонами укладено договір купівлі-продажу природного газу за № 13/2035-БО-17.

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору продавець передає покупцеві у період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 11740 тис. куб. м.

Ціна за 1000 куб. м. газу визначена у розділі 5 Договору.

Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно пункту 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1 та 6.2 договору покупець зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 9.3 договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється у 5 (п'ять) років.

На виконання умов Договору за відповідними актами приймання-передачі протягом листопада-грудня 2013 року, позивач передав відповідачеві природний газ на загальну суму 49 379 099,71 грн.

Відповідач взяті на себе зобов'язання виконав, проте, допустив прострочення платежів.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку розрахунку трьох відсотків річних від простроченої суми, та встановлено що дана сума складає 152 261,62 грн., що є на 4 209,30 грн. менше, ніж заявлено позивачем та зазначено в рішення суду першої інстанції (156 470,92 грн - 152 261,62 грн. = 4 209,30 грн.), з чим погоджується і судова колегія касаційної інстанції.

З огляду на встановлення факту порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності розрахунків за отриманий природний газ, за що умовами договору передбачена відповідальність, з урахуванням норм, ст.ст. 525, 526, 530, 549, 611, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 232, 343 Господарського кодексу України господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується і суд касаційної інстанції, про задоволення позову щодо стягнення з відповідача сум пені та 3% річних.

Стосовно доводів касаційної скарги Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" про несвоєчасне повернення позивачем актів приймання-передачі природного газу то, як вбачається з досліджених попередніми судовими інстанціями умов укладеного між сторонами договору обов'язок складання відповідного щомісячного акта приймання-передачі із зазначенням обсягу отриманого газу, його ціни та вартості покладений на покупця - відповідача, тобто покупець має своєчасно скласти такий акт, направити його продавцю та оплатити вказаний ним в акті обсяг природного газу у встановлений договором строк.

В силу вимог ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Тому доводи касаційної скарги щодо заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та переоцінки доказів у справі не входять до кола повноважень суду касаційної інстанції.

Касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2014 у справі № 911/2165/14 - без змін.