Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕ НОВО" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Сінепс-Інвест" про стягнення заборгованості у розмірі 74 954,35 грн. за виконані за договором підряду роботи, в тому числі: 58 000 грн. основного боргу, 7 116,60 грн. штрафних санкцій, 7 029,91 грн. інфляційних втрат, 2 807,84 грн. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2014 (суддя Сівакова В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 (судді: Шаптала Є. Ю., Самсін Р.І., Скрипка І.М.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 58 000,00 грн. основного боргу, 7 029,91 грн. інфляційних втрат та 2 807,84 грн. 3% річних. В решті позовних вимог відмовлено.

В частині задоволення позову судові рішення мотивовані тим, що позивачем були виконані роботи за укладеним сторонами договором підряду, відповідач прийняв ці роботи за відповідним актом, проте не оплатив вартість цих робіт. В частині відмови у позові щодо стягнення 7 116,60 грн. штрафних санкцій (пені) судові рішення мотивовані тим, що умовами договору такі санкції не передбачені.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "НВО Сінепс-Інвест" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 212, 530, 626, 627, 628 Цивільного кодексу України, просить їх скасувати, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що умова з якою договір № 25-10-12-3 від 25.10.2012 пов'язував виникнення у відповідача обов'язку з оплати, не настала. При цьому, заявник вказує на те, що момент виникнення зобов'язання відповідача по оплаті послуг, наданих позивачем, пов'язаний з певною подією, а саме - отримання бюджетного фінансування зазначених послуг (робіт). Тобто з отримання оплати самим відповідачем. Проте, на даний час кошти від місцевого бюджету в якості оплати за відповідні роботи до відповідача не надійшли.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

25.10.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВО Сінепс-Інвест" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕ НОВО" (підрядник) було укладено договір підряду № 25-10-12-3 (далі - Договір).

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання: розробити проектну документацію (Стадія "Проект") по розділу "Технологічна частина" для створення центру оброблення даних "Регіональний центр електронного урядування "Електронна столиця" (далі - центр) (надалі іменується "Роботи"). Під проектною документацією, розуміється документація, яка визначає вимоги до оснащення центру необхідним комп'ютерним обладнанням.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що вартість робіт за цим договором визначається згідно з протоколом погодження договірної ціни на розроблення проектної документації по розділу "Технологічна частина" для створення центру оброблення даних "Регіональний центр електронного урядування "Електронна столиця" і становить 68 000,00 грн.

За умовами п. 2.2. Договору оплата робіт здійснюється замовником у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок підрядника згідно додатку № 1 в наступному порядку:

- 2.2.1. до початку надання робіт замовник перераховує на рахунок підрядника авансовий платіж в розмірі 90% від вартості договору, що складає 61 200,00 грн.

- 2.2.2. остаточний розрахунок по договору, що складає 6 800,00 грн. сплачується замовником по факту виконаних робіт на підставі і у відповідності до актів приймання-передачі виконаних проектних робіт, з урахуванням перерахованого авансу.

Згідно з п. 4.2. Договору факт приймання-передачі виконаних робіт оформлюється підписанням актів приймання-передачі виконаних проектних робіт, які підписуються уповноваженими представниками обох сторін.

28.12.2012 сторонами складено акт надання послуг № 331, яким сторони засвідчили факт, що виконавцем були виконані за Договором роботи з розробки проектної документації по розділу "Технологічна частина" для створення центру оброблення даних "Регіональний центр електронного урядування "Електронна столиця" вартістю 68 000,00 грн.

За виконані роботи відповідач розрахувався не вповні, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 58000,00 грн. За несвоєчасне виконання зобов'язань позивачем нараховані: пеня в розмірі 7 116,60 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 7 029,91 грн. та 3% річних в сумі 2 807,84 грн.

Розрахунок сум інфляційних втрат та 3% річних перевірено судами попередніх інстанцій та визнаний правильним.

З урахуванням норм ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 625, 901, 902, 903 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та встановлених судами попередніх інстанцій обставин щодо виконання позивачем обумовлених договором робіт, за які відповідач не розрахувався, господарські суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позов у вищезазначеній частині.

Нарахування позивачем штрафних санкцій у розмірі 7 116,60 грн. суди, з огляду на положення ст. 547 Цивільного кодексу України, визнали безпідставним, оскільки Договором не передбачено такого виду забезпечення виконання зобов'язання. А відтак, суди попередніх інстанцій мотивовано відмовили в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Щодо доводів заявника про те, що строк виконання зобов'язання з оплати за виконані роботи не настав, оскільки відповідач не отримав фінансування з місцевого бюджету, то цим доводам суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку.

Касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Сінепс-Інвест" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 у справі № 910/18639/14 - без змін.