розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "І.В.Трейд" на рішення господарського суду міста Києва від 13 жовтня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецмонтаж Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "І.В.Трейд" про стягнення 141 538, 11 грн.,

Позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача про стягнення 141 538,11 грн. заборгованості, з яких 122 532,62 грн. становить сума основного боргу, 10 105, 80 грн. - пені, 13 496, 53 грн. - інфляційних нарахувань та 1974, 18 грн. - 3% річних, посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду № 112 від 01.07.2013 року щодо повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт.

Рішенням господарського суду м.Києва від 13 жовтня 2014 року (суддя Головіна К.І.) позов задоволений повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 141 538,11 грн. та 2 830, 76 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2014 року рішення суду залишене без змін.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що вони прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами, при прийнятті оскаржуваних судових рішень, норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх судових інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 1 липня 2013 року між ТзОВ "Укрспецмонтаж Інвест" (підрядник) та ТзОВ "І. В. Трейд" (замовник) був укладений договір підряду № 112, за умовами якого підрядник зобов'язався на свій ризик виконати за погодженим проектом та завданням замовника з використанням своїх матеріалів наступну роботу - винос з плями забудови водопровідної мережі загальною довжиною 108 м. п. на об'єкті будівництва житлового будинку по вул. Солом'янській, 20-а, в Солом'янському районі м.Києва в обсягах, погоджених сторонами в Ціні договірній (додаток № 1) та Локальному кошторисі (додаток № 2), а замовник зобов'язався прийняти й оплатити ці роботи.

Умовами пунктів 2, 3 укладеного договору сторони встановили, що загальна вартість робіт та матеріалів, що виконуються та використовуються за умовами цього договору становить 151 968 грн., яка повинна бути оплачена наступним чином:

- 91 180,80 грн. - авансовий платіж, який сплачує замовник в трьохденний термін після отримання контрольно-ревізійної картки для проведення будівельних робіт;

-45 590,40 грн. - поточний розрахунок, який сплачує замовник не пізніше трьох днів після повного завершення підрядником будівельних робіт, оформлення належним чином виконавчої документації, передачі її замовнику та підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання виконаних підрядних робіт;

-15 196,80 грн. - кінцевий розрахунок, який сплачує замовник після підписання акту технічного приймання водопроводу, довідки з інженерного управління Голов Київ архітектури.

Згідно з п.4.1 договору підрядник зобов'язується виконати роботи, передбачені пунктом 1.1 цього договору, на протязі 21 робочого дня. Початком робіт вважається наступний день після надходження передплати на рахунок підрядника.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що між сторонами у справі були укладені Додаткові угоди № 1 від 21.10.2013 року, № 2 від 01.11.2013 року, якими змінювались обсяги та загальна вартість робіт за укладеним основним договором підряду № 112.

За умовами вказаної Додаткової угоди № 1 від 21.10.2013 року загальна вартість робіт за основним договором становила 24 184, 27 грн., за умовами Додаткової угоди № 2 від 01.11.2013 року - 66957,84 грн.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що на виконання умов укладеного договору підряду № 112 та додаткових угод до нього позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи, з урахуванням сплаченого відповідачем за платіжним дорученням № 26 від 07.08.2013 року 91180, 80 грн. розміру авансу (а.с.129), на загальну суму 122 532, 62 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт (форми Кб-2в), довідками про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ (форми КБ-3) та Локальним кошторисом № 7-1-1, підписаними представниками сторін (а.с.43-63).

Також, факт належного виконання позивачем своїх договірних зобов'язань за укладеним договором та додатковими угодами до нього підтверджується і відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору підряду.

В порушення своїх договірних зобов'язань відповідач за виконані роботи не розрахувався, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Таким чином, на час звернення позивача з даним позовом до суду сума заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи становила 122 532, 62 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч.1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частинами 1, 2 ст. 854 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Розглядаючи справу та оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, суди попередніх судових інстанцій дійшли вірного висновку про те, що матеріали справи не містять належних доказів мотивованої відмови відповідача від підписання актів приймання виконаних робіт.

У відповідності до вимог ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає, що місцевий господарський суд у рішенні вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1974,18 грн. та 13496,53 грн. інфляційних, нарахованих за період з 14.12.2013 року по 30.06.2014 року.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

На підставі п.6.1 укладеного договору сторони передбачили, що у разі порушення своїх фінансових зобов'язань, передбачених пунктом 3.2 даного договору, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,15% від ціни договору за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно з пунктами 3.3 додаткової угоди № 1 від 21.10.2013 року та додаткової угоди № 2 від 01.11.2013 року, в разі порушення своїх фінансових зобов'язань, передбачених пунктом 3.2 даних Додаткових угод, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 5% від ціни даної Додаткової угоди за кожний день прострочення.

Разом з тим, згідно ч.6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи, що відповідач своєчасно не розрахувався з позивачем за виконані ним за укладеним договором підряду роботи, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов правильно висновку про те, що зобов'язання по оплаті мало бути виконане відповідачем починаючи з 14.12.2013 року (відповідно до п.3.2 укладеного договору) і тому, з урахуванням вимог ч.6 ст. 232 ГК України, період нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання становить з 14.12.2013 року по 14.06.2014 року відповідно.

Визначивши вірний період нарахування суми пені та провівши її правильний арифметичний розрахунок, з урахуванням того факту, що вірним розрахунком суми пені, яка підлягає стягненню з відповідача є розрахунок за подвійною обліковою ставкою НБУ, а не за Додатковими угодами № № 1,2, які містять умови про розмір пені, місцевий господарський суд правильно стягнув з відповідача на користь позивача пеню в сумі 9 215, 13 грн., яка складається з суми пені за основним договором в розмірі 2 360, 74 грн., за додатковою угодою № 1 - 1 818, 79 грн., за додатковою угодою № 2 - 5035, 60 грн.

Як правильно було встановлено місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає суму 147 218, 46 грн., з яких 122 532,62 грн. становить сума основного боргу, 9 215, 13 грн. - сума пені, 13 496, 53 грн. - інфляційних нарахувань та 1974, 18 грн. 3% річних.

При цьому, позивачем при зверненні з даним позовом до суду була заявлена вимога про стягнення з відповідача 141 538,11 грн. заборгованості, що є сумою меншою, ніж було встановлено судом до стягнення.

Оскільки розгляд даної справи здійснюється судом в межах заявленого позову і позивач не звертався до суду з відповідною заявою, то місцевий господарський суд правильно прийняв рішення про задоволення позовних вимог позивача в межах заявленої суми позову.

Касаційною інстанцією надано оцінку обставинам справи та їх відповідності наведеним місцевим та апеляційним господарськими судами нормам матеріального та процесуального права.

Наведені висновки судів попередніх судових інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі про необґрунтованість оскаржуваних судових рішень помилкові і не відповідають матеріалам справи та законодавству, що регулює дані правовідносини.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Рішення господарського суду міста Києва від 13 жовтня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2014 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.