Головуючого судді: Губенко Н.М., суддів: Барицької Т.Л., Гольцової Л.А., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Канів" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 та на рішення господарського суду Черкаської області від 05.09.2014 у справі № 925/1478/13 господарського суду Черкаської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Канівського РЕМ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Канів" про зобов'язання укласти договір про постачання електричної енергіїв судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Тучин Ф.А.; - відповідача Штих Ю.І; Розпорядженням секретаря першої судової палати від 13.01.2015 № 02-05/5 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та сформовано наступний склад суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя - Губенко Н.М., судді: Барицька Т.Л. (доповідач), Гольцової Л.А.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 30.10.2013 у справі № 925/1478/13 (суддя Анісімов І.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 (судді: Чорна Л.В., Іоннікова І.А., Смірнова Л.Г.), задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Канівського РЕМ (надалі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Канів" (надалі відповідач/скаржник); за рішенням зобов'язано відповідача укласти договір про постачання електричної енергії № 35 на 2013 рік з додатками, в редакції позивача.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.06.2014 у справі № 925/1478/13 вказані рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Черкаської області у зв'язку з порушенням місцевим господарським судом ч. 3 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

За результатами нового розгляду рішенням господарського суду Черкаської області від 05.09.2014 у справі № 925/1478/13 (суддя Єфіменко В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 (судді: Коршун Н.М., Алданова С.О., Дикунська С.Я.), позов задоволено повністю; резолютивну частину викладено у наступній редакції: "Вважати Договір про постачання електричної енергії № 35 на 2013 рік - між Публічним акціонерним товариством "Черкасиобленерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Канівського району електричних мереж (код 22800735) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Канів" (код 03057816) укладеним на умовах поданого до суду та направленого Товариству з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Канів" 07.08.2013 за вих. № 736 Публічним акціонерним товариством "Черкасиобленерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Канівського району електричних мереж (РЕМ) проекту цього договору із усіма додатками вказаними в розділі 9 Договору - укладеним."

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Канів", не погоджуючись з рішенням та постановою судів попередніх інстанцій, звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Позивачем було подано відзив на касаційну скаргу у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішенням господарського суду Черкаської області від 05.09.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 у справі № 925/1478/13 - залишити без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є вимога позивача про зобов'язання відповідача укласти договір про постачання електричної енергії № 35 на 2013 рік, відповідно до якого позивач (постачальник) продає відповідачу (споживачу) електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що споживання електричної енергії можливе лише на підставі договору з постачальником електричної енергії (ст. 26 Закону України "Про електроенергетику"). В той же час, відповідач відмовляється укласти з позивачем договір на постачання електричної енергії на умовах, запропонованих позивачем (постачальником). Надісланий позивачем відповідачу примірник договору № 35 був повернутий останнім з протоколом розбіжностей, у якому відповідач наполягає на встановленні йому дозволеної потужності у розмірі 206 кВт. Однак вказані розбіжності є неприйнятними для позивача як постачальника електричної енергії.

Задовольняючи позовні вимоги за результатами нового розгляду, суди попередніх інстанцій виходили з того, що: відповідачем не було реалізовано Технічні умови № 35/80 від 14.04.1980, на які посилається відповідач в обґрунтування дозволеної йому потужності у 206 кВт; величина заявленої відповідачем потужності не відповідає його реальним потребам; процедура укладення договору здійснювалась відповідно до вимог чинного законодавства про електроенергетику та Правил користування електричною енергією.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Частиною 6 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів (суб'єктів господарювання або негосподарюючих суб'єктів - юридичних осіб) електроенергією зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг).

Статтею 275 Господарського кодексу України встановлено, що відпуск електроенергії без оформлення договору енергопостачання не допускається, суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів електроенергією, зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції. Виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема суб'єкти природних монополій, зобов'язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії. Розбіжності, що виникають при укладенні такого договору, врегульовуються відповідно до вимог цього Кодексу.

Отже, відповідачу не надано права відмови в укладенні договору на постачання електроенергії, а всі розбіжності повинні узгоджуватись відповідно до вимог статті 188 Господарського кодексу України та статті 11 Господарського процесуального кодексу України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач звернувся до позивача в порядку ст. 181 ГК України, Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) та Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.10.2005 № 910 (z1399-05) , направив на адресу відповідача проект договору № 35 про постачання електричної енергії разом з додатками до цього договору.

На час звернення позивача до суду державне регулювання правовідносин по постачанню електроенергії здійснювалося "Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ), створеної на підставі Указу Президента України від 23.11.2011 № 1059/2011 (1059/2011) .

НКРЕ відповідно до покладених на неї завдань та наданих повноважень, зокрема, розробляла і затверджувала обов'язкові до виконання норми і Правила (в т.ч. користування електричною енергією) та типові форми господарських договорів.

Згідно з абзацом четвертим частини четвертої статті 179 ГК України сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. При цьому слід враховувати, що укладення договору спрямоване на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. Тому викладення умов договору у спосіб, відмінний від застосованого у типовому договорі (приміром, викладення умов договору іншими словами), не є відступом від змісту типового договору.

Додатком № 3 до Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ) (z1399-05) затверджено "Типовий договір про постачання електричної енергії".

Розділ 5 Типового договору містить "Порядок визначення та узгодження договірних величин споживачами електричної енергії та потужності".

Аналогічний розділ міститься у проекті Договору № 35, запропонованого позивачем.

За приписами п.1.13 Правил ПКЕЕ (z1399-05) укладення, внесення змін, подовження чи розірвання дії будь-якого із договорів здійснюються відповідно до вимог законодавства та цих Правил.

Дослідивши вищевикладені обставини, суди попередніх інстанцій встановили, що процедура укладення спірного договору № 35 на 2013 рік здійснювалася відповідно до вимог чинного законодавства про електроенергетику та Правил користування електричною енергією.

Відповідно до приписів ст. 181 ГК України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (435-15) .

Відповідно до ст. 649 Цивільного кодексу України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Як вбачається з матеріалів справи 29.08.2013 відповідач надав позивачу підписаний проект договору про постачання електричної енергії № 35 з протоколом розбіжностей № 2, згідно з яким, відповідач не погодився з редакцією п.п. 1.1., 1.2., 2.2.2., 2.3.2., 2.3.3., 2.3.4., 4.1.1., 5.1., 5.2., 7.2., 7.5., 8.1.2., 9.1., 9.2 договору та додатків №1, 2, 4, 5, 8, запропонованою позивачем.

Заперечуючи проект договору, відповідач посилається на те, що позивач не зазначив у проекті договору дозволену йому потужність у розмірі 206 кВт та ІІ категорію надійності, які були зафіксовані в технічних умовах від 14.04.1980 № 35/80 (далі - ТУ № 35/80), виданих об'єднанням "Київенерго" та в робочому проекті Будинку побуту на 150 робочих місць у м. Каневі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.04.1980 на Канівський районний побутовий комбінат при видачі ТУ № 35/80 на потужність 206 кВт було покладено виконання шести умов, які він зобов'язаний був виконати до 23.04.1984, але не пізніше введення об'єкта в експлуатацію, а саме: реконструювання ТП № 3 із однокамерної у двокамерну з встановленням необхідного обладнання і трансформаторів необхідної потужності; прокладення необхідної кількості кабельних ліній 0,4 кВ від різних ТП до будинку побуту з урахуванням можливості резервування; додаткового отримання ТУ для складання ПОР.

З матеріалів справи вбачається, що ТУ 35/80 містять примітки, відповідно до яких було необхідно: погодити проект зовнішнього електропостачання з Канівським РЕМ, дирекцією Канівської ГЕС та іншими зацікавленими організаціями; погодити проект зовнішнього електропостачання із Канівським відділом енергозбуту; передбачити захист кабельних ліній від корозії; технічні умови № 3070 від 03.07.1975 визнано недійсними.

Акти державної приймальної комісії про введення в експлуатацію Будинку побуту Канівського райпобуткомбінату в матеріалах справи відсутні.

Згідно з п. 1.2.19 Правил улаштування електроустановок, що затверджені наказом Мінпаливенерго України від 28.08.2006 № 305 (v0305558-06) , електроприймачі другої категорії рекомендується забезпечувати електроенергією від двох незалежних взаєморезервуючих джерел живлення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що технічні умови № 35/80 від 14.04.1980 з боку відповідача реалізовані не були, а тому суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що фактична схема зовнішнього електропостачання об'єкту відповідача не відповідає другій категорії надійності електропостачання для якої можливим було б встановлення договірної потужності у розмірі 206 кВт.

ПАТ "Черкасиобленерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Канівського РЕМ виконало розрахунок величини електричної потужності для відповідача в обсязі 30 кВТ, запропонованій у договорі, як розрахунковим шляхом, так і шляхом вимірів потужності.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено відсутність у відповідача обладнання високої потужності для встановлення договірної потужності у розмірі 206 кВт.

З огляду на межі перегляду справи в касаційної інстанції, передбачені ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим та апеляційним господарськими судами, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди попередніх інстанцій в порядку ст.ст. 47, 43 ГПК України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. Та дійшли правомірного висновку щодо наявності підстав для визнання договору про постачання електричної енергії на 2013 рік № 35 укладеним.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують правомірних висновків місцевого та апеляційного господарських судів, що покладені в основу прийнятих у даній справі рішення та постанови, а тому не є підставою для їх скасування.