Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Жукової Л.В., Нєсвєтової Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2014 року у справі господарського суду Черкаської області за позовом Державного підприємства "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" до Державного підприємства "Золотоніське лісове господарство" про стягнення 31 905,00 грн. в засіданні взяли участь представники:

- позивача: не з"явився, - відповідача: не з"явився,

У червні 2014 року Державне підприємство "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Державного підприємства "Золотоніське лісове господарство" про стягнення 31 905,00 грн. штрафу за неправильно зазначену у накладній маси вантажу.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 31.07.2014 року (суддя Єфіменко В.В.) у задоволені позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2014 року (колегія суддів у складі: Куксова В.В. - головуючого судді, суддів: Авдеєва П.В., Шаптали Є.Ю.) рішення місцевого господарського суду від 31.07.2014 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Державне підприємство "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2014 року та рішення господарського суду Черкаської області від 31.07.2014 року скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 23.01.2014 року відповідно до накладної № 40123317 зі станції Золотоноша 1 Одеської залізниці Державним підприємством "Золотоніське лісове господарство" було відправлено вагон № 68012939 з вантажем "Пиловочник всяких пород дерева", вага вантажу у вагоні нетто 58000 кг вказана умовно, станція призначення Одеса-Застава 1 Одеської залізниці, одержувач ТОВ "Транс Конкорд".

Визначення ваги завантажених лісоматеріалів в даному випадку відправником здійснювалось умовно, з огляду на особливість деревини, як матеріалу, шляхом застосування коофіцієнтів переводу кубомаси (щільних кубометрів) деревини у вагу (тони), як то вимагає п.9 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Мінтранспорту України № 644 від 21.11.2000 року (z0863-00) та складанням відповідачем специфікації-накладної № 11 від 23.01.2014 року із зазначенням даних, що вагоном перевозилось 65,723 куб.м пиловочної сосни ІІ-ІІІ сорту діаметрами від 20 до 42 см на підставі Інструкції з обліку продукції лісозаготівель, лісопиляння і деревообробки на підприємствах Держкомлісгоспу, затвердженої Наказом Держкомлісгоспу України № 205 від 19.12.2003 року;

24.01.2014 року станцією ім.Т.Шевченка Одеської залізниці по прибуттю поїзда було здійснено контрольне зважування вантажу на тензометричних вагах та виявлено, що: вага у вагоні № 680112939 брутто 76300 кг, тара з документа 22200 кг, нетто 54100 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 3900 кг про що було складено комерційний акт № 053660, який підписаний в.о.ДЗС Мартиненко Л.М. та працівниками станції Філіцькою Л.В., Тимошенко Т.В.

У зв"язку з неправильним зазначенням вантажовідправником у накладній ваги вантажу, яка виявилась меншою ніж вказано у документі (накладній), позивач нарахував відповідачу на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України (457-98-п) штраф у розмірі 31905,00 грн., що становить п'ятикратну провізну плату за всю відстань перевезення вантажу у вагоні по вказаній вище залізничній накладній.

Суди попередніх інстанцій відмовляючи у стягненні з відповідача штрафу виходили з того, що відсутні правові підстави для його стягнення, оскільки комерційний акт № 053660 від 24.01.2014 року на підставі якого нараховано штраф, складений із порушенням Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу України від 28.05.2002 року № 334 (z0567-02) , а тому не є належним доказом, на підставі якого відповідач може бути притягнутий до відповідальності за неправильно зазначену масу вантажу у накладній. Крім того, судами зазначено, що різниця ваги нетто вантажу - лісоматеріалів проти ваги, вказаної у накладній, в сторону зменшення на 3900 кг, таке недовантаження пов"язано із особливостями коливання щільності сирої/сухої деревини в межах 25-40%. Вантажопідйомність вагону не була перевищена та загрози безпеці руху не було спричинено.

З вказаними висновками попередніх інстанцій колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Згідно з ст. 306 ГК України загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів, визначаються цим кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 307 ГК України та ст. 908 ЦК України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 909 Цивільного кодексу України, яка кореспондує статті 307 Господарського кодексу та п.22 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 (457-98-п) , встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Статтею 6 Статуту залізниць України (457-98-п) передбачено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.

Згідно з п.1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 року № 644 (z0863-00) , усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються; у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.

За ст.37 Статуту залізниць України та п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення маси відправник зазначає у накладній.

Пунктом 2.1. розділу 2 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що вантажовідправником заповнюються графи комплекту перевізних документів, зокрема, "Маса вантажу в кг, визначена відправником" - вказується маса вантажу у кілограмах.

Відповідно до Інструкції з обліку продукції лісозаготівель, лісопиляння і деревообробки на підприємствах Держкомлісгоспу, затвердженої Наказом Держкомлісгоспу України № 205 від 19.12.2003 року, при реалізації деревини покупцям залізничним шляхом на кожний вагон працівниками лісогосподарського підприємства складається Специфікація-накладна на відправлення лісопродукції залізницею/водним шляхом (форма ЛГ-22).

Приписами ст.24 Статуту залізниць України (457-98-п) передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевірити правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

У відповідності до ст. 122 Статуту залізниць (457-98-п) за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі, згідно із ст. 118 Статуту, яка визначає штраф в розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Згідно із ст. 129 Статуту залізниць (457-98-п) обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Порядок складання актів загальної форми та комерційних актів встановлено Правилами складання актів.

Відповідно до п.2 Правил складання актів, комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Згідно з вимогами п. 10 Правил складання актів, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, ст. прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Отже, враховуючи вищевикладене, а також те, що судами попередніх інстанцій було встановлено, що комерційний акт № 053660 від 24.01.2014 року на підставі якого позивачем нараховано штраф, складений із порушенням Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу України від 28.05.2002 року № 334 (z0567-02) , оскільки не містить підпису начальнику вантажного району, який не був присутній при зважуванні та складанні комерційного акту та підписання цього акту лише двома особами, які не входять до вичерпного переліку осіб, що в обов"язковому порядку мають підписувати комерційний акт без начальника вантажного району, колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій, що вказаний комерційний акт не має доказової сили і на підставі нього відповідач не може бути притягнутий до відповідальності, передбаченої ст. 24 Статуту залізниць України (457-98-п) .

Згідно з приписами ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, які відповідають матеріалам справи, встановленим фактичним обставинам справи на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів та зроблені у відповідності до норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Щодо доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, то вони не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки не спростовують висновків судів, покладених в основу оскаржуваних судових рішень, а лише зводяться до переоцінки досліджених судами доказів та встановлених обставин справи, що не віднесено до компетенції суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Державного підприємства "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2014 року та рішення господарського суду Черкаської області від 31.07.2014 року у справі № 925/932/14 залишити без змін.