Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Жукової Л.В., Нєсвєтової Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Озон інвестмент" на постанову та на рішення Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 року господарського суду Львівської області від 02.07.2014 року у справі господарського суду Львівської області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" до 1. товариства з обмеженою відповідальністю "Будімекс" 2. товариства з обмеженою відповідальністю "Західекспертспецбуд" 3. товариства з обмеженою відповідальністю "Будімекс Автодор" про визнання договору поруки від 05.06.2007 року недійсним в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Фелді О.В., - відповідача 1: - відповідача 2: - відповідача 3: не з"явився, Юзва В.О., не з"явився,

У травні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Аріа-Лізинг" (нове найменування - товариство з обмеженою відповідальністю "Озон Інвестмент") звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Будімекс" (далі - ТОВ "Будімекс"), товариства з обмеженою відповідальністю "Західекспертспецбуд" (далі - ТОВ "Західекспертспецбуд") та товариства з обмеженою відповідальністю "Будімекс Автодор" (далі - ТОВ "Будімекс Автодор") про визнання договору поруки від 05.06.2007 року, укладеного між ТОВ "Будімекс" та ТОВ "Західекспертспецбуд" недійсним на підставі ст.ст. 215, 203 ЦК України.

Рішенням господарського суду Львівської області від 02.07.2014 року (суддя Козак І.Б.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 року (колегія суддів у складі: Марка Р.І. - головуючого судді, суддів Желіка М.Б., Костів Т.С.) рішення місцевого господарського суду від 02.07.2014 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ТОВ "Озон Інвестмент" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 року та рішення господарського суду Львівської області від 02.07.2014 року скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 21.05.2007 року між Компанією "Броста Ентерпрайзис Лімітед" (Brosta Enterprises Limited), позикодавець та ТОВ "Західекспертспецбуд" (позичальник) був укладений договір позики № 1/21-03.

ТОВ "Західекспертспецбуд" та ТОВ "Будімекс" листом вих. № 1/24 від 24.05.2007 року звернулись до компанії Броста Ентерпрайзис Лімітед (Brosta Enterprises Limited) із проханням про надання згоди на укладення між ТОВ "Західекспертспецбуд" та ТОВ "Будімекс" договору поруки, за умовами якого ТОВ "Будімекс" виступить майновим поручителем ТОВ "Західекспертспецбуд" перед компанією Броста Ентерпрайзис Лімітед (Brosta Enterprises Limited) за договором позики від 21.05.2007 року № 1/21-05.

Листом від 29.05.2007 року б/н компанія Броста Ентерпрайзис Лімітед (Brosta Enterprises Limited) висловила згоду на укладення договору поруки та просила у випадку укладення такого договору повідомити її про такий факт.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.06.2007 року між ТОВ "Західекспертспецбуд" (боржник) та ТОВ "Будімекс" (поручитель) був укладений договір поруки, відповідно до умов якого, поручитель поручається перед компанією Броста Ентерпрайзис Лімітед (Brosta Enterprises Limited) за виконання обов"язку ТОВ "Західекспертспецбуд" щодо погашення заборгованості за договором позики № 1/21-05 від 21.05.2007 року.

Листом від 05.06.2007 року вих. № 1-7 ТОВ "Західекспертспецбуд" повідомило компанію Броста Ентерпрайзис Лімітед (Brosta Enterprises Limited) про факт укладення між ТОВ "Західекспертспецбуд" та ТОВ "Будімекс" договору поруки та надіслало компанії примірник оскаржуваного договору. Даний лист отримано представником Броста Ентерпрайзис Лімітед (Brosta Enterprises Limited) 09.06.2007 року, про що свідчить відповідна відмітка на згаданому листі.

Згодом, 27.03.2008 року між ТОВ "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" (лізингодавець) та ТОВ "Будімекс Автодор" (лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № 023-03/2008-С, відповідно до умов якого лізингодавець зобов"язався придбати предмет лізингу у власність від продавця відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених в договорі, зокрема у специфікації та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк на умовах фінансового лізингу, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем.

27.03.2008 року між ТОВ "Будімекс" (поручитель), ТОВ "Будімекс Автодор" (боржник) та ТОВ "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" (кредитор) був укладений договір поруки, відповідно до умов якого поручитель поручився перед кредитором за виконання зобов"язання боржника, що виникло на підставі договору фінансового лізингу № 023-03/2008-С від 27.03.2008 року в повному обсязі.

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.06.2012 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 11.02.2013 року у справі № 5015/1912/12 задоволено повністю позовні вимоги ТОВ "Західекспертспецбуд" до ТОВ "Будімекс", ТОВ "Будімекс Автодор", ТОВ "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" та визнано недійсним договір поруки від 27.03.2008 року, укладений між ТОВ "Будімекс", ТОВ "Будімекс Автодор", ТОВ "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" на підставі того, що даний договір був укладений із порушенням пунктів 3.5, 3.6 договору поруки від 05.06.2007 року, укладеного між ТОВ "Будімекс" (поручитель) та ТОВ "Західекспертспецбуд" (боржник), за якими поручитель не має права укладати інші договори поруки із третіми особами або гарантувати виконання зобов"язань третіх осіб без письмового повідомлення даних третіх осіб про наявність даного договору, а саме без письмового повідомлення ТОВ "Західекспертспецбуд" про укладення договору поруки від 27.03.2008 року.

Предметом позовних вимог у даній справі є вимога ТОВ "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" про визнання недійсним договору поруки від 05.06.2007 року, укладеного між ТОВ "Будімекс" та ТОВ "Західекспертспецбуд", з посиланням на те, що даний договір не відповідає вимогам ст. 553, 554 ЦК України, оскільки укладений без участі кредитора за основним зобов"язанням - Компанії Brosta Enterprises Limited (Aglantzia, P.C. 2013. Nicosia, Cyprus), у зв"язку з чим має бути визнаний судом недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України. Обгрунтовуючи заявлений позов, позивач посилається на те, що оспорюваним правочином, на підставі якого визнано недійсним договір поруки від 27.03.2008 року за рішенням суду від 27.06.2012 року у справі № 5015/1912/12, порушується його охоронюване законом право вимоги до ТОВ "Будімекс", як поручителя за договором поруки від 27.03.2008 року, у разі невиконання ТОВ "Будімекс Автодор" (боржником) своїх зобов"язань за договором фінансового лізингу № 023-03/2008-С від 27.03.2008 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Приписами ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України передбачено, що вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до приписів статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, на позивача, як особу, яка не є стороною правочину, покладається обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, а також факту порушення вчиненням такого правочину його прав та законних інтересів.

Враховуючи приписи зазначених вище статей, а також те, що кредитор за основним зобов"язанням - Компанія Brosta Enterprises Limited надав письмову згоду на укладення договору поруки між ТОВ "Західекспертспецбуд" та ТОВ "Будімекс" і був обізнаний про сам договір та його умови, що узгоджується з приписами ст.ст. 553, 554, 628 ЦК України і те, що жодна із сторін (поручитель, боржник та кредитор за основним зобов"язанням) не оспорює дійсність договору поруки від 05.06.2007 року і даному договору була надана правова оцінка судами при розгляді справи № 5015/1912/12 (даний договір був покладений в основу судових рішень по вказаній справі), а також враховуючи, що визнаний недійсним за рішенням суду договір поруки від 27.03.2008 року є недійсним з моменту його укладення і в силу ст. 216 ЦК України є такий, що не створює юридичних наслідків, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що за вказаних обставин права позивача, на момент укладення оспорюваного правочину, не порушені і правові підстави, передбачені ст.ст. 215, 203 ЦК України, для визнання договору поруки від 05.06.2007 року недійсним відсутні.

Згідно з приписами ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги вимоги касаційної скарги, оскаржувані судові рішення є такими, що прийняті на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів та зроблені у відповідності до норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, підстав для їх скасування чи зміни не вбачається.

Щодо інших доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, то вони не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки не спростовують висновків суду, покладених в основу оскаржуваних судових рішень, а лише зводяться до переоцінки досліджених судами доказів та встановлених обставин справи.