розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вандер" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2014 у справі Господарського суду Київської області за позовом Прокурора міста Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі Бучанської міської ради Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вандер" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явились,

відповідача: Шульга Г.А. - директор, Кісельова Л.В. (дов. від 06.10.14 № 18),

Генпрокуратури: Боднарчук В.М. (посв. № 023013),

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.07.2014 у справі № 911/2676/14 позовні вимоги задоволено, внесено зміни до пункту 1.4. договору оренди земельної ділянки від 15.02.2008, виклавши його у наступній редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 15319906,00 грн."; внесено зміни до пункту 4.1. зазначеного договору оренди земельної ділянки, виклавши його в наступній редакції: "Базовим рівнем орендної плати є розмір земельного податку. Розмір орендної плати: - річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; - грошова оцінка земельної ділянки відповідно до листа відділу Держкомзему у м. Бучі Київської області № 01-5/17-14 від 16.01.14 складає 15319906,00 грн. Орендна плата за користування земельною ділянкою на рік складає 919194,36 грн. Орендна плата за користування земельною ділянкою на місяць становить 76599,53 грн."; проведено розподіл судових витрат.

Постановою від 06.11.2014 Київського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ "Вандер" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, припинити провадження у справі.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, які приймали оскаржувані рішення, відповідно до умов договору оренди земельної ділянки від 15.02.2008, укладеного на підставі рішення Бучанської міської ради від 31.01.2008 № 638-26-V між Бучанською міською радою та ТОВ "Вандер", останньому надано у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться в межах населеного пункту міста Буча, вулиця Кірова, 1-к площею 70000 м2, кадастровий номер земельної ділянки 3210945300:01:118:0130.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Білоконь С.І. та зареєстровано у реєстрі за № 398 та 21.02.2008 зареєстровано у Ірпінському міському відділі Київської регіональної філії центру державного земельного кадастру за № 040834000011.

Згідно п. 1.4. договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 999220,99 грн.

Пунктами 4.1., 4.2 договору передбачено, що орендна плата за користування земельною ділянкою на рік становить 59953,26 грн., орендна плата за користування земельною ділянкою на місяць становить 4 996,10 грн. і сплачується у грошовій формі, в національній валюті - гривні, щомісячно до 30 числа наступного за звітним місяця, шляхом перерахування на рахунок, зазначений в пункті 4.3. даного Договору.

Пунктом 4.5. договору встановлено, що розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; збільшення розмірів ставки земельного податку; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Строк дії договору до 15.02.2033 (п. 3.1. договору).

Звертаючись з позовом у даній справі, прокурор м. Ірпеня послався на прийняте з метою приведення раніше укладених Бучанською міською радою договорів оренди земельних ділянок у відповідність до діючого законодавства Бучанською міською радою рішення "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста" від 10.02.2009 за № 1194-47-V, яким змінено нормативну грошову оцінку вказаної земельної ділянки шляхом визначення її в сумі 15319906,00 грн.

На підставі зазначеного рішення, а також листа Держкомагентства у м. Бучі від 16.01.2014 № 01-5/17-14 орендодавцем 16.01.2014 направлялася на адресу орендаря претензія від 16.01.2014 за № 35/14-д разом з проектом додаткової угоди, яка була залишена орендарем без розгляду.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій правомірно послались на ст. 30 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 632, 651 ЦК України та з огляду на те, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, а її розмір у відповідності до умов договору залежить від нормативної грошової оцінки землі, яка була змінена рішенням Бучанської міської ради "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста" від 10.02.2009 за № 1194-47-V, дійшли висновку, що Бучанська міська рада вправі вимагати від орендаря приведення Договору у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення відповідних змін до пунктів 1.4. та 4.1. договору.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України в даному випадку зважає на те, що зазначені вище рішення Бучанської міської ради "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста" від 10.02.2009 за № 1194-47-V, а також лист Держкомагентства у м. Бучі від 16.01.2014 № 01-5/17-14, на які як на підставу заявленого позову посилався прокурор, в матеріалах справи відсутні, а відтак їм не було надано належної правової оцінки та, відповідно, не з'ясовано наявність або відсутність обставин, з якими законодавство пов'язує можливість внесення змін до спірного договору.

Тобто, судові рішення прийнято за відсутності доказів, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Згідно п. 11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 (v0011600-11) "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) " відповідно до частини першої статті 47 ГПК судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 111-9 ГПК), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на ч. ІІ ст. 1117, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини.