головуючого: Короткевича О.Є. (доповідач у справі), суддів: Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я., розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Магіцентр" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 року та рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2014 року у справі № 910/13909/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Овертайм" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магіцентр" про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості,

в судовому засіданні взяли участь представники:

від ТОВ "Магіцентр" - Федорчук М.А. та Савченко В.В.,

від ТОВ "Овертайм" Архангельський С.А.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 03 вересня 2014 року (суддя Нечай О.В.) у справі № 910/13909/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Овертайм" задоволено частково, розірвано договір оренди від 06.10.2009 у зв'язку з істотним порушенням умов договору, стягнуто 10 426 462,00 грн. заборгованості з орендної плати за період з січня по червень 2014 року; в частині стягнення заборгованості в сумі 3 000,00 грн. провадження припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 листопада 2014 року (судді: Хрипун О.О. - головуючий, Власов Ю.Л., Корсакова Г.В.) апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Овертайм" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Магіцентр" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 03 вересня 2014 року у справі № 910/13909/14 - без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі процесуальними актами, скаржник Товариство з обмеженою відповідальністю "Магіцентр" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати в повному обсязі рішення Господарського суду міста Києва від 03 вересня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 листопада 2014 року та в частині розірвання договору оренди припинити провадження у справі, а в частині стягнення заборгованості відмовити у задоволенні зазначених вимог в повному обсязі.

Касаційну скаргу скаржник мотивує неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема приписів ст. 782 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 79, 80 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 06.10.2009 між ТОВ "Овертайм" та ТОВ "Магіцентр" укладено договір, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Т.О., зареєстрований в реєстрі за № 2412, на умовах якого позивач надав, а відповідач прийняв у тимчасове користування на умовах оренди нежитлові приміщення в трьох корпусах торгівельно-розважального комплексу загальною площею 10 989,8 кв.м., що розташовані у місті Вінниці, а саме: приміщення в корпусі № 1 по вул. Козицького, 51/1; корпусі № 2 по вул. Козицького, 51/2; корпусі № 3 по вул. Козицького, 51/3. Право власності за позивачем зареєстроване КП "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" 01.10.2009.

На виконання умов договору 06.10.2009 між сторонами був підписаний акт приймання-передачі об'єкта оренди відповідно до договору оренди.

Згідно із ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Судами встановлено, що відповідно пункту 3.5 договору орендар зобов'язався сплачувати орендну плату в строки та на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.2 договору оренди загальний місячний розмір орендної плати за даним договором складає 1 104 000,00 грн., в тому числі ПДВ. В подальшому, між сторонами було укладено низку договорів про внесення змін та доповнень до договору оренди, якими, зокрема, погоджено, що з урахуванням положень ст. 631 ЦК України, загальний розмір орендної плати за даним договором з 01.08.2011 по 31.12.2011 складає 1 865 277,00 грн., в тому числі ПДВ. Загальний розмір орендної плати з даним договором з 01.01.2012 становить 1 739 077,00 грн., в тому числі ПДВ. Пункт 2.5. договору визначає, що нарахована орендна плата вноситься щомісяця, не пізніше 30 числа календарного місяця, що настає за звітним календарним місяцем.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

23.01.2014 постановою Господарського суду Вінницької області у справі про банкрутство № 15/52/2012/5003 відкрито ліквідаційну процедуру ТОВ "Овертайм", ліквідатором призначено арбітражного керуючого Василика В.В.

Судами першої та апеляційної інстанції на підставі наявних у справі документів встановлено, що позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог надано рахунки №№ 711, 733, 745, 776, 791, 804 за період з січня по червень 2014 року, які були виставлені позивачем з метою отримання від відповідача орендної плати на загальну суму 10 434 462,00 грн., та підписані лише позивачем акти приймання-здачі послуг - оренди торгово-розважального комплексу.

Проте, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій, врахувавши недоліки в оформленні цих письмових доказів, їх направлення чи ненаправлення відповідачу, дійшли правомірного висновку, що зазначені недоліки не впливають на оцінку обставин справи, оскільки за договором від 06.10.2009 між сторонами виникли орендні правовідносини, а не правовідносини з надання послуг, за умовами договору щомісячна сплата ТОВ "Магіцентр" орендних платежів не ставилась в залежність від підписання актів приймання-передачі послуг чи виставлення орендодавцем рахунків.

В той же час, суди визначили, що у справі наявні докази - акт від 06.10.2009, договір від 06.10.2009 - які доводять відповідні фактичні дані стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи, а саме передачу об'єкта нерухомості в користування відповідачу на умовах сплати 1 739 077,00 грн. щомісячної орендної плати не пізніше 30 числа календарного місяця, що настає за звітним.

Разом з тим, всупереч доводам, викладеним скаржником у касаційній скарзі, судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті рішень враховано первинні документи надані відповідачем на підтвердження часткової сплати заборгованості в загальному розмірі 8 000,00 грн., а саме платіжні доручення № 7915 від 25.07.2014 на суму 3 000,00 грн., № 7786 від 04.07.2014 на суму 2 000,00 грн., № 7502 від 16.06.2014 на суму 2 000,00 грн., № 2 від 12.06.2014 на суму 1 000,00 грн.

Таким чином, з урахуванням того, що відповідачем орендну плату за січень - червень 2014 року сплачено лише частково, колегія суддів Вищого господарського суду вважає, що суди прийшли до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову в розмірі 10 426 462,00 грн.

Водночас, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо неможливості зарахування заборгованості ТОВ "Овертайм" перед ТОВ "Магіцентр" за договорами № 09-ЕН від 05.04.2010 та № 01-02/2014 від 01.02.2014 в рахунок погашення боргу за договором оренди від 06.10.2009, з огляду на наступне.

Стаття 601 ЦК України передбачає припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог за заявою однієї із сторін. Але в силу п. 5 ч. 1 ст. 602 ЦК України зарахування зустрічних однорідних вимог не допускається у випадку, встановленому законом. А закон забороняє проведення зарахування зустрічних однорідних вимог між особами, якщо щодо однієї із них порушена справа про банкрутство та відкрита ліквідаційна процедура.

Крім того, колегія суддів підтримує висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності необхідності в призначенні судової економічної експертизи для визначення суми заборгованості з орендної плати, оскільки для її визначення достатньо арифметичних знань та правової оцінки правовідносин, що склалися між сторонами на умовах договору від 06.10.2009. Судова ж експертиза призначається згідно із ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналізуючи зазначені вище норми, суди визначили те, що орендна плата, в даному випадку, є істотною умовою договору, не виконавши яку, відповідач фактично позбавив позивача того, на що останній розраховував при укладенні договору, а саме грошових коштів за здане в оренду відповідачу приміщення. А встановлений судом факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості у сумі 10 426 462,00 грн. доводить суттєвість порушення. При цьому, заборгованість відповідача перед позивачем формується з січня 2014 року, а відповідачем було сплачено лише 8 000,00 грн. в якості погашення вищезазначеної заборгованості протягом червня - липня 2014 р., що свідчить про очевидне порушення строків оплати та систематичність, які визначені договором оренди та чинним законодавством України.

Твердження скаржника про те, що договором оренди не передбачено такої підстави для його розірвання як порушення істотної умови договору, обґрунтовано відхилено господарськими судами, оскільки чинним законодавством України чітко визначено, що однією з підстав для розірвання договору є порушення його істотної умови (ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України).

Крім того, право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору (постанова Верховного Суду України від 8 травня 2012 р. у справі N 3-26гс12).

Щодо посилання скаржника на приписи частини першої статті 188 ГК України, якою визначено порядок зміни та розірвання господарських договорів, то недотримання позивачем вимог даної норми закону щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, та не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19 вересня 2011 року № 3-74гс11.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції надано правову оцінку повідомленню ТОВ "Магіцентр" про відмову ТОВ "Овертайм" від договору оренди на підставі ч. 1 ст. 782 ЦК України, яке в якості доказу на час розгляду справи в суді першої інстанції було відсутнє. Апеляційним судом досліджено, що ні позивач, ні відповідач не заявляли суду першої інстанції про розірвання спірного договору в позасудовому порядку. Навпаки, ТОВ "Магіцентр" у відзиві на позов заперечували наявність підстав для розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Про обставини розірвання договору оренди в позасудовому порядку представники відповідача заявили лише під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, вказавши, що про розірвання договору від 06.10.2009 дізналися, отримавши 12.09.2014 (після винесення рішення у даній справі) витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з записом про те, що 21.08.2014 здійснено державну реєстрацію припинення права користування ТОВ "Магіцентр" частиною будівлі торговельно-розважального комплексу, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Козицького, 51, корпус 1, на підставі повідомлення від 01.07.2014, виданого ліквідатором ТОВ "Овертайм". При цьому, суд з'ясував, що надіслане 07.07.2014 на юридичну адресу ТОВ "Магіцентр" цінним листом 2100421805875 повідомлення про відмову від договору оренди ТОВ "Овертайм" не було вручене адресату. Факт отримання від позивача повідомлення про відмову від договору оренди ТОВ "Магіцентр" підтверджує листом за вих. № 377-14 від 27.08.2014, з відміткою вхід. № 394/1 від 27.08.2014, копію якого ТОВ "Магіцентр" було залучено судом апеляційної інстанції.

Однак, судом апеляційної інстанції в силу положень ч. 1 ст. 101 ГПК України, які забороняють суду апеляційної інстанції приймати додаткові докази, якщо заявник не обґрунтував неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, правомірно не було взято до уваги зазначені докази. Слід також відмітити, що витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно засвідчує про припинення права користування лише частиною орендованого майна, що передавалося за договором оренди.

Крім того, колегія суддів касаційного суду вважає обґрунтованим відхилення клопотання про залучення до участі у справі третіми особами суборендарів приміщень, переданих ТОВ "Овертайм" в оренду ТОВ "Магіцентр", оскільки в даній справі суд не приймає рішення про їх права та обов'язки, які встановлені договорами суборенди та обмежені строком дії договору оренди в силу ч. 2 ст. 774 ЦК України, рішення по даній справі не стосується прав та обов'язків суборендарів.

Відповідно до частини 2 статті 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

За приписами ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Що стосується доводів скаржника щодо відсутності повноважень у ліквідатора Василика В.В. на представництво позивача в зв'язку виданням наказу МЮУ № 1443/5 від 01.09.2014 про зупинення діяльності арбітражного керуючого Василика В.В., то зазначені обставини спростовуються наявною у справі постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2014 № 826/13669/14, якою визнано протиправним та скасовано наказ МЮУ № 1443/5 від 01.09.2014 про зупинення діяльності арбітражного керуючого Василика В.В. До того ж, позов ТОВ "Овертайм" до ТОВ "Магіцентр" було подано у липні 2014 року. Слід також зазначити, що відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, а не представники.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 19 листопада 2014 року та рішення Господарського суду міста Києва від 03 вересня 2014 року прийняті у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для її зміни чи скасування не вбачається.