розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоконал" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 у справі Господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоконал"до Комунального підприємства "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва" за участю Київської міжрайонної екологічної прокуратури про стягнення заборгованості за надані послуги постачання питної води та приймання стічних вод у розмірі 3 742 982,68 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Лазаренко Ю.Г. (дов. від 31.12.14 № 554),

відповідача: Бойченко В.М. (дов. від 01.10.14 № 45/60-Д), Савченко Г.М. (дов. від 01.10.14 № 45/61-Д),

Рішенням від 30.07.2014 господарського суду міста Києва в задоволенні позову про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання питної води та приймання стічних вод у розмірі 3 742 982,68 грн. відмовлено.

Постановою від 04.11.2014 Київського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ПАТ "АК "Київводоканал" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, які приймали оскаржувані рішення, відповідно до умов договору на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 10.03.2004 № 03910/2-02, укладеного між КП "Управління житлового господарства Дарницького району м. Києва" та ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал", останнє взяло на себе зобов'язання відповідно до Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" (2918-14) надавати відповідачу як абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент - здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, встановлених Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65 (z0165-94) (далі - Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 року (z0402-02) (далі - Правила приймання стічних вод), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями водолічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.

Згідно п. 2.1.2 договору зняття показань з водолічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника.

Пунктом 2.1.5 договору встановлено, що абонент веде первинний облік водоспоживання та водовідведення у Журналі обліку споживання води (пронумерований, прошитий та скріплений печаткою), який заповнюється щомісячно абонентом та представником постачальника.

Відповідно до п. 2.2.1, 2.2.2 договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжні документи для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у платіжних документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів. У платіжних документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата, що надходить від абонента першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

Згідно п. 2.2.4 договору у разі неотримання від постачальника поточного щомісячного платіжного документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом всього часу надання послуг до моменту його розірвання (п. 7.1 договору).

Звертаючись з позовом у даній справі, ПАТ "АК "Київводоканал" послалося на те, що ним надано відповідачу послуги з водопостачання і водовідведення за період з 01.08.2012 по 31.03.2013 на суму 20124215,11 грн., з яких сплачено 17414775, 35 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість розміром 3340264,52 грн. (з урахуванням перерахунків на суму 630824,76 грн.). За розрахунком позивача заборгованість відповідача виникла за постачання холодної води, водовідведення холодної води, водовідведення гарячої води та холодної води, яка йде на підігрів.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Згідно п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190 (z0936-08) (далі - Правила № 190), передбачено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій правомірно враховано рішення від 23.07.2013 господарського суду міста Києва, залишене без змін постановою від 19.03.2014 року Київського апеляційного господарського та постановою від 25.06.2014 Вищого господарського суду України у справі № 17/345, яке в силу приписів ст. 35 ГПК України є преюдиційним для даної справи, за позовом ПАТ "АК "Київводоканал" до КП "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва" про стягнення заборгованості за договором № 03910/2-02 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі за період з 01.05.2010 по 31.07.2010.

При розгляді наведеної вище справи встановлено, що КП УЖГ Дарницького району не має ліцензії на приготування гарячої води (так само як і технічних можливостей), така діяльність не передбачена і статутом підприємства. Теплові пункти на балансі відповідача відсутні. Центральні теплові пункти, які забезпечують житлові будинки Дарницького району усіх форм власності гарячою водою, знаходяться на балансі ПАТ "АК "Київенерго" на підставі рішення Київської міської ради ІV сесії V скликання від 26.04.2007 року № 474/1135 (ra0474023-07) "Про деякі питання використання майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва та перебуває у володінні та користуванні ПАТ "АК "Київенерго".

Також обґрунтовано, судами попередніх інстанцій взято до уваги розпорядження КМДА від 19.09.2007 року № 1220 "Про укладення договору на виробництво комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання" (ra1220017-07) , у п. 1 якого зазначено, що ПАТ "АК "Київенерго" листом від 31.07.2007 року № 907/4707 надало згоду на виконання зобов'язань щодо здійснення функцій виробника послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання з використанням теплових розподільчих мереж, центральних та індивідуальних теплових пунктів, які належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва та відповідно до Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та ПАТ "АК "Київенерго", перебувають у володінні та користуванні акціонерного товариства.

Отже, судами встановлено факт відсутності на балансі відповідача теплових пунктів та те, що вони передані у володіння та користування ПАТ "Київенерго".

При цьому судами правомірно враховано і п. 6.1 Правил № 190 (z0936-08) , у якому зазначено, що насосне обладнання для підкачування холодної води та регулятори тиску, встановлені в котельнях, ТП і прибудованих до них, які перебувають на балансі юридичних осіб, експлуатуються ними відповідно до умов договорів, укладених з виробником. Виробник комунальних послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, відшкодовує теплопостачальним організаціям витрати на експлуатацію насосних агрегатів.

Згідно п. 3.1. Правил № 190 (z0936-08) розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. Подібне правило міститься в п. 2.1 укладеного між сторонами договору.

Вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу (п. 5.2. Правил № 190 (z0936-08) ).

Пунктом 5.13 Правил № 190 (z0936-08) передбачено, що споживач забезпечує захист приміщень, де розташовані вузли обліку, від ґрунтових, талих і дощових вод та інших шкідливих впливів, утримує зазначені приміщення в належному стані; не допускає доступу сторонніх осіб і забезпечує доступ представників виробника за службовими посвідченнями до засобів обліку, водопровідних пристроїв та обладнання.

Прилади обліку, що фіксують об'єми води, яка іде на підігрів розташовані на межі балансової належності позивача та третьої особи - балансоутримувача теплових пунктів.

Відповідно до п. 5.21. Правил № 190 (z0936-08) зняття показів засобів обліку здійснюється представником виробника у присутності споживача або самим споживачем. Порядок та терміни зняття показів засобів обліку визначаються відповідно до договору.

З врахуванням зазначеного вище суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що ні укладеним між сторонами договором, ні приписами законодавства не передбачено обов'язку відповідача сплачувати за воду, що йде на підігрів.

Також правомірно, судами в даному випадку застосовано до спірних правовідносин положення Закону України "Про теплопостачання" (2633-15) , за яким теплогенеруюча або теплопостачальна організація укладає окремий договір купівлі-продажу теплової енергії з власником відповідного майна або юридичною особою, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами.

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія визначена як товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до п. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

З огляду на наведені вище норми, постачання гарячої води може здійснюватися лише енергопостачальним підприємством, яке для цього здійснює підігрів питної води, а з врахуванням того, що договором № 03910/2-02 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 10.03.2004 року не передбачено надання такої послуги, як "постачання холодної води, яка йде на виготовлення гарячої води", правомірним є висновок судів про у відсутність у відповідача обов'язку оплачувати обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання будинків.