У липні 2014 року Товариство звернулося з позовом, згідно з яким просило стягнути з відповідача 627719,66 грн. заборгованості, 55714,09 грн. пені, 68536,39 грн. штрафу, 24780,67 грн. 3 % річних та 9402,65 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Сумської області від 11.09.2014 (суддя Коваленко О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача 627719,66 грн. заборгованості, 50142,68 рн. пені, 61682,75 грн. штрафу, 24780,67 грн. 3 % річних та 9402,65 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовлено. Розстрочено виконання цього ж рішення суду на 6 місяців, рівними частинами по 131 533,83 грн. за місяць зі строком оплати до 14 числа кожного місяця починаючи з жовтня 2014 року.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.10.2014 (колегія суддів у складі: суддя Здоровко Л.М. - головуючий, судді Плахов О.В. і Шутенко І.А.) рішення господарського суду Сумської області від 11.09.2014 зі справи № 920/1319/14 скасовано в частині розстрочення його виконання. В іншій частині це рішення суду залишено без змін. Судові акти попередніх інстанцій у частині зменшення пені та штрафу мотивовані посиланням на п.3 частини першої ст. 83 ГПК України.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати постанову апеляційного суду від 29.10.2014 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та штрафу, а також прийняти в цій же частині нове рішення, яким стягнути штраф та пеню також на суму, за якою було відмовлено судом у стягненні. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено апеляційним судом, 05.07.2012 сторонами зі справи було укладено договір № 12/012-11/ТЕ-БО купівлі-продажу природного газу (далі-Договір), згідно з умовами п.1.1 якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача у 2012 році природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000, ввезений на митну територію України Товариством,) або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах Договору.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що газ використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Згідно з п. 2.1 Договору позивач передає відповідачу з 01.08.2012 по 31.12.2012 газ обсягом до 230 тис.куб.м.

Пунктами 3.3, 3.4 Договору сторони встановили, що приймання-передача газу, переданого Товариством відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі його показів комерційного вузла/вузлів обліку газу. Акт приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 5.2 Договору ціна за 1000 куб. м газу становить 3509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 3884,78 грн., крім того, ПДВ - 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ 4661,74 коп.

Згідно з п.6.1 Договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що у разі невиконання відповідачем пункту 6.1 Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Товариству, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Відповідно до пункту 11.1 Договору він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01 серпня 2012 року до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

У цьому зв'язку судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання умов Договору позивач здійснив поставку газу відповідачу у жовтні-грудні 2012 року на загальну суму 1581876,19 грн., але останній оплатив його частково, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 627719,66 грн.

Сукупності встановлених у справі обставин апеляційний суд дав належну оцінку і, з урахуванням вимог ст.ст. 525, 526, 655, 692, 712 ЦК України, дійшов правильного висновку про обґрунтованість прийнятого судом першої інстанції рішення щодо наявності підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача 627719,66 грн. заборгованості, оскільки її існування підтверджувалося відповідними доказами зі справи. У цьому ж зв'язку суд, взявши до уваги положення ст. 625 ЦК України, зазначив про правомірність стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 24780,67 грн. та інфляційних витрат у сумі 9402,65 грн.

Прийнята за справою постанова щодо її згаданої частини не суперечить вимогам чинного законодавства, відповідає фактичним обставинам справи і не оскаржується жодною із сторін.

В іншій частині апеляційний суд також вірно врахував наявні в матеріалах справи дані про збитковість діяльності відповідача, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій із розміром збитків кредитора, майновий стан сторін та дійшов обґрунтованого висновку про правильність рішення, прийнятого судом першої інстанції, щодо зменшення розміру пені до 50142,68 грн. та штрафу до 61682,75 грн., оскільки це не суперечило вимогам п.3 частини першої ст. 83 ГПК України та узгоджувалося зі ст. 233 ГК України, 551 ЦК України (435-15) .

У цьому ж зв'язку апеляційний суд правильно вказав на те, що, оскільки основним видом діяльності відповідача є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для потреб населення і бюджетних організацій, то сплата надмірно великих штрафних санкцій може негативно вплинути на вчасне і якісне надання послуг населенню з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Більш того, відповідач є державним підприємством, фінансування якого здійснюється за рахунок платежів від наданих послуг населенню та іншим юридичним особам, а також за рахунок бюджетних коштів і він не є організацією, метою створення якої є отримання прибутку.

Таким чином, посилання Товариства на безпідставність зменшення судом сум неустойки спростовується матеріалами справи.

Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що наведені у касаційній скарзі доводи висновків апеляційного суду не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувана постанова суду відповідає вимогам чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.10.2014 у справі № 920/1319/14 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.