головуючого Грейц К.В., суддів: Бакуліної С.В. (доповідач), Глос О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат" на постанову від 11.11.2014 Харківського апеляційного господарського судуу справі № 908/1895/14 господарського суду Запорізької області за позовом Прокурора Жовтневого району м. Запоріжжя в інтересах держави - орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах - Концерн "Міські теплові мережі" в особі філії концерну "МТМ" Жовтневого району до Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Торговий дім "Вакула" про стягнення 65 261,40 грн в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача: від відповідача: від третьої особи: від прокуратури: Ведмедь А.Є. (довіреність № 60/2019 від 05.01.2015) не з'явились не з'явились не з'явились

Рішенням Господарського суду Запорізької області (суддя Кутіщева-Арнет Н.С.) від 08.09.2014 у справі № 908/1895/14 позов задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат" на користь Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії концерну "МТМ" Жовтневого району 27 468,51 грн основного боргу, 2 389,79 грн суми 3% річних; в решті позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Шепітько І.І., судді - Ільїн О.В., Черленяк М.І.) від 11.11.2014 рішення Господарського суду Запорізької області від 08.09.2014 у справі № 908/1895/14 скасовано та прийнято нове рішення; позовні вимоги задоволено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат" на користь Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії концерну "МТМ" Жовтневого району м.Запоріжжя суму основного боргу у розмірі 62 871,61 грн, 3% річних у розмірі 2 389,79 грн та 913,50 грн судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги та на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 827,00 грн за розгляд справи у суді першої інстанції.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2014, а рішення Господарського суду Запорізької області від 08.09.2014 у справі № 908/1895/14 залишити в силі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

У відзивах на касаційну скаргу позивач та прокуратура Жовтневого району міста Запоріжжя повністю заперечують викладені в ній доводи.

Відповідач, треті особи та прокуратура не скористалися наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду та в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Концерн "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Жовтневого району звернувся до Господарського суду Запорізької області про стягнення з ПАТ "Мелітопольський м'ясокомбінат" основного боргу у розмірі 62 871,61 грн та трьох процентів річних у розмірі 2 389,79 грн, посилаючись на порушення зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600030 від 11.09.2012.

Задовольняючи позовні вимоги, Харківський апеляційний господарський суд правомірно виходив із такого.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.06.2012 по справі № 5009/1413/12 задоволено позов Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Жовтневого району м.Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат" про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600030.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.09.2012 зазначене рішення Господарського суду Запорізької області від 19.06.2012 залишено без змін та набрало законної сили.

Таким чином, 11.09.2012 між Концерном "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Жовтневого району м. Запоріжжя (надалі - Теплопостачальна організація) та Публічним акціонерним товариством "Мелітопольський м'ясокомбінат" (надалі - споживач) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600030 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

У п.2.1. Договору сторони визначили, що теплова енергія відпускається Споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляція - на протязі опалювального періоду; підігрів води - за наявності можливості; кондиціювання - по замовленню Споживача; інші технологічні потреби - по замовленню Споживача.

Згідно з п.4.1.8. Договору теплопостачальна організація має право одержувати від споживача плату за відпущену теплову енергію, у тому числі отримувати від споживача авансовий платіж.

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та Акт приймання-передачі.

Відповідно до п.3.2.25. Договору Споживач зобов'язаний щомісячно, у строки, визначені даним договором, повертати Теплопостачальній організації підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений Акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді.

Згідно з п.6.7.2. Договору у разі неотримання Теплопостачальною організацією підписаного Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п.6.7.1. договору, Акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

У п.3.2.6. Договору зазначено, що Споживач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені цим Договором.

Відповідно до п.6.4. Договору Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію.

З Додатку № 1 до Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600030 від 11.09.2012 вбачається, що теплопостачальна організація відпускає споживачу в поточному році теплову енергію в гарячій воді на об'єкти ПАТ "Мелітопольський м'ясокомбінат" за адресою: м.Запоріжжя, вул. Аваліані, 1 площею 850 кв.м., а саме 13/25 частини приміщення IX підвалу та першого поверху літ.А-5 з тепловим навантаженням 0,044365 Гкал/год (т.1 а.с.20).

З Актів приймання-передачі теплової енергії та рахунків за спожиту теплову енергію вбачається, що в період з жовтня 2012 року по квітень 2013 позивач відпустив відповідачу теплову енергію на суму 62 871,61 грн (т.1 а.с.29-42).

З поштових Реєстрів за жовтень 2012 - квітень 2013 вбачається, що вказані Рахунки та Акти відправлені позивачем на адресу відповідача (т.1 а.с.43, 44).

25.02.2014 Філія концерну "МТМ" Жовтневого району м.Запоріжжя направляла на адресу ПАТ "Мелітопольський м'ясокомбінат" претензію № 1497-04 щодо погашення заборгованості за теплову енергію за період з жовтня 2012 по квітень 2013, про що свідчить Реєстр на отправку заказної кореспонденції за лютий 2014 року (т.1 а.с.50, 51).

З аналізу діючого законодавства вбачається, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, зокрема з договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З наданого позивачем до позовної заяви розрахунку вбачається, що заборгованість відповідача за період з жовтня 2012 по квітень 2013 складає 62 871,61 грн.

Відповідач підтверджує факт отримання теплової енергії, проте вказану заборгованість визначає частково, оскільки вважає що, відповідно до Додаткової угоди № 1 до Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600030, яка підписана сторонами 15.04.2013, величина теплового навантаження приміщення розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Аваліані, 1, становить 0,019383 Гкал/год, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем за період з жовтня 2012 по квітень 2013 складає 27 468,51 грн.

Апеляційний суд правомірно не погодився з доводами відповідача, виходячи із такого.

Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених постановок Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (1198-2007-п) , розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у Договорі.

Правовідносини сторін у спірному періоді регулювались Договором в редакції до 15.04.2013, і до цього часу змін у Договір щодо обсягу теплового навантаження сторонами не вносилось.

Частиною 3 статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Зміни до Договору внесені Додатковою угодою № 1 до Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600030, яку підписано сторонами 15.04.2013, без зазначення про застосування умов додаткової угоди до відносин між ними, які виникли до укладення цієї додаткової угоди.

Так, у п.7 Додаткової угоди сторони визначили, що Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та діє упродовж строку дії Договору № 600030 (т.1 а.с.107).

Враховуючи встановлені обставини вірним є висновок апеляційного суду, що вказаною Додатковою угодою не передбачено застосування її положень до відносин, які діяли до її укладення.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів дійшла правомірного висновку про те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не вірно застосовано положення Додаткової угоди № 1, підписаної сторонами 15 квітня 2013 до спірних правовідносин, що діяли з жовтня 2012 по квітень 2013 за Договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600030.

За оцінкою апеляційного суду позивачем вірно здійснено розрахунок відпущеної ПАТ "Мелітопольський м'ясокомбінат" теплової енергії в період з жовтня 2012 по квітень 2013 на суму 62 871,61 грн з урахуванням теплового навантаження 0,044365 Гкал/год, визначеного у Договорі № 600030 від 11.09.2012.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів сплати боргу за Договором № 600030 від 11.09.2012, апеляційна інстанція дійшла до правомірного висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 62 871,61 обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оцінивши, що розрахунок трьох процентів річних здійснений позивачем відповідно чинного законодавства, апеляційний суд дійшов до правомірного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення трьох процентів річних у розмірі 2 389,79 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування Харківським апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятої у справі постанови колегія суддів не вбачає.