Карабаня В.Я. - головуючого, Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 у справі господарського суду міста Києва № 910/6338/14 за позовом комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" до товариства з обмеженою відповідальністю "Меджик Лайн" про стягнення 59 073,25 грн. за участі представників сторін: від позивача - Денисюк В.В., від відповідача - Гаврилова О.Ю.

08.04.2014 комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" звернулися до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Меджик Лайн" 59 073, 25 грн. - основного боргу, 266,06 грн. - інфляційних втрат та 1 487,01 грн. - 3% річних. Позов мотивовано тим, що відповідач не розрахувався за комунальні послуги спожиті у період з 30.09.2012 по 28.02.2014, в результаті чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 59 073,25 грн. Позивач також зазначав, що товариство з обмеженою відповідальністю "Меджик Лайн" є власником приміщень загальною площею 63, 90 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, 22 (літера Б), відповідно до договору купівлі-продажу від 10.10.2007, а тому повинні розрахуватися за фактично отримані комунальні послуги.

Відповідач проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні посилаючись на те, що він не є споживачем комунальних послуг, оскільки ними фактично не користувався так як його господарська діяльність була призупинена. Також зазначав, що він не набув статусу споживача, з огляду на відсутність договірних правовідносин між ним та відповідачем, при цьому доказів спростування вказаних обставин позивачем не надано, так як не надано і доказів споживання комунальних послуг.

03.06.2014 рішенням господарського суду міста Києва (суддя Кирилюк Т.Ю.), залишеним без змін 15.07.2014 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді: Власов Ю.Л. - головуючий, Самсін Р.І., Станік С.Р.), у задоволенні позову відмовлено з підстав відсутності доказів укладення між позивачем та відповідачем договору про надання комунальних послуг, пропозиції його укласти з боку позивача та недоведеності споживання відповідачем комунальних послуг у спірний період.

У касаційній скарзі комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" посилалися на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, тому просили судові рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Скаржник також зазначає, що зобов'язання відповідача в умовах неукладеного договору на постачання комунальних послуг, виникає на підставі дії Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) , а неукладення договору не звільняє відповідача від сплати заборгованості за спожиті комунальні послуги.

Заперечуючи проти доводів скарги, товариство з обмеженою відповідальністю "Меджик Лайн" подали відзив на касаційну скаргу, у якому не погоджується з її доводами та просять рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення вимог скарги виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.2011 № 24/6240 (raa024023-11) "Про питання діяльності комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва" перейменоване з комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, зареєстрованого Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 31.10.2001 та є виконавцем житлово-комунальних послуг у Шевченківському районі м. Києва.

Власником приміщень загальною площею 63, 90 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, 22 (літера Б) є відповідач згідно договору купівлі-продажу від 10.10.2007.

13.11.2003 між комунальним підприємством по утриманню житлового господарства (ЖЕК-1001) та акціонерною енергопостачальною організацією "Київенерго" укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 32-0056, відповідно до якого остання зобов'язалась виробляти та поставляти теплову енергію підприємству для потреб опалення та гарячого водопостачання, а підприємство оплатити її відповідно до умов зазначеного договору.

За твердженням позивача, у період з 30.09.2012 по 28.02.2014 відбулось фактичне споживання відповідачем комунальних послуг за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, 22 (літера Б), в розмірі 57 318,18 грн., які останнім не оплачені.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що договір про надання комунальних послуг між комунальним підприємством "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" та товариством з обмеженою відповідальністю "Меджик Лайн" не укладався, а укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 13.11.2003 № 320056 між позивачем та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" не створює обов'язку для відповідача сплачувати комунальні послуги на користь позивача. Також суду не надано доказів надання комунальних послуг відповідачу у вказаний період, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх передчасними виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв. Відповідно до п. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг.

За змістом ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами законодавства споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуги, якими він фактично користується у повному обсязі.

Однак, суди обох інстанцій відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за спожиті комунальні послуги з підстав відсутності між сторонами договірних правовідносин не надали оцінки спірним правовідносинам в контексті наведених норм, не дослідили усіх обставин справи, з наданням оцінки зібраним у справі доказам і доводам сторін, що є суттєвим для правильного вирішення даного спору, не звернули уваги на те, що позивач упродовж розгляду спору наголошував на обов'язку відповідача як власника приміщення оплачувати комунальні послуги.

За таких обставин, рішення обох інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду, під час якого господарському суду необхідно всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін, і в залежності від установленого правильно застосувати норми матеріального та процесуального права, якими урегульовано спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" задоволити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2014 скасувати, а справу № 910/6338/14 направити для нового розгляду до суду першої інстанції.