головуючого-судді суддів: Воліка І.М. (доповідача), Плюшка І.А., Саранюка В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги 1) Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль". 2) Відкритого акціонерного товариства "БІГ Енергія". на постанову від 03.11.2014 Київського апеляційного господарського суду у справі № 911/2277/14 господарського суду Київської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до 1) Відкритого акціонерного товариства "БІГ Енергія", 2) Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сорпо Інвест", 2) Публічного акціонерного товариства "Есттерра", 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокінвестгруп", про визнання недійсним договорів В судове засідання прибули представники сторін: позивача Торкай Л.М. (дов. від 27.01.2014 № 30); Кур'ята І.В. (дов. від 26.09.2014 № 175); відповідача-1 не з'явились; відповідача-2 Шпортило Я.І. (дов. від 01.10.2014 № 35-29-36); третьої особи-1 не з'явились; третьої особи-2 не з'явились; третьої особи-3 не з'явились; Відповідно до Розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 29.12.2014 для розгляду касаційних скарг у цій справі призначено колегією суддів у наступному складі: головуючий-суддя - Волік І.М. (доповідач), судді - Плюшко І.А., Саранюк В.І.

У червні 2014 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" (надалі - ПАТ "Родовід Банк") звернулося до господарського суду із позовом до Відкритого акціонерного товариства Банк "БІГ Енергія" (надалі - ВАТ Банк "БІГ Енергія", відповідач-1), Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (надалі - ДП "МА "Бориспіль", відповідач-2) про визнання недійсним Договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 24.02.2010, укладеного між позивачем та відповідачем-1, Договору про передачу активів та зобов'язань ВАТ Банк "БІГ Енергія" від 24.02.2010, укладеного між позивачем та відповідачем-1, Договору строкового банківського вкладу у національній валюті юридичної особи-резидента № 104.1/03-Д-10 від 24.02.2010, укладеного між позивачем та відповідачем-2.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.06.2014 до участі у справі залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостіних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сорпо Інвест" (надалі - ТОВ "Сорпо Інвест") та Відкрите акціонерне товариство "Естерра"(надалі - ВАТ "Есттерра", назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство "Есттерра").

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.07.2014 до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокінвестгруп" (надалі - ТОВ "Брокінвестгруп"), до якого на підставі Договору № 33-Л про передавання в управління непроданих активів від 28.01.2014 переведено частину прав та зобов'язань відповідача-1.

Під час розгляду справи, позивачем подано до суду заяву про зміну предмету позову, в якій позивач просив визнати недійсними вищезазначені договори та застосувати наслідки недійсності правочину за Договором строкового банківського вкладу у національній валюті юридичної особи-резидента № 104.1/03-Д-10 від 24.02.2010.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що заначені договори укладені внаслідок помилки щодо обставин, які мають істотне значення, і зокрема, щодо дісйної вартості заставленого майна (предмета застави - земельних ділянок), якими було забезпечено передані позивачеві від відповідача-1 зобов'язання та активи.

Рішенням господарського суду Київської області від 11.08.2014 у справі № 911/2277/14 (суддя Ейвазова А.Р.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 у справі № 911/2277/14 (колегія суддів: Синиця О.Ф. - головуючий, судді - Зеленін В.О., Шевченко Е.О.), апеляційну скаргу ПАТ "Родовід Банк" задоволено; рішення господарського суду Київської області від 11.08.2014 скасовано; позов задоволено повністю; визнано недійсним Договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 24.02.2010, укладений між ВАТ Банк "БІГ Енергія" та ПАТ "Родовід Банк"; визнано недійсним Договір про передачу активів та зобов'язань ВАТ Банк "БІГ Енергія" від 24.02.2010, укладений між ВАТ Банк "БІГ Енергія" та ПАТ "Родовід Банк"; визнано недійсним Договір строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи-резидента № 104.1/03-Д-10 від 24.02.2010, укладений між ПАТ "Родовід Банк" та ДП "МА "Бориспіль"; стягнуто з ДП "МА "Бориспіль" на користь ПАТ "Родовід Банк" грошові кошти у загальному розмірі 120 301 864,67 грн., з поточного рахунку ДП "МА "Бориспіль" № 26003005001494 в ПАТ "Родовід Банк", в тому числі шляхом здійснення договірного списання коштів, а у випадку недостатності коштів - з будь-яких інших рахунків ДП "МА "Бориспіль" та за рахунок іншого рухомого та нерухомого майна ДП "МА "Бориспіль", виявлених державним виконавцем під час виконання рішення.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач-2 - ДП "МА "Бориспіль" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 скасувати, і залишити в силі рішення господарського суду Київської області від 11.08.2014. В обґрунтування своїх вимог відповідач-2 посилається на те, що судом апеляційної інстанції порушенно норми матеріального та процесуального права, і зокрема, ст. ст. 229, 216 Цивільного кодексу України, оскільки надано невірну правову оцінку спірним договорам щодо підстав їх недійсності; в частині стягнення з відповідача-2 грошових коштів не враховано, що останній є добросовісним набувачем, а отже не застосовано положення ст. 388 Цивільного кодексу України; не враховано положення ст. ст. 256, 261, 267 Цивільного кодексу України, що є підставою для скасування оскаржуваного судового акту.

Також, з касаційною скаргою звернувся відповідач-1 - ВАТ Банк "БІГ Енергія" з посиланням на те, що судом апеляційної інстанції не вірно застосовано положення ст. ст. 229, 215, 227 Цивільного кодексу України, а тому просив скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 та залишити в силі рішення господарського суду Київської області від 11.08.2014.

У відзивах на касаційні скарги позивач - ПАТ "Родовід Банк" заперечив проти їх доводів та просив залишити без змін оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, а касаційні скарги без задоволення.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що на підставі постанови Національного банку України від 29.01.2010 № 29 "Про передавання ПАТ "Родовід Банк" зобов'язань ВАТ Банку "БІГ Енергія" перед ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" і активу у вигляді вимог за Кредитним договором № 01/01-12-2009 від 25.12.2009" (надалі - постанова НБУ) ПАТ "Родовід Банк" (позивач) та ВАТ Банку "БІГ Енергія" (відповідач-1) уклали Договір про передачу активів та зобов'язань ВАТ Банку "БІГ Енергія" від 24.02.2010 (надалі - Договір про передачу).

Відповідно до умов Договору про передачу відповідач-1 передав позивачу:

- частину своїх зобов'язань перед ДП "МА "Бориспіль" (відповідач-2), встановлених Договором банківського вкладу (депозиту) № 30/10-11-06 від 10.11.2006, а саме: переводить на ПАТ "Родовід Банк" частину свого боргу за Договором банківського вкладу № 30/10-11-06 на загальну суму 107 066 664,90 грн. (надалі - зобов'язання за депозитом);

- також відступає право вимоги до ТОВ "Сорпо Інвест" за Кредитним договором № 01/01-12-2009 від 25.09.2009 на користь ПАТ "Родовід Банк" (розмір основного зобов'язання 107 000 000,00 грн., процентна ставка за користування кредитними коштами - 19 % річних, що станом на дату підписання договору складає 66 664,90 грн., сплата нарахованих процентів здійснюється в кінці строку дії кредитного договору, строк повернення кредитних коштів - 07.06.2010).

Таким чином, на підставі Постанови НБУ та відповідно до Договору про передачу ВАТ Банк БІГ "Енергія" передано ПАТ "Родовід Банк" актив та пасив на рівнозначну суму.

При цьому, умовами Договору про передачу (п.2.7.3, п. 3.13.2) встановлено, що днем передачі зобов'язань за Договором банківського вкладу № 30/10-11-06 (депозиту) та днем переходу у власність ПАТ "Родовід Банк" прав вимоги за Кредитним договором № 01/01-12-2009 є, окрім іншого, день укладення Договору про відступлення прав за договором іпотеки.

24.02.2010 між ПАТ "Родовід Банк" та ДП "МА "Бориспіль" (Вкладник) укладений Договір строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи-резидента № 104.1/03-Д-10 (далі - Договір банківського вкладу), за умовами якого Банк приймає від Вкладника на строковий депозитний рахунок № 26153501000054 грошові кошти в сумі 107 066 664,90 грн та зобов'язується повернути Вкладникові суму вкладу 02.03.2011 і сплатити нараховані проценти за вкладом (п. 1.1.). При цьому, в пункті 2.1. цього Договору визначено, що зарахування на рахунок Вкладника здійснюється відповідно до Договору про передачу активів та зобов'язань, який укладено з ВАТ Банк "БІГ Енергія".

Крім цього, 24.02.2010 між ВАТ Банк БІГ "Енергія", ПАТ "Родовід Банк" та ВАТ "Есттерра" укладений Договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, який зареєстровано в реєстрі за № 604 (надалі - Договір про відступлення), відповідно до якого позивачу передано права вимоги за Договором іпотеки від 25.12.2009, укладеним між ВАТ Банком "БІГ Енергія" та ВАТ "Есттерра", зареєстрованим в реєстрі за № 2838 (надалі - Договір іпотеки), предметом іпотеки за яким виступали дві земельні ділянки, що надані для використання під житлову та громадську забудову площею 12,3965 га та 14,6349 га, і знаходяться за адресою: Київська область, с. Петрушки. При цьому, в Договорі іпотеки визначено, що загальна вартість предмета іпотеки становить 124 274 932,70 грн., яка забезпечує зобов'язання за Кредитним договором № 01/01-12-2009 на суму 107 000 000, 00 грн.

Водночас, 24.02.2010 ПАТ "Родовід Банк", з урахуванням передачі активу за Договором про передачу активів та зобов'язань, оприбутковано 107 066 664,90 грн. та в цей же день цю суму наступним платежем перераховано на рахунок, відкритий ДП "МА "Бориспіль" для зарахування вкладу за Договором строкового банківського вкладу № 104.1/036-Д-10, як це передбачено пунктом 2.1. цього Договору, що підтверджується банківською випискою.

Також, на виконання пунктів 2.7. та 3.13. Договору про передачу активів та зобов'язань, 24.02.2010 між ВАТ Банк "БІГ Енергія" та ПАТ "Родовід Банк" підписано Акт прийому-передачі документів та інформації за правами вимоги за кредитним договором № 01/01-12-2009 від 25.12.2009, Акт прийому-передачі прав вимоги, Акт приймання-передачі документів до договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, Акт прийому-передачі зобов'язань за депозитом, Акт прийому-передачі документів та інформації за зобов'язаннями за договором банківського вкладу (депозиту) № 30/10-11-06 від 10.11.2006.

Окрім іншого, на виконання Договору про передачу активів та зобов'язань, у ПАТ "Родовід банк" були відкриті рахунки ТОВ "Сорпо Інвест" на яких оприбутковано відповідно до Кредитного договору № 01/01-12-2009 заборгованість за кредитом у сумі 107 000 000,00 грн та процентами у сумі 66 664,90 грн.

Позивач звертаючись до суду з позовом просить визнати недійсними договори, а саме: Договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 24.02.2010, Договір про передачу активів та зобов'язань ВАТ Банку "БІГ Енергія" від 24.02.2010, Договір строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи-резидента № 104.1/03-Д-10 від 24.02.2010, посилаючись на те, що зазначені договори укладені внаслідок помилки щодо дійсної ринкової вартості предметів іпотеки (дійсна вартість яких на момент передачів в іпотеку була занижена майже вдвічі, що підтверджено Висновком судової будівельно-технічної експертизи КНДІСЕ у кримінальній справі № 49-3117), і якими забезпечувалось виконання зобов'язань за Кредитним договором № 01/01-12-2009 від 25.12.2008. Оскільки перерахування депозитних коштів ДП "МА "Бориспіль", мало бути компенсовано за рахунок коштів отриманих від повернення кредиту ТОВ "Сорпо Інвест", то якби позивачу було відомо про дійсну ринкову вартість земельних ділянок-предметів іпотеки, він би не укладав спірні договори. При цьому в заяві про зміну предмету позову позивач просить визнати недійсними зазначені договори та відповідно до приписів ст. ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України повернути перераховані на рахунок відповідача-2 - ДП "МА "Бориспіль" депозитний вклад у сумі 107 066 664,90 грн. та проценти у сумі 13 235 199,77 грн., а всього 120 301 864,67 грн.

Місцевим господарським судом не прийнято до розгляду заяву про зміну предмету позову, і з посиланням на частину 4 ст. 22 ГПК України, якою передбачено право позивача змінити предмет або підставу позову до початку розгляду справи по суті, зроблено висновок, що подана заява фактично доповнюється новими вимогами, які раніше не заявлялись і можуть бути предметом розгляду в окремому провадженні.

Водночас, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання договорів недійсними, місцевий господарський суд з урахуванням встановлених обставин, дійшов висновку, що Висновок судової будівельно-технічної експертизи КНДІСЕ у кримінальній справі № 49-3117 не підтверджує факт невідповідності ринкової вартості об'єктів іпотеки, зазначений у договорі іпотеки, фактичній ринковій вартості на 01.07.2009 - дату, на яку проведена оцінка, оскільки звіт ТОВ "Некос-Ріелті", на підставі якого визначено ціну предмета іпотеки в Договорі іпотеки від 25.12.2009, наданий станом на 01.07.2009, а експертизою визначалась ринкова вартість станом на грудень 2009 року. При цьому судом зазначено, що розслідування у кримінальній справі не закінчено і відповідному висновку судової експертизи не надана оцінка в установленому порядку компетентною особою. Крім цього, під час розслідування кримінальної справи може призначатись повторна або додаткова експертизи, висновки яких можуть спростовувати надані висновки первісної експертизи або уточнювати такі висновки. Оскільки на даний час відсутні підстави вважати відповідний висновок судової експертизи таким, що беззаперечно підтверджує наявність певного факту, зокрема, невідповідності ринкової вартості, визначеній у договорі іпотеки, фактичній ринковій вартості об'єктів іпотеки на певну дату, тому є не підтвердженою обставина щодо якої позивач помилявся, укладаючи спірні договори.

При цьому місцевим господарським судом відхилено заперечення відповідача-2 як підставу для відмови чи припинення провадження у справі у з'язку з тим, що дійсність договорів, які оспорює позивач у даній справі також була предметом розгляду у декількох інших справах, порушених за позовами ПАТ "Родовід Банк", у задоволенні яких позивачу було відмовлено, а саме у справах: № 5011-35/3889-2012, № 5011-8/15343-2012, № 910/20787/13, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що підставами заявлених вимог у вищевказаних справах є інші обставини, ніж ті, на підставі яких заявлені вимоги у даній справі. Так, підставами позовних вимог у справі № 5011-35/3889-2012 позивач вказував: програмою фінансового оздоровлення ВАТ "Банк "БІГ Енергія" не передбачено заходів із здійснення передачі його активів та/або зобов'язань до іншого банку; відчуження здійснено без проведення аукціону, без дозволу НБУ та оцінки вартості активів. У справі № 5011-8/15343-2012 підставою позовних вимог є помилка, яка мала істотне значення, щодо обставин цільового призначення та скасування державної реєстрації земельних ділянок - предметів іпотеки. У справі № 910/20787/13 розглядались вимоги ПАТ "Родовід банк" до ВАТ "Банк "БІГ Енергія", ДП "МА "Бориспіль", за участю третіх осіб - ТОВ "Есттерра", ТОВ "Сорпо Інвест" про визнання недійсними договорів про передачу активів та зобов'язань, договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, договору банківського вкладу на підставі ст. 230 Цивільного кодексу України, у зв'язку із введенням позивача в оману відповідачем - ВАТ "Банк "БІГ Енергія" щодо фінансового стану позичальника.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для припинення провадження у даній справі. Оскільки дана справа розглядається із інших підстав позовних вимог, відмова у позові у справах: № 5011-35/3889-2012, № 5011-8/15343-2012, № 910/20787/13 не спростовує заявлених у даній справі підстав позову.

Апеляційний господарський суд повторно переглядаючи справу не погодився з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частини 1 та 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 ст. 229 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

З урахуванням встановлених місцевим господарським судом обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що за умовами Договору про передачу активів і зобов'язань, і зокрема пунктів 2.7., 3.12., 3.13., зобов'язання по Договору банківського вкладу (депозиту) № 30/10-11-06 від 10.11.2006 та право вимоги по Кредитному договору № 01/01-12-2009 від 25.12.2009 переходило до позивача - ПАТ "Родовід банк" за умови укладення Договору уступник прав за Договором іпотеки від 25.12.2009, укладеного між ПАТ "БІГ Енергія" та ВАТ "Есттерра", за яким було передано в іпотеку земельні ділянки загальною вартістю 124 274 932,70 грн. Тобто, сторони при укладенні оспорюваних договорів надавали істотного значення ринковій вартості земельних ділянок як такій властивості земельних ділянок, що визначає їх цінність, у зв'язку з тим, що переданий актив повинен був покрити передане зобов'язання. Отже, дійсна ринкова вартість предметів іпотеки - обставина, яка мала істотне значення при укладенні спірних по даній справі договорів.

Відповідно до частин 6 та 7 ст. 5 Закону України "Про оцінку земель" експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об'єкта оцінки і використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них.

В пункті 3 Методики експертної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 № 1531 (1531-2002-п) , зазначено, що експертна грошова оцінка передбачає визначення ринкової (імовірної ціни продажу на ринку) або іншого виду вартості об'єкта оцінки (заставна, страхова, для бухгалтерського обліку тощо), за яку він може бути проданий (придбаний) або іншим чином відчужений на дату оцінки відповідно до умов угоди.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що визначення вартості предмета іпотеки здійснено відповідно до звіту про оцінку, наданим ТОВ "Некос-Ріелті", в якому визначена ринкова вартість відповідних земельних ділянок станом на 01.07.2009 становила: земельної ділянки площею 14,6349 га (кадастровий номер 3222486000:03:002:0023) - 67 282 908,49 грн; земельної ділянки площею 12,3965 га (кадастровий номер 3222486000:03:002:0022) - 56 992 024,21 грн.

Враховуючи те, що в силу приписів частини 2 ст. 19 Закону України "Про оцінку земель" та пункту 3.4. Порядку проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 09.01.2003 № 2 (z0396-03) (у редакції чинній на дату проведення оцінки), термін чинності звіту становить один рік з дати оцінки, а звіт про оцінку, наданий ТОВ "Некос-Ріелті", складений на дату 01.07.2009, тому при укладенні оспорюваних договорів, і зокрема Договору відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 24.02.2009, у сторін не було правових підстав проводити повторну грошову оцінку.

Разом з тим, постановою слідчого Генеральної прокуратури від 07.05.2012 у кримінальній справі № 49-3117 призначено судово-будівельну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, на вирішення якої поставлено питання про ринкову вартість земельних ділянок станом на грудень 2009 року, які передані в іпотеку на підставі Договору іпотеки від 25.12.2009.

Відповідно до Висновку № 5208/5209/12-42 від 02.11.2012 судової будівельно-технічної експертизи, який надано Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, ринкова вартість земельних ділянок, розташованих у с. Петрушки Києво-Святошинського району Київської області на грудень 2009 року становила: земельної ділянки площею 14,6349 га (кадастровий номер 3222486000:03:002:0023) - 30 721 582,00 грн; земельної ділянки площею 12,3965 га (кадастровий номер 3222486000:03:002:0022) - 26 022 733,00 грн.

Таким чином, висновком судової експертизи у кримінальній справі № 49-3117 встановлено, що станом на грудень 2009 року (а договір іпотеки було укладено 25.12.2009) ринкова вартість земельних ділянок - предметів іпотеки становила загалом 56 744 315,00 грн. Тобто, зазначеним висновком підтверджено факт невідповідності ринкової вартості земельних ділянок - предметів іпотеки, вказаної в договорі іпотеки, їх дійсній ринковій вартості станом на дату укладення договору іпотеки та оспорюваних у справі договорів, а відповідно і факт невірного сприйняття позивачем дійсної ринкової вартості земельних ділянок - предметів іпотеки при укладенні спірних договорів. При цьому, завищення у звіті ТОВ "Некос-Ріелті" та договорі іпотеки ринкової вартості земельних ділянок більш як вдвічі є істотним завищенням, а ринкова вартість предмету іпотеки є обставиною, що мала істотне значення при укладенні оспорюваних у справі договорів, з огляду на зазначене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що оспорювані договори укладені внаслідок помилки, яка мала істотне значення, у зв'язку з чим договори підлягають визнанню недійсними на підставі ст. 229 Цивільного кодексу України.

При цьому судом апеляційної інстанції правомірно вказано, що висновок № 5208/5209/12-42 судової будівельно-технічної експертизи від 02.11.2012 проведений в межах кримінальної справи судовим експертом, якого попереджено про кримінальну відповідальність за надання недостовірного висновку, є належним доказом в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України, а посилання суду першої інстанції на не остаточність такого висновку, можливість повторного проведення додаткової та комісійної експертизи, ґрунтується на припущеннях, що суперечить вимогам ст. ст. 4, 42, 43, 47, 43 ГПК України (1798-12) .

Водночас, судом апеляційної інстанції зауважено, що відповідно до частини 4 ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Не приймаючи до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову місцевий господарський не врахував, що вимогу про визнання недійсним договору змінено тим самим предметом позовних вимог з застосуванням реституції (повернення виконаного за недійсним правочином), що є похідною і нерозривно пов'язаною із вимогою про визнання недійсним договору відповідно до положень ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України.

Отже, зважаючи на неправомірну відмову у прийнятті до розгляду судом першої інстанції поданої позивачем до початку розгляду справи по суті заява про зміну предмету позову від 11.08.2014, судом апеляційної інстанції, з урахуванням приписів ст. 101 ГПК України, розглянуто по суті змінені позовні вимоги.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог про визнання недійсними договорів, у тому числі і Договору строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи-резидента № 104.1/03-Д-10 від 24.02.2010, тому підлягає задоволенню і заявлена вимога про застосування наслідків недійсності договору банківського вкладу, оскільки відповідно до частини 1 ст. 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Частиною 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому згідно із пунктом 1 частини 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Судом встановлено, що на виконання Договору строкового банківського вкладу № 104.1/03-Д-10 від 24.02.2010, на рахунок ДП "МА "Бориспіль" було зараховано від ПАТ "Родовід Банк" вклад у розмірі 107 066 664,90 грн. та проценти у розмірі 13 235 199,77 грн., а всього 120 301 864,67 грн., які відповідно до ст. ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України підлягають стягненню з рахунку відповідача-2, як такі, що сплачені за недійсним правочином, тобто набуті без достатньої правової підстави.

З огляду того, що зазначеним обставинам справи місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки, тому апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення місцевого суду прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, що є підставою для його скасування та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції надано правильну юридичну оцінку оспорюваним договорам та обгрунтовано встановлено істотність помилки щодо вартості предметів іпотеки, якими забезпечувалось належне виконання отриманих позивачем зобов'язань та активу, і наслідки даної помилки не можливо усунути, тому судом правомірно визнано оспорювані правочини недійсними на підставі ст. 229 Цивільного кодексу України. При цьому основним наслідком визнання недійсним правочину, вчиненого внаслідок помилки, є двостороння реституція - повернення сторін до первісного стану, яка може бути застосована як за заявою заінтересованої особи так і за ініціативою суду.

Отже, висновки суду апеляційної інстанцій є законними, обґрунтованими, відповідають матеріалам та обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, твердження скаржників про порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права не відповідають матеріалам справи, крім цього зводяться до переоцінки доказів, втім не спростовують мотивованого висновку викладеного в оскаржуваній постанові. Крім цього, всі доводи відповідача-2, викладені у касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судом висновків.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення постанови суду апеляційної інстанції без змін.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційних скарг покладаються на відповідачів.