головуючого-судді суддів: Воліка І.М. (доповідача), Плюшка І.А., Саранюка В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" на рішення від 08.07.2014 господарського суду Полтавської області та на постанову від 16.10.2014 Харківського апеляційного господарського суду у справі № 917/1066/14 господарського суду Полтавської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма СІАТ-ЛТД" до Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" про стягнення 1 241 938,46 грн. В судове засідання прибули представники сторін:позивача не з'явились; відповідача не з'явились; Відповідно до Розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 29.12.2014 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегією суддів у наступному складі: головуючий-суддя - Волік І.М. (доповідач), судді - Плюшко І.А., Саранюк В.І.

У травні 2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма СІАТ-ЛТД" (надалі - ТОВ "Фірма СІАТ-ЛТД") звернулося до господарського суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" (надалі - ПАТ "Автокразбанк", відповідач) про відшкодування упущеної вигоди у розмірі 1241938,46 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 07.07.2014).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.07.2014 у справі № 917/1066/14 (суддя Іваницький О.Т.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.10.2014 (колегія суддів: Істоміна О.А. - головуючий, судді - Барбашов С.В., Горбачова Л.П.), позов задоволено повністю; стягнуто з ПАТ "Автокразбанк" на користь ТОВ "Фірма СІАТ-ЛТД" упущену вигоду в сумі 1241938,46 грн. та витрати на сплату судового збору в розмірі 24838,77 грн.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, відповідач - ТОВ "Фірма СІАТ-ЛТД" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 08.07.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.10.2014 скасувати, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, і зокрема, ст. ст. 22, 623 Цивільного кодексу України, оскільки судами неповно з'ясовано усі обставини справи, що призвело до прийняття неправомірних судових рішень та є підставою для їх скасування.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу відповідача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, 02.06.2011 між ПАТ "Автокразбанк" (Банк) та ТОВ "Фірма СІАТ-ЛТД" (Клієнт) укладений Договір банківського рахунку № 02.06-2011 /8189-БР, за умовами якого Банк відкриває Клієнту поточний/і/ рахунок/и/ № 26002001018189 в гривні (види валют) та здійснення його розрахунково-касового обслуговування у валюті (валютах), визначених клієнтом у заяві (заявах) про відкриття рахунку, і надання пов'язаних з цим послуг. Банк також може відкривати Клієнту рахунки зі спеціальними режимами їх використання (далі спецрахунки) у випадках, передбачених законодавством України, відповідно до заяв про відкриття рахунку, та здійснює їх розрахунково-касове обслуговування в межах режимів їх використання з урахуванням положень договору (п.1.1. Договору).

Згідно з пунктом 1.3. Договору сторони передбачили, що клієнт доручає банку здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку на умовах договору, включаючи: а) виконувати платежі в межах залишку коштів на рахунку у відповідній валюті на момент подання в банк належним чином оформлених розрахункових документів або на момент виконання відповідного розрахункового документа, якщо іншого не передбачено окремим договором; б) виконувати продаж /купівлю/ обмін іноземної валюти в межах залишку коштів на рахунку у відповідній валюті на дату виконання банком відповідної заяви про продаж /купівлю/ обмін іноземної валюти, якщо іншого не передбачено окремим договором; в) здійснювати договірне списання з рахунку, відкритого у банку; г) виконувати інші операції, передбачені чинним законодавством України.

Також, за умовами договору ТОВ "Фірма СІАТ-ЛТД" доручила Банку (відповідачу) виконувати платежі в межах залишку коштів на рахунку на підставі платіжних (розрахункових) документів, здійснювати договірне списання з рахунку, виконувати інші операції, передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до умов договору банківського рахунку позивачем здійснювалися розрахунки з контрагентами в межах здійснення ним господарської діяльності.

22.04.2014 ТОВ "Фірма СІАТ-ЛТД" подало до ПАТ "Автокразбанк", а останній прийняв та зареєстрував платіжне доручення № 2023 на перерахування коштів у сумі 442500,00 грн. на рахунок ПАТ "Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря" з метою повного розрахунку з останнім за Договором поставки № Кс-Сш/29-14П від 07.03.2014 на підставі рахунку-фактури № 194 м від 14.03.2014. Зазначене платіжне доручення прийнято Банком в системі IFOBS 22.04.2014 о 15:22, про що свідчить відмітка на платіжному документі. Залишок коштів на рахунку позивача на момент подання платіжного документа складав 457150,24 грн.

Втім, відповідач - ПАТ "Автокразбанк" в порушення зобов'язань за договором банківського рахунку платіж не виконав, списання коштів, їх переказ на рахунок контрагента позивача не провів та про причини фактичної відмови від виконання своїх зобов'язань позивача не повідомив.

30.04.2014 позивач звернувся до відповідача з претензією та вимогою виконати платіжне доручення та перерахувати кошти на рахунок ПАТ "Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря" та покласти на себе (банк) витрати, що виникли у позивача в зв'язку з невиконанням платіжного. У відповідь Банком направлено повідомлення за вих. № 35-6/135-03 від 15.05.2014, в якому з посиланням на обставини надзвичайного характеру, повідомив про виконання платіжного доручення в найкоротші строки.

16.05.2014, ТОВ "Фірма СІАТ-ЛТД" звернулося (вих. № 194) до голови Національного банку України з проханням усунути недоліки в роботі Банку по перерахуванню коштів за призначенням.

Після цього, позивач неодноразово звертався до Банку з вимогою негайного перерахування коштів з банківського рахунку позивача на рахунок ПАТ "Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря", які залишені Банком без виконання, що підтверджується вимогою за вих. № 200 від 21.05.2014; листом за вих. № 171 від 22.04.2014 (направлений факсом), відповідю ПАТ "Автокразбанк" за вих. № 35-6/02-26 від 02.04.2014; листом за вих. № 191 від 16.05.2014. Зазначене призвело до порушення відповідачем умов Договору банківського рахунку № 02.06-2011 /8189-БР та відповідно до ст. 8 Закону України "Про платіжні системи і переказ коштів в Україні" є підставою для настання відповідальності.

Окрім цього, судами встановлено, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства не надав ТОВ "Фірма СІАТ-ЛТД" офіційних документів щодо припинення тимчасовим адміністратором будь-яких операції банку; не надав розпорядження тимчасового адміністратора з цього приводу, проте грошові кошти не були перераховані за призначенням.

Невиконання банком розрахункової операції клієнта при наявності коштів на його рахунку є порушенням прав клієнта на безперешкодне розпорядження своїми коштами. При цьому право обмежувати права клієнтів на безперешкодне розпорядження своїми коштами, зупиняти видаткові операції клієнтів банку - юридичних осіб Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) тимчасовому адміністратору не надано.

Зокрема, в частині 2 ст. 59 Закону України "Про банки та банківську діяльність" зазначено, що зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (249-15) . Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми.

Позивач - ТОВ "Фірма СІАТ-ЛТД" на підставі договірних зобов'язань банківського рахунку скористався своїм правом на здійснення розрахунків з контрагентом позивача через відкритий поточний рахунок у ПАТ "Автокразбанк". В свою чергу відповідач свої зобов'язання не виконав, фактично відмовився від їх виконання, при цьому не пославшись на вищенаведені норми укладених між сторонами договорів та чинного законодавства України, що надають банку право не проводити платіж, відмовити в його проведенні чи зупинити операції по рахунку.

Також, судами встановлено, що виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 40 про запровадження з 30.05.2014 тимчасової адміністрації в ПАТ "Автокразбанк" строком до 29.08.2014 на підставі постанови Правління Національного банку України № 320 від 30.05.2014 "Про віднесення ПАТ "Автокразбанк" до категорії неплатоспроможних.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно відмовив позивачеві у проведенні розрахункової операції (виконання розпорядження відповідно до платіжного доручення) по рахунку позивача, чим порушив умови пунктів 2.2, 2.4 Договору банківського рахунку та вимоги ст. ст. 1066- 1068 Цивільного кодексу України щодо зобов'язань банківської установи перед клієнтом за договором банківського рахунку.

Вказані порушення відповідача є протиправною бездіяльністю, вчинення яких значною мірою позбавляє позивача, як клієнта банку, того, на що він розраховував при укладенні цього Договору, нанесли майнову шкоду ТОВ "Фірма СІАТ-ЛТД", яка полягає у збитках позивача і юридичних наслідках відповідальності банку згідно з нормами чинного законодавства.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Так, збитки полягають в упущеній вигоді у вигляді не отриманого доходу, які позивач міг отримати при звичайних обставинах - виконанні банком своїх зобов'язань за договором банківського рахунку.

При цьому судами встановлено, що платіжне доручення № 2023 на перерахування коштів у сумі 442500,00 грн. на рахунок ПАТ "Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря" видавалося позивачем з метою повного розрахунку з його контрагентом за Договором поставки № Кс-Сш/29-14П від 07.03.2014 на підставі рахунку-фактури № 194м від 14.03.2014 з приводу поставки пресу гарячекувального зусиллям 1600т, Komatsu CAH 1600 Інв. № 7045, Зав № 1990744, 1978р.в., б/в, вартістю 885000, 00 грн., включаючи ПДВ.

Раніше, на виконання умов Договору поставки № Кс-Сш/29-14П від 07.03.2014 (пункт 3 Специфікації № 1 від 07.03.2014), позивачем уже були перераховані кошти в рахунок передплати у сумі 442500,00 грн. зі свого рахунку відкритого в ПАТ "Автокразбанк", про що свідчить рахунок-фактура № 194м від 14.03.2014, платіжне доручення №2015 від 24.03.2014 та банківська виписка по рахунку позивача. Другий платіж (повний розрахунок) в сумі 442500,00 грн., позивач зобов'язаний був перерахувати по факту загрузки Товару в транспорт Покупця - ТОВ "Фірма "Сіат-ЛТД", до виїзду з території Постачальника - ПАТ "Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря" (п. 3 Специфікації № 1).

25.04.2014 на адресу позивача надійшов лист за вих. № 941 від Постачальника, в якому останній повідомив позивача, що підготовчі дії для відвантаження товару на адресу ТОВ "Фірма "Сіат-ЛТД" ним завершені. Демонтаж рами призначено на 29.04.2014, у зв'язку з чим просив сплатити 100% вартість товару за Договором поставки № Кс-Сш/29-14П від 07.03.2014.

Виконання ТОВ "Фірма "Сіат-ЛТД" Договору поставки № Кс-Сш/29-14П від 07.03.2014 мало економічну вигоду для нього, оскільки за рахунок придбаного товару останній отримав дохід, шляхом подальшого продажу товару і вживав усіх заходів щодо отримання запланованого доходу - пошук покупця.

Так, придбаний товар - прес гарячекувальний зусиллям 1600т, Komatsu CAH 1600 Інв. № 7045, Зав № 1990744, 1978р.в., б/в, позивач мав продати Фірмі "SAHINCE OTOMOTIV SANAYI VE TICARET A.S.", (Туреччина), за умовами Контракту № 03/2014 від 05.05.2014, відповідно до якого продавець (ТОВ "Фірма "Сіат-ЛТД") зобов'язався продати, а покупець, Фірма "SAHINCE OTOMOTIV SANAYI VE TICARET A.S.", зобов'язалися придбати Komatsu CAH 1600 бувший у використанні. Вартість товару за Контрактом № 03/2014 від 05.05.2014 склала 198000,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 28.05.2014 (пред'явлення позову до суду першої інстанції), становив 1170,9770 грн. за 100 доларів США складає 2318534, 40 грн.

Згідно з вимогами Контракту № 03/2014 від 05.05.2014, термін поставки товару на умовах FCA м. Кременчук України - 23.05.2014. Даний термін є жорстким та зміні не підлягає (п. 3.4.). Термін дії контракту - до 31.05.2014 (п. 3.5.). Платіж за товар повинен бути здійснений після відвантаження на транспорт покупця та пред'явлення продавцем митних документів (п.4.1.). Продавець виставляє інвойс на протязі двох банківських днів після підписання контракту (п. 4.2.).

Відповідно до вимог п. 4.2. Контракту № 03/2014 від 05.05.2014 позивачу виставили інвойс № 03 від 05.05.2014.

На виконання умов контракту Фірма "SAHINCE OTOMOTIV SANAYI VE TICARET A.S." надіслала на адресу позивача лист за вих. №448/36-5 від 19.05.2014, в якому просила повідомити про умови виконання Контракту № 03/2014 від 05.05.2014 на поставку преса Komatsu CAH 1600 та повідомити дату відвантаження товару для його транспортування.

26.05.2014 Фірма "SAHINCE OTOMOTIV SANAYI VE TICARET A.S." вдруге направила на адресу позивача листа за вих. № 448/87-5, в якому зазначила, що термін поставки преса Komatsu CAH 1600 за Контрактом № 03/2014 від 05.05.2014 закінчився 23.05.2014, у зв'язку з чим запропоновано терміново виконати умови контракту, а у разі невиконання ТОВ "Фірма "Сіат-ЛТД" умов контракту, покупець скористається своїм правом відмовитися від контракту.

Не виконання банком платіжного доручення по Договору поставки № Кс-Сш/29-14П, призвело до не виконання зазначеного Контракту № 03/2014 від 05.05.2014 і не отримання позивачем доходу, на який він розраховував.

Окрім цього, Договором поставки № Кс-Сш/29-14П від 07.03.2014, відповідно до пункту 5 Специфікації № 1 до Договору, сторонами було встановлено відповідальність, у разі відмови покупця - ТОВ "Фірма "Сіат-ЛТД" від придбання товару, після його демонтажу та розбирання, що полягає у неповерненні ПАТ "Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря" здійсненої позивачем суми передоплати у розмірі 442000,00 грн., що призвело до грошових втрат позивача. Крім того, встановлено й відповідальність за невиконання позивачем умов Контракту № 03/2014 від 05.05.2014, зокрема, у випадку прострочення відвантаження товару продавець сплачує покупцю штраф в розмірі 0,1% від вартості не поставленого товару, що складає 1980, 00 доларів США. Виконання вказаних угод у визначені строки мало для позивача додаткову економічну вигоду задля уникнення збитків.

Таким чином, розмір упущеної вигоди у вигляді не отриманих доходів за Контрактом № 3/2014 від 05.05.2014 з Фірмою "SAHINCE OTOMOTIV SANAYI VE TICARET A.S." склав 1241938, 46 грн. Крім цього, до витрат, які враховані у розрахунку упущеної вигоди, ТОВ "Фірма "Сіат-ЛТД" віднесено витрати на транспортування, що підтверджуються рахунком-фактурою № СФ0000241 від 24.04.2014, Актом здачі-прийняття робіт № ОУ-0000250 від 24.04.2014 на суму 1500,00 грн. та банківською випискою про перерахування коштів на рахунок в сумі 1500, 00 грн.; за Договором № ДГ-88 від 22.05.2014, укладеного між ТОВ "Фірма "Сіат-ЛТД" та ТОВ "ЛОКОМОТИВ-СЕРВІС" на надання послуг по перевезенню вантажу та використанню технологічного транспорту, що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-22/2-5 від 22.05.2014 на суму 8096,00 грн., Актом здачі-прийняття робіт № ОУ-000115 від 22.05.2014 на суму 8096,00 грн., подорожнім листом вантажного автомобіля № 98/05 від 22.05.2014, талоном замовника 10ААГ № 534517 до подорожнього листа № 98/5 від 22.05.2014, платіжним дорученням на оплату транспортних послуг № 86 від 29.05.2014 та банківською випискою від 29.05.2014. Таким чином, сума понесених витрат на транспортування всього становить 9596,00 грн. та витрати на транспортування товару, передбачені Договором поставки № Кс-Сш/29-14П від 07.03.2014 та Контрактом № 03/2014 від 05.05.2014, що підтверджуються Договором № 15/14 від 15.05.2014 на надання автотранспортних послуг на суму 39000, 00 грн., Договором-заявкою на транспортно-експедиційне обслуговування від 14.05.2014 на суму 2700, 00 грн.

Крім цього, в розрахунок упущеної вигоди входить вартість преса у сумі 885000,00 грн. за Договором поставки № Кс-Сш/29-14П від 07.03.2014, транспортні витрати, які складають 51296,00 грн., витрати на оплату брокерських послуг в сумі 16000,00 грн., витрати на ремонт та ревізію вузлів преса Komatsu СAH 1600 в сумі 137800,00 грн. відповідно до калькуляції витрат на ремонт та ревізію преса, витрати на митне декларування товару, що становить 2500,00 грн. за Договором № 12 від 02.01.2014.

Статтею 1073 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до частини 2 ст. 223 Господарського кодексу України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За встановлених обставин та враховуючи вимоги вищенаведених законодавчих приписів, місцевий господарський суд, з яком погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивачем відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України підтверджено належними та допустимими доказами не виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором банківського рахунки, що призвело до неотримання позивачем доходу, на який він розраховував, а тому позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які жодним чином не спростовуються доводами, викладеним в касаційній скарзі, та вважає за необхідне зазначити, що матеріали даної справи свідчать про те, що оскаржене відповідачем рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції прийняті за результатами повного і всебічного розгляду всіх обставин справи на підставі наданих обома сторонами доказів, сукупність яких свідчить про обгрунтованість та доведеність позовних вимог, які правомірно задоволено судом першої інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що відповідач силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що доводи скаржника викладені у касаційній скарзі, призводять до необхідності встановлення фактичних обставин справи та дослідження доказів, що не були встановлені та досліджені судами першої та апеляційної інстанції. Встановлення таких фактичних обставин справи призведе до порушення касаційною інстанцією норм процесуального права, а саме положень ст. 111-7 ГПК України, якою встановлено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Отже, доводи скаржника, викладені у касаційні скарзі, не спростовують висновку судів попередніх інстанцій. Окрім того, ці доводи зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими та додатково перевіряти докази, що суперечить вимогам ст. 111-7 ГПК України, і тому до уваги не беруться.