головуючого судді Овечкіна В.Е., суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л., розглянув касаційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову від 20.11.2014 р. Одеського апеляційного господарського суду у справі № 916/1681/14 господарського суду Одеської області за позовом ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" про стягнення 1 423887,55 грн. за участю представників:

позивача: Остапенко В.М., дов. від 18.04.2014 № 14-109;

відповідача: Жовтан М.А., дов. від 01.04.2015 № 103;

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.07.2014 (суддя О. Панченко), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 (судді В. Головей, С. Колоколов, В. Шевченко) позов задоволено частково, стягнуто з КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" інфляційні витрати у сумі 19514 грн. 34 коп., 3% річних у сумі 45863 грн. 99 коп., пеню у сумі 54409 грн. 40 коп., штраф у сумі 80502 грн. 19 коп., судовий збір у сумі 28477 грн. 75 коп. В решті позову щодо стягнення з КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" пені та штрафу відмовлено. Провадження у справі в частині стягнення з КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" заборгованості у сумі 1088686,06 грн. припинено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" - позивач у справі, - просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 22.07.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 в частині зменшення розміру пені та штрафу, заявлених до стягнення, та в цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути пеню та штраф у повному обсязі. Вважає, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням норм матеріального права, зокрема: ст. 233 ГК України, ст.ст. 224, 258, 549- 551, 625 ЦК України та норм процесуального права - ст.ст. 43, 83 ГПК України.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З касаційної скарги вбачається, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" оскаржує судові рішення у даній справі лише в частині нарахування та зменшення розміру пені та штрафу.

В цій частині судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

18.10.2012 р. між Компанією (продавець) та Підприємством (покупець) укладений договір № 12/1081/ТЕ-23 купівлі-продажу природного газу (надалі - договір), за умовами якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України", за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

На виконання умов договору позивач у період з жовтня по грудень 2012 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 3 699 208,73 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані повноважними представниками сторін без претензій та скріплені печатками.

Відповідачем частково виконано зобов'язання з оплати поставленого природного газу та перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 2 610 522,67 грн., що підтверджується довідкою про операції та довідкою про сальдо.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов спірного договору, внаслідок чого станом на 07 квітня 2014 року за останнім утворилася заборгованість у розмірі 1 088 686,06 грн.

На момент пред'явлення даного позову Підприємство сплатило заявлену в позовній заяві частину суми основного боргу в розмірі 1 088 686,06 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином завіреною копією платіжного доручення № 18 від 20.05.2014 р.

Оскільки, сума основного боргу в розмірі 1088686,06 грн. сплачена відповідачем на момент звернення позивача до суду судами в цій частині припинено провадження на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Позивачем також заявлено до стягнення пеню у розмірі 108818,79 грн., штраф у розмірі 161004,37 грн., інфляційні витрати у розмірі 19514,34 грн. та 3% річних у розмірі 45863,99 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки нарахованих сум суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що їх зроблено методологічно та арифметично правильно.

Судами задоволено у повному обсязі позовні вимоги про стягнення інфляційних витрат у розмірі 19514,34 грн. та 3% річних у розмірі 45863,99 грн.

При розгляді справи в суді першої інстанції відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру нарахованої пені та штрафу до 1 грн. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилається на те, що газ був придбаний виключно для виробництва теплової енергії та постачання послуги з централізованого опалення таким категоріям споживачів як населення та релігійні організації. Однак зазначені категорії споживачів оплату за надані послуги своєчасно не здійснювали.

Розглядаючи заяву про зменшення розміру пені та штрафу судами встановлено наступне.

Заборгованість за поставлений позивачем природний газ, який використовувався виключно для подальшої реалізації теплової енергії населенню та релігійним організаціям (споживачам), виникла у зв'язку з тим, що останні несвоєчасно розраховуються за надані послуги.

Ступінь виконання відповідачем основного зобов'язання за договором на купівлю-продаж природного газу № 12/1081-ТЕ-23 від 18.10.2012 р. (станом на час розгляду справи заборгованість за поставлений природний газ сплачена на 100%).

Згідно зі Звітом про фінансові результати Підприємства за 2012 рік розмір дебіторської заборгованості складав 6 379,0 тис. грн., з якої 4 115,5 тис. грн. - по населенню, 821,8 тис. грн. - по бюджетним організаціям всіх рівнів, 657,2 тис. грн. - заборгованість держави по пільгах та субсидіях. За 2013 рік розмір дебіторської заборгованості становить 4 563,9 тис. грн. (т.1 а.с. 109-114).

Відповідно до Звіту про фінансові результати ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за 2013 р. збиток підприємства за 2013 р. складає 12 521 324 грн.;

За встановленого, суди дійшли висновку про те, що відсутність достатніх коштів на погашення заборгованості за поставлений природний газ, а також низькі тарифи на теплову енергію, несплата населенням за спожиту теплову енергію є підставою для часткового звільнення відповідача від передбаченої договором господарсько-правової відповідальності. При цьому судами взято до уваги і матеріальний стан іншої сторони зобов'язання, якою є позивач у справі, та ступінь виконання відповідачем зобов'язань за договором станом на час розгляду справи.

Судами також зауважено, що позивачем, крім заявлених штрафних санкцій, застосовано до відповідача такий вид відповідальності, як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства, також позивачем не доведено, що збитки Компанії спричинені заборгованістю несвоєчасними розрахунками відповідача.

Таким чином, судами задоволено клопотання відповідача частково та зменшено розмір заявлених до стягнення пені та штрафу на 50%.

Переглядаючи оскаржувані судові акти у касаційному порядку колегія суддів зазначає наступне.

Статтями 193, 199 ГК України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами.

Згідно зі ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (ч.1 ст. 233 ГК України). Схоже правило міститься в ч.3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в п.3 ч. 1 ст. 83 ГПК України (постанова Верховного суду України від 03.12.2013 у справі № 908/43/13-г).

На підставі досліджених доказів, а саме: звіт про фінансові результати КП"Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" за 2012 рік, баланс КП"Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" на 31.12.2012, звіт про фінансові результати "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" за 2013 рік, баланс КП"Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" на 31.12.2013, Інформаційні довідки про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість підприємств ЖКГ Одеської області на 2012-2013 роки - суди встановили, що розмір дебіторської заборгованості складав 6 379,0 тис. грн., з якої 4 115,5 тис. грн. - по населенню, 821,8 тис. грн. - по бюджетним організаціям всіх рівнів, 657,2 тис. грн. - заборгованість держави по пільгах та субсидіях. За 2013 рік розмір дебіторської заборгованості становить 4 563,9 тис. грн. (т.1 а.с. 109-114).

Судами зменшено розмір пені та штрафу на 50% з посиланням на те, що КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" вживаються заходи задля погашення заборгованості, зокрема, станом на момент розгляду справи основний борг сплачено на 100 %. Допущені комунальним підприємством прострочення оплати поставленого газу пов'язані з залежністю великої частини доходів підприємства від оплати наданих послуг такими споживачами, як населення, що ставить у залежність своєчасність виконання зобов'язань відповідача від своєчасності внесення платежів названими контрагентами відповідача. При цьому, доказів, які б вказували на імовірність збитків або засвідчували наявність збитків у позивача у зв'язку з несвоєчасним виконанням прийнятих на себе зобов'язань відповідачем матеріали справи не містять.

Враховуючи приписи ст. 233 ГК України, ст. 83 ГПК України а також встановлені судами обставини справи колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів про наявність підстав для зменшення розміру пені та штрафу на 50%.

З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з доводами скаржника про порушення судами приписів ст. 233 ГК України ст.ст. 549- 551, 625 ЦК України. Не знайшли свого підтвердження і доводи скаржника про недотримання судами вимог ст.ст. 43, 83 ГПК України, так як висновки судів про майновий стан відповідача базуються на доказах, наявних в матеріалах справи. Судами також було враховано майнові інтереси не тільки відповідача, а й позивача, оскільки ними зменшено розмір заявлених пені та штрафу на 50%, а не до 1 грн., про що просив відповідач у відповідній заяві.

Колегія суддів зауважує, що зменшення розміру пені є правом суду. При цьому, розмір такого зменшення ґрунтується на обставинах справи, встановлених судом при дослідженні поданих сторонами доказів. Посилання позивача на судову практику щодо стягнення заборгованості без зменшення розміру пені та штрафу є безпідставними, оскільки необхідність використання судом п.3 ст. 83 ГПК України залежить від конкретних обставин справи, які має оцінити суд. На підставі аналізу всіх поданих сторонами доказів суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про необхідність використання такого права суду.

Також, у касаційній скарзі ПАТ "НАК "Нафтогаз України" просить надати іншу правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам, що виходить за межі компетенції Вищого господарського суду в силу вимог ст. 111-7 ГПК України, якою встановлено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів залишає поза увагою доводи скаржника про порушення судами ст. 224 ЦК України (правові наслідки вчинення правочину без дозволу органу опіки та піклування) та ст. 258 ЦК України (спеціальна позовна давність) як такі, що не регулюють правовідносини сторін, що склалися в межах спору у даній справі та взагалі не стосуються предмету спору.

Таким чином, колегія суддів констатує, що справа розглянута судами відповідно встановленим обставинам справи з правильним застосуванням до них діючих норм матеріального права. Суди повно та всебічно дослідили наявні в матеріалах справи докази та прийняли обґрунтовані та законні рішення. Підстави для їх скасування в частині зменшення розміру пені та штрафу та прийняття нового рішення у справі в цій частині - відсутні.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 22.07.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 у справі № 916/1681/14 - без змін.