Головуючого Кота О.В., суддів Кочерової Н.О. (доповідач), Саранюка В.І., розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Либідь" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 у справі № 22/169-26/239 господарського суду міста Києва за позовом публічного акціонерного товариства "Сведбанк" до відкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Либідь", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Вольний вітер", про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 518/519/ІП-1 від 26.09.2006 за заявою публічного акціонерного товариства "Сведбанк", яке змінило своє найменування на публічне акціонерне товариство "Омега Банк" про відновлення строку для пред'явлення наказу господарського суду міста Києва № 22/169 від 21.09.2012 до виконання за участю представників сторін:

від позивача: Слєсаренко Я.В., дов. від 04.06.2013

від відповідача: Негреша М.О., дов. від 30.12.2013

від третьої особи: не з'явилися

10.01.2014 публічне акціонерне товариство "Сведбанк", яке змінило своє найменування на публічне акціонерне товариство "Омега Банк", звернулось до господарського суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення судового наказу до виконання в порядку ст. 119 ГПК України, посилаючись на наявність поважних причин пропуску такого строку.

Заява позивача про поновлення пропущеного строку для пред'явлення судового наказу до виконання від 10.01.2014 розглядалась господарськими судами неодноразово.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.07.2014 (суддя Борисенко І.І.), винесеною за результатами нового розгляду вказаної заяви, заяву публічного акціонерного товариства "Омега Банк" про відновлення строку для пред'явлення до виконання наказу № 22/169 від 21.09.2012, виданого на підставі рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2011 задоволено. Відновлено строк для пред'явлення до примусового виконання наказу № 22/169 від 21.09.2012, виданого на підставі рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2011 в частині, залишеній без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.08.2011. В ухвалі також встановлено, що вона є невід'ємною частиною наказу суду від 21.09.2012 у справі № 22/169, який може бути пред'явлено до виконання у строк до 17.05.2015.

При цьому, місцевий господарський суд визнав поважними наведені позивачем причини пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 (колегія суддів у складі: Ропій Л.М. - головуючий, Калатай Н.Ф., Рябуха В.І.) апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Либідь" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 17.07.2014 - без змін.

В касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство "Готельний комплекс "Либідь" просить ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, рішенням господарського суду міста Києва від 04.03.2011 у справі № 22/169, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2011, позов задоволено; звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 518/519/ІП-1 від 26.09.2006, укладеним з ВАТ "Готельний комплекс "Либідь", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. та зареєстрованим в реєстрі за № 5309, а саме на майновий комплекс: будинок готельного комплексу в цілому (літ. А) загальною площею 14 691,70 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, площа Перемоги, 1 та належить ВАТ "Готельний комплекс "Либідь" на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на майновий комплекс (бланк серія МК № 010000085), виданого 24.12.1996 Головним управлінням житлового господарства та майна м. Києва для задоволення вимог ПАТ "Сведбанк" за: кредитним договором № 519 від 26.09.2006 у розмірі 7 866 400,00 доларів США заборгованості по кредиту, 560 817,06 доларів США заборгованості за відсотками по кредиту, нарахованими станом на 14.02.2011 (з урахуванням сплачених в сумі 50 000,00 доларів США 01, 02 березня 2011), 703 230,68 доларів США пені за несвоєчасне погашення кредиту, 201 742,90 доларів США пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту (204 293,80 доларів США з урахуванням сплаченої суми 2 550,90 доларів США); кредитним договором № 518 від 26.09.2006 у розмірі 2 972475,00 доларів США заборгованості по кредиту; 538 843,63 доларів США заборгованості за відсотками по кредиту, нарахованими станом на 14.02.2011, 304 266,54 доларів США пені за несвоєчасне погашення кредиту; 57 035,87 доларів США пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту (60 343,14 доларів США з урахуванням сплаченої суми 3 307,27 доларів США); встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки за іпотечним договором № 518/519/ІП-1 від 26.09.2006 шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною продажу у розмірі 170 646 582,00 грн без ПДВ; стягнуто з ВАТ "Готельний комплекс "Либідь" на користь ПАТ "Сведбанк" 3 217,67 доларів США витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.08.2011 рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2011 у справі № 22/169 скасовано в частині визначення розміру пені за несвоєчасну сплату процентів та несвоєчасне погашення кредиту за кредитними договорами № 518 та № 519 від 26.09.2006, справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.10.2011, прийнятим за результатами часткового нового розгляду у даній справі, якій присвоєно № 22/169-26/239, позов в частині стягнення пені задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 518/519/ІП-1 від 26.09.2006 у розмірі 721133,32 доларів США за несвоєчасне погашення кредиту (за кредитним договором № 519 від 26.09.2006) та 130273,93 доларів США пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту (132824,83 доларів США з урахуванням сплаченої суми 2550,90 доларів США) згідно зазначеного кредитного договору, а також у розмірі 276795,56 доларів США пені за несвоєчасне погашення кредиту (за кредитним договором № 518 від 26.09.2006) та 35 415,42 доларів США пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту (38722,69 доларів США з урахуванням сплаченої суми 3307,27 доларів США) згідно зазначеного кредитного договору.

Зазначене рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2011 у справі № 22/169-26/239 було залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суд від 12.09.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 13.11.2012.

21.09.2012 на виконання зазначених судових рішень (рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2011 та рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2011) господарським судом міста Києва видані відповідні накази, у тому числі наказ господарського суду міста Києва від 21.09.2012 № 22/169 про примусове виконання рішення господарського суду міста Києва № 22/169 від 04.03.2011, частково скасованого постановою Вищого господарського суду України від 18.08.2011, яке набрало законної сили 18.08.2011, в якому встановлено, що наказ дійсний для пред'явлення до виконання до 18.08.2012.

У листопаді 2012 року позивач (стягувач) подав до місцевого господарського суду заяву про відновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу № 22/169 від 21.09.2012 до виконання, за результатами розгляду якої, ухвалою господарського суду міста Києва від 24.12.2012 вказану заяву задоволено та відновлено строк пред'явлення до примусового виконання наказу № 22/169 від 21.09.2012, виданого на підставі рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2011 в частині, залишеній без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.08.2011. Також встановлено, що наказ може бути пред'явлено до виконання у строк до 21.09.2013.

У січні 2014 року позивач повторно звернувся до місцевого господарського суду із заявою про поновлення строку на пред'явлення наказу господарського суду міста Києва від 21.09.2012 № 22/169 про примусове виконання рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2011, частково скасованого постановою Вищого господарського суду України від 18.08.2011 у справі № 22/169 до виконання.

Відповідно до ст. 119 ГПК України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Як встановлено судами попередніх інстанцій строк пред'явлення наказу господарського суду міста Києва від 21.09.2012 № 22/169 до виконання закінчився 21.09.2013 (з урахуванням рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2012, яким було відновлено строк для пред'явлення наказу до виконання та встановлено строк пред'явлення наказу до 21.09.2013).

Звертаючись до господарського суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання позивач послався на існування таких поважних причин пропуску строку, як здійснення реорганізації банку, затвердження нової редакції його статуту, зміна керівництва і місцезнаходження головного офісу банку та проведення переговорів з боржником щодо добровільного погашення заборгованості, визначеної в рішенні суду.

Причини поважності пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин та наданих доказів згідно норм ст. 43 ГПК України.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій. Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстав, з яких стягувач вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у стягувача не було можливості.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 29.04.2013 на річних загальних зборах ПАТ "Сведбанк" прийнято рішення щодо заміни назви банківської установи публічного акціонерного товариства "Сведбанк" на публічне акціонерне товариство "Омега Банк" та закріплено нову редакцію статуту Банку. При цьому, в матеріалах справи наявна надана позивачем копія Статуту ПАТ "Омега Банк", зареєстрованого 02.09.2013. Судами також встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у зв'язку з наведеним відбулась заміна керівництва позивача, зокрема голови правління ПАТ "Омега Банк".

Згідно з ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій та свідчать матеріали справи, позивачем в підтвердження проведення з боржником переговорів щодо добровільного погашення заборгованості згідно судових рішень у даній справі, надано копії листів боржника до стягувача, а саме: листа без номеру та дати, одержаного стягувачем 26.11.2013, про відпрацювання боржником можливих шляхів добровільного виконання рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2011 у справі № 22/169, в якому повідомлено про намір погасити суми заборгованості та запропоновано розробити механізм погашення заборгованості; листа № 15 від 20.12.2013, в якому боржник повідомив про намір погасити визначену судовим рішенням суму заборгованості, для чого запропонував уповноважити працівників підготувати необхідний пакет документів для розгляду на спільній нараді та прийняти взаємовигідне рішення. В матеріалах справи міститься також копія листа ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" № 740/5/14 від 03.02.2014, в якому останній просив позивача провести переговори щодо укладення можливої угоди про рефінансування кредитної заборгованості відповідача (боржника).

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо доведеності існування поважних причин пропуску позивачем строку для пред'явлення наказу до виконання, на які позивач послався у заяві про поновлення такого строку, оскільки, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, процес зміни назви, керівників і власників стягувача, проведення з переговорів щодо вирішення питань, пов'язаних із добровільним погашенням боргу, ініціатором яких був боржник, дійсно потребувало додаткового часу. Крім того, додаткового часу потребував й переїзд до нового офісу, оскільки, як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, зокрема Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи № 457511 та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 721421, місцезнаходження юридичної особи стягувача змінювалось.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Врахувавши викладене, суди вірно задовольнили заяву позивача від 10.01.2014 та відновили строк для пред'явлення до примусового виконання наказу № 22/169 від 21.09.2012, виданого на підставі рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2011 в частині, залишеній без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.08.2011.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржувані відповідачем ухвала місцевого винесена та постанова апеляційного господарських судів прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні. Посилання скаржника на порушення норм процесуального права при винесенні постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.