головуючого судді: суддів: Кота О.В., Кочерової Н.О., Саранюка В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" на ухвалу та постанову за скаргою на дії господарського суду міста Києва від 02.09.2014 Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 Приватного акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Україниу справі № 6/507 за позовом до про Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" Закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" зобов'язання вчинити дії та стягнення грошових коштів за участю представників: позивача: відповідача: ДВС:Мосьондза С.А. Бойка Д.М. не з'явилися

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.09.2014 (суддя Ковтун С.А.), яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 (судді: Отрюх Б.В., Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.), відхилено скаргу Приватного акціонерного товариства "Укргаз- Енерго" (надалі - ПАТ "Укргаз-Енерго") на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (надалі - ВПВР ДВС України) про визнання незаконними дії старшого державного виконавця ВПВР ДВС України по стягненню з ПАТ "Укргаз-Енерго" виконавчого збору; скасування постанови старшого державного виконавця ВПВР ДВС України від 04.07.2014 по стягненню з ПАТ "Укргаз-Енерго" виконавчого збору в розмірі 1 493 266,90 грн.

Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, ПАТ "Укргаз-Енерго" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування, просить прийняти нове рішення про задоволення скарги на дії старшого державного виконавця ВПВР ДВС України.

Скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 6 Закону України "Про виконавче провадження", статей 4-2, 43 Господарського процесуального кодексу України.

У поясненнях на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (надалі - ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз") просить задовольнити касаційну скаргу, скасувати оскаржувані судові рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду міста Києва від 27.05.2010 частково задоволено позов Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (ухвалою суду від 11.03.2013 замінено його правонаступником ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз") до Закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" (ухвалою суду від 24.07.2014 змінено назву боржника на ПАТ "Укргаз-Енерго"): з відповідача на користь позивача стягнуто 14 932 669,03 грн боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 434 895,73 грн трьох відсотків річних, 3 226 626,52 грн пені, 1 184 130,41 грн штрафу та 1 000 000,00 грн пені за непідписання актів здачі-приймання послуг з технічного приймання-передачі та транспортування природного газу, 5 298,28 грн державного мита та 64,93 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2010 рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2010 змінено.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.01.2011 постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2010 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2011 рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2010 скасовано в частині задоволення позовних вимог та винесено в цій частині нове рішення, яким у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.05.2011 постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2011 скасовано в частині відмови в позові стосовно стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції, трьох відсотків річних, пені та штрафу за невиконання грошового зобов'язання, справу № 6/507 у цій частині направлено на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду; у решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2011 залишено без змін.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2011 рішення господарського суду від 27.05.2010 залишено без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.12.2011 відмовлено ЗАТ "Укргаз-Енерго" у задоволенні клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку, касаційну скаргу ЗАТ "Укргаз-Енерго" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2011 повернуто скаржнику.

Таким чином, 27.09.2011 на виконання рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2010, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2011, виданий відповідний наказ про примусове виконання рішення.

Постановою ВПВР ДВС України від 20.03.2014 відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва № 6/507 від 27.09.2011, у якій, зокрема, постановлено боржнику самостійно виконати рішення суду в семиденний строк з дня винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження. 24.03.2014 указана постанова отримана боржником.

Постановою ВПВР ДВС України від 04.07.2014, керуючись статтею 28 Закону України "Про виконавче провадження", постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 1 493 266,90 грн.

04.08.2014 від ПАТ "Укргаз-Енерго" до місцевого господарського суду надійшла скарга про визнання незаконними дії старшого державного виконавця ВПВР ДВС України по стягненню з ПАТ "Укргаз-Енерго" виконавчого збору; скасування постанови старшого державного виконавця ВПВР ДВС України від 04.07.2014 по стягненню з ПАТ "Укргаз-Енерго" виконавчого збору в розмірі 1 493 266,90 грн.

Указана скарга обґрунтована наступним: 07.03.2014 була вперше подана заява про затвердження мирової угоди у справі, відповідно до якої сторони дійшли згоди, що відповідач зобов'язується сплатити позивачу суму основного боргу та судові витрати до 31.12.2014, проте, ухвалою господарського суду міста Києва від 05.06.2014 відмовлено у затвердженні мирової угоди від 07.03.2014 через відсутність доказів відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення; 11.07.2014 вдруге подана заява про затвердження мирової угоди від 10.07.2014, яка затверджена ухвалою господарського суду міста Києва 24.07.2014.

За твердженням скаржника, указані дії державного виконавця щодо стягнення з відповідача виконавчого збору грубо порушують його права та законні інтереси, оскільки сторони самостійно дійшли згоди щодо порядку виконання рішення суду ще до відкриття виконавчого провадження із примусового виконання цього рішення (вперше заяву про затвердження мирової угоди було подано до суду 07.03.2014, а виконавче провадження відкрито 20.03.2014).

Відмовляючи у задоволенні скарги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що боржником не подано доказів виконання рішення у встановлений органом ДВС строк виконання рішень; наявність ухвали господарського суду про затвердження мирової угоди не звільняє боржника від сплати виконавчого збору. Крім того, судом першої інстанції зазначено, що державним виконавцем здійснювались заходи примусового виконання рішень (04.07.2014 прийнято постанову про арешт коштів боржника та постанову про арешт майна боржника та заборони на його відчуження). Закон України "Про виконавче провадження" (606-14) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

У статті 1 вказаного Закону зазначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стаття 11 цього Закону визначає, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно зі статтею 17 вказаного Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону судові накази підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Згідно з частинами 1, 2 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на дату винесення спірної постанови ВПВР ДВС України від 04.07.2014 про стягнення з боржника виконавчого збору) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною 2 статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

Виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, а також у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (4901-17) .

Отже, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для скасування постанови ВПВР ДВС України від 04.07.2014 про стягнення з боржника виконавчого збору.

З урахуванням викладеного, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, встановлених статтею 111-7 ГПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових актів. При цьому, доводи за касаційною скаргою не спростовують правильних висновків господарських судів.