Коробенка Г.П. - головуючого (доповідач), Мачульського Г.М., Шаргала В.І. розглянувши матеріали касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Національна компанія "Нафтогаз України", м. Київ на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 у справі господарського суду Сумської області за позовом публічного акціонерного товариства "Національна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Тепловодпостач", Сумська обл., м. Конотоп про стягнення 1274639,53 грн. за участю представників:

позивача: Чеботарьова І.Г. (представник за дов. від 13.05.2014 № 14-124),

відповідача: Кучма Н.Б. (представник за дов. від 09.01.2014 № 6)

ПАТ "Національна компанія "Нафтогаз України" звернулось з позовом про стягнення з ТОВ "Тепловодпостач" 1 274 639, 53 грн., з яких сума основного боргу складає 1 077 185, 23 грн., пені 138 107, 41 грн., 3% річних 37 933, 12 грн., інфляційних витрат 21 413, 77 грн., мотивуючи позовні вимоги простроченням відповідачем з оплати поставленого природного газу за договором купівлі-продажу.

Рішенням господарського суду Сумської області від 14.08.2014 у справі № 920/781/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.11.2014, позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Шосткинське підприємство "Тепловодпостач" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1077185,23 грн. боргу за природний газ, 37933 грн. 12 коп. - 3% річних, 21413 грн. 77 коп. - інфляційних витрат, 27 621 грн. 48 коп. - пені та 25 492 грн. 79 коп. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вказані судові рішення в частині задоволення позовних вимог мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 № 13/2420-ТЕ-29 щодо оплати поставленого природного газу, в частині відмови в задоволенні позову - наявністю поважних причин для зменшення розміру пені.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ПАТ "Національна компанія "Нафтогаз України" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати в частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 110 485, 93 грн. та прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити, а в іншій частині судові рішення залишити без змін, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 219, 229, 233 ГК України, ст.ст. 549- 552 ЦК України, ст.ст. 4-2, 43, 83, 84 ГПК України. Зокрема, як зазначає скаржник: зменшуючи розмір неустойки, суд порушив вимоги ст. 219 ГК України; застосовуючи ст. 83 ГПК України, суд мав у обов'язковому порядку дослідити наявність чи відсутність збитків у позивача у відповідності до ст. 551 ЦК України, враховуючи обов'язкові вимоги, встановлені ст. 233 ГК України зазначені як підставу для зменшення штрафних санкцій; відповідачем не було надано жодних належних доказів винятковості обставин, а місцевим господарським судом не враховано фінансове становище позивача, ступінь прострочення, поведінку винної сторони та особливості господарської діяльності як позивача, так і відповідача; без надання належної оцінки доводів обох сторін, застосування ст. 233 ГК України є необгрунтованим та незаконним; зменшуючи розмір стягнутої неустойки, суд мотивував дане рішення лише посилаючись на доводи відповідача, не надавши належної оцінки запереченням позивача.

У відзиві ТОВ "Тепловодпостач" просить оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2012 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та ТОВ "Тепловодпостач" (покупець) укладений Договір купівлі-продажу природного газу № 13/2420-ТЕ-29.

Відповідно до п.1.1 Договору продавець зобов'язується передати у власність покупця у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України за кодом ЗЕД 2711210000, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ на умовах цього Договору.

У п.2.1 Договору передбачено, що Продавець передає Покупцеві з 01.01.2013 по 31.12. 2013 газ обсягом до 2750,0 тис.куб.м. Обсяги газу, що планується передати за цим договором можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу у встановленому порядку.

Відповідно п.п. 5.2, 5.5. Договору вартість газу становить 1309,20 грн. з ПДВ за 1000 куб.м., а загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 3600300,00 грн.

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З Актів приймання-передачі природного газу вбачається, що позивач на виконання умов Договору поставив протягом січня - квітня, жовтня - грудня 2013 року імпортований природний газ, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 3250324,67 грн..

Як встановлено господарським судом, відповідачем частково здійснена оплата за поставлений газ та його заборгованість по Договору складає 1077185,23 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України учасники господарським відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками судів про стягнення з відповідача 1077185,23 грн. боргу за природній газ, 3% річних у розмірі 37933,12 грн. та інфляційні втрати у розмірі 21413,77 грн..

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня).

Пунктом 7.2 Договору передбачена відповідальність покупця (відповідача) у разі несвоєчасної оплати поставленого природного газу, а саме відповідач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Позивач згідно позовних вимог нарахував відповідачу пеню у розмірі 138107,41 грн., яку останній просив суд при винесенні рішення зменшити, посилаючись на те, що основною причиною невчасної оплати відповідачем заборгованості за спожитий газ є несвоєчасне проведення розрахунків споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Також, згідно з ч.3 ст. 83 ГПК України, суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з п. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як встановлено судами, головною причиною проведення несвоєчасних розрахунків за поставлений газ, який використовується для вироблення теплової енергії, яка споживається, є несвоєчасне проведення розрахунків споживачів; товариством було вжито всіх можливих заходів щодо зменшення існуючої дебіторської заборгованості; основними споживачами теплової енергії, що виробляється відповідачем є бюджетні організації та населення, які несвоєчасно сплачують за надані відповідачем послуги; підприємство відповідача на даний час знаходиться в скрутному фінансовому становищі, про що свідчить фінансовий звіт підприємства, постанови про арешт коштів боржника - ТОВ "Тепловодпостач"; відповідачем до звернення позивача до суду було сплачено 66% заборгованості за спожитий природний газ; під час розгляду апеляційної скарги, відповідач повідомив про те, що на даний час сума основного боргу сплачена у повному обсязі.

Звідси висновки суду першої та апеляційної інстанції про можливість зменшення розміру пені до 27621,48 грн., колегія суддів вважає обґрунтованими, та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, яким суд наділено правом зменшення розміру штрафних санкцій.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо порушення та неправильного застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, та не заперечує правильність і законність оскаржуваного судового акту, який відповідає чинному законодавству України і обставинам справи, підстав для скасування якого колегія не вбачає.