головуючого: Кузьменка М.В., суддів: Васищака І.М., Студенця В.І. (доповідач), за участю представників сторін позивача - Марушко Н.В.; відповідача 1 - Богак Я.В.; відповідача 2 - не з'явився; прокурор - Гудименко Ю.В.; розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Альма-Віта" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 та на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.07.2014 у справі № 909/553/14 за позовом Приватного підприємства "Альма-Віта" до Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області за участю Прокуратури міста Івано-Франківська про стягнення 2 586 000, 00 грн.

Приватне підприємство "Альма-Віта" (далі - ПП "Альма-Віта") звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції та Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про стягнення з Державного бюджету України грошових коштів в розмірі 2 586 000, 00 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої відділом державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 27.05.2014 порушено провадження у справі № 909/553/14 за позовом ПП "Альма-Віта" до Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції та Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про стягнення 2 586 000, 00 грн.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області (суддя Фанда О.М.) від 21.07.2014 у позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Якімець Г.Г., судді Гнатюк Г.М., Кордюк Г.Т.) від 22.09.2014 рішення Господарського суду Львівської області від 21.07.2014 залишено без змін. При цьому, судом апеляційної інстанції стягнуто з ПП "Альма-Віта" в доход Державного бюджету України 77 580, 00 грн. судового збору, з яких 51 720, 00 грн. - судовий збір за подання позову та 25 860, 00 грн. - судовий збір за розгляд апеляційної скарги.

Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 та рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.07.2014, ПП "Альма-Віта" подало касаційну скаргу, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення господарських судів прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

ПП "Альма-Віта" посилається, зокрема на те, що судами попередніх інстанцій не було надано належної правової оцінки порушенням прав та законних інтересів позивача незаконними діями ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції.

Також скаржник вказує на те, що постанова старшого слідчого СВ Теребовлянського РВ УМВС України в Тернопільській області від 18.12.2012 про закриття кримінального провадження та постанова слідчого СВ Івано-Франківського МВ УМВС України в Івано-Франківській області від 25.02.2014 про закриття кримінального провадження не мають значення для вирішення даного спору, оскільки такі постанови оцінюються господарським судом поряд з іншими доказами у справі на загальних підставах за правилами ст. 43 ГПК України, встановлені у них факти не є преюдиціальними.

Окрім того, ПП "Альма-Віта" вважає, що висновки суду апеляційної інстанції щодо стягнення з нього сум судового збору є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Разом з касаційною скаргою ПП "Альма-Віта" було заявлено клопотання про зупинення виконання оскаржуваної постанови Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 в частині стягнення суми судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 121-1 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою сторони чи прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.

Відповідна заява розглядається колегією суддів без повідомлення осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на те, що клопотання ПП "Альма-Віта" стосується судового рішення в частині стягнення судового збору, а не по суті позовних вимог, ненадання ПП "Альма-Віта" доказів в обґрунтування заявленого клопотання, враховуючи строки розгляду справи в касаційній інстанції, визначені чинним законодавством, колегія судів не знайшла підстав для задоволення заявленого клопотання.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.11.2014 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено на 19.11.2014.

Відділом державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції було подано відзив на касаційну скаргу ПП "Альма-Віта", в якому відповідач просив залишити без змін оскаржувані судові рішення з огляду на їх законність та обґрунтованість.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами рішенням Господарського суду Львівської області від 26.11.2012 у справі № 5015/4121/12 за позовом ПП "Альма-Віта" до ТОВ "Уніпром ЛТД" та ПП "Західноукраїнський туристичний центр" про стягнення боргу в сумі 2 605 129, 31 грн., позовні вимоги задоволено частково, а саме стягнуто з ТОВ "Уніпром ЛТД" на користь ПП "Альма-Віта" 2 586 000, 00 грн. - основного боргу та 19 129, 31 грн. - 3% річних. В решті позову відмовлено.

На виконання вказаного рішення Господарським судом Львівської області 17.12.2012 видано наказ № 5015/4121/12, який було пред'явлено ПП "Альма-Віта" до виконання у відділ Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції (за місцем знаходження майна належного ТОВ "Уніпром ЛТД", м. Івано-Франківськ, вул. Комунальна, 3).

Постановою ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції від 19.12.2012 відкрито виконавче провадження та надано боржнику термін для добровільного виконання до 26.12.2012.

Державним виконавцем ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції, з метою примусового виконання виконавчого документа, 27.12.2012 проведено опис та накладено арешт на майно належне ТОВ "Уніпром ЛТД", а саме: 60 тонн сухого молока та 40 тонн селянського масла, що знаходяться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Комунальна та передано зазначене майно на зберігання представнику ПП "Альма-Віта" про що складено Акт опису та арешту майна.

Постановою ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції від 27.12.2012 на підставі заяви директора Івано-Франківського регіонального відділення Аграрного фонду про зняття арешту з майна, звільнено вищевказане майно боржника з-під арешту.

ПП "Альма-Віта" 28.12.2012 подало до Господарського суду Львівської області скаргу, в якій просило визнати незаконною та скасувати постанову ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції від 27.12.2012 про звільнення майна боржника з-під арешту.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.12.2013, яку залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 28.04.2014, скаргу ПП "Альма-Віта" задоволено, визнано незаконною та скасовано постанову начальника ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції від 27.12.2012 про звільнення майна боржника з-під арешту.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ПП "Альма-Віта" до Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції та Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про стягнення з Державного бюджету України грошових коштів в розмірі 2 586 000, 00 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої відділом державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції у зв'язку із звільненням з-під арешту майна, чим в свою чергу позбавлено позивача можливості задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на таке майно.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження").

Частиною 3 ст. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" передбачено, що шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Згідно із ст. 1174 ЦК шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину (постанова Верховного Суду України від 19.08.2014 № 5011-71/2684-2012).

Таким чином, норма ст. 1174 ЦК України допускає настання відповідальності за завдану шкоду незалежно від наявності такого елементу складу цивільного правопорушення як вина.

При цьому, факт неправомірності (незаконності) дій державного виконавця, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку (ухвалою, рішенням, постановою, вироком суду).

Разом з тим, у вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду, господарським судам слід враховувати, що для висновку про наявність безпосереднього причинного зв'язку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою недостатньо встановити тільки факт невиконання судового рішення та неотримання кредитором присудженого судом. Під час розгляду справи суду необхідно встановити, чи могло бути таке судове рішення фактично виконане в момент пред'явлення його до виконання, зокрема, чи мав боржник майно, достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений в ньому, чи не було це майно обтяжене іншими зобов'язаннями, які перешкоджали б виконанню рішення, чи були заявлені в цей час вимоги інших стягувачів на майно боржника тощо (п. 9 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 № 04-5/239 "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (va239600-07) ).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент порушення виконавчого провадження, а також на момент прийняття постанови від 27.12.2012 про зняття арешту, майно, що зазначене у ній не належало боржнику, а тому процесуальні порушення вчинені виконавчою службою при здійсненні виконавчих дій, які встановлені господарськими судами у справі № 5015/4121/12 і на які посилається позивач, не могли призвести до завдання останньому збитків виконавчою службою.

Також, як встановлено господарськими судами, ПП "Альма-Віта" не надано суду доказів того, чи могло бути рішення господарського суду від 26.11.2012 у справі № 5015/4121/12 фактично виконане в момент пред'явлення його до виконання, зокрема, чи мав боржник будь-яке інше майно, достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений в ньому, чи не було це майно обтяжене іншими зобов'язаннями, які перешкоджали б виконанню рішення, чи були заявлені в цей час вимоги інших стягувачів на майно боржника, що має важливе значення при вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду.

З огляду на викладене, господарські суди дійшли висновку, що ПП "Альма-Віта" не доведено належними та допустимими доказами наявності складу цивільного правопорушення у діях Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції, а саме не доведено, що заподіяння шкоди позивачеві перебуває у причинно-наслідковому зв'язку з неправомірними діями (бездіяльністю) відповідача, які полягають у винесенні постанови про звільнення майна боржника з-під арешту, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Окрім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що наказ про примусове виконання рішення суду по справі №5015/4121/12 від 17.12.2012, виданий господарським судом Львівської області перебуває на виконанні у Корольовському відділі Державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції.

Щодо стягнення судом апеляційної інстанції сум судового збору за подання позову та апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Статті 3 та 5 Закону України "Про судовий збір" передбачають різні підстави для несплати судового збору, так в першому випадку судовий збір не справляється при поданні відповідної заяви чи позовної заяви, проте це не є підставою для нездійснення розподілу останнього (та інших сум судових витрат) між сторонами в подальшому згідно з судовим рішенням, прийнятим по суті справи, з урахуванням загальних норм статті 49 ГПК України, в іншому ж випадку відповідні категорії позивачів звільняються від сплати судового збору, а питання щодо перерозподілу судового збору вирішується відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 49 ГПК України.

ПП "Альма-Віта" не звільнене від сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

У силу пункту 13 частини другої статті 3 Закону судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю зазначених у цій нормі органів та осіб. Питання стосовно незаконності відповідних рішень, дій чи бездіяльності можуть вирішуватися господарським судом лише за результатами розгляду справи по суті, тому пов'язані з цим обставини не підлягають з'ясуванню під час прийняття судом позовної заяви і останню не може бути повернуто судом у зв'язку з несплатою судового збору. Розподіл останнього (та інших сум судових витрат) між сторонами здійснюється в подальшому згідно з судовим рішенням, прийнятим по суті справи, з урахуванням приписів статті 49 ГПК (п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (va007600-13) ).

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" передбачено, що мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2013 становить 1147 грн.

Ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (підпункт 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми (підпункт 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

На підставі викладеного, за результатами розгляду питання стосовно незаконності дій Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції, виходячи із ціни позову, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з ПП "Альма-Віта" судового збору за подання позову у розмірі 51 720, 00 грн. та судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 25 860, 00 грн.

Відповідно до підпункту 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з ПП "Альма-Віта" судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 25 860, 00 грн.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи ПП "Альма-Віта", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положень ч. 2 ст. 111-7 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 49, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Альма-Віта" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.07.2014 у справі № 909/553/14 - без змін.

Стягнути з Приватного підприємства "Альма-Віта" (48115, Тернопільська область, Теребовлянський район, с. Золотники, вул. Містечко, 52, і.к. 22335971) в дохід Державного бюджету України 25 860 (двадцять п'ять тисяч вісімсот шістдесят) грн. судового збору за подання касаційної скарги.