головуючого Остапенка М.І., суддів: Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкторське бюро "Ретекс" до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення коштів

у червні 2014 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Конструкторське бюро "Ретекс" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" 2 100 000 грн. заборгованості за товар, поставлений на умовах договору № 1210000142 від 05.10.2012 року, 75 600 грн. на відшкодування втрат внаслідок інфляції та 89 926,03 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду м. Києва від 14.07.2014 року позов задоволено у повному обсязі.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 року рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Постановлені у справі судові рішення оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 05.11.2014 року порушено касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права і просить постановлені у справі судові рішення скасувати, як незаконні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

За ч. 1 та ч. 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, відносини сторін врегульовані договором про закупівлю товарів № 1210000142 від 05.10.2012 року, за умовами якого ТОВ "Конструкторське бюро "Ретекс" (продавець) зобов'язалось поставити ПАТ "Укртрансгаз" (правонаступник ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз") товар (машини та устаткування для будівництва, комплект змінного обладнання "ОЛР" ТУ У 29.5-36703323-001:2011", а останній оплатити вартість цього товару у сумі 2 100 000 грн. (п. п. 1.1, 3.1 договору).

Пунктом 4.1. зазначеного договору передбачено, що оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, проміжними платежами по факту поставки товару протягом 30 днів.

Перевіряючи дотримання кожною із сторін своїх зобов'язань судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач поставив, а відповідач прийняв без будь-яких зауважень обумовлений товар на загальну суму 2 100 000 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною № 12/10 від 12.10.2012 року та видатковою накладною № КР-0000002 від 12.10.2012 року, які підписані представниками постачальника та відповідача, який діяв за довіреністю № 153 від 10.10.2012 року і спору щодо якості та комплектності товару немає. Проте у порушення взятих на себе зобов`язань відповідач оплату товару не здійснив і на час розгляду спору його борг складає 2 100 000 грн., що ним і не оспорюється.

За таких обставин, коли відповідач в порушення умов договору у встановленні строки не оплатив вартість поставленого товару, а посилання останнього на відсутність фінансування у спірний період не звільняє його від відповідальності за не виконання грошового зобов'язання, позивач вправі вимагати сплати боргу з урахуванням відповідальності відповідача за порушення грошових зобов'язань, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України в примусовому порядку, а тому суд першої інстанції та апеляційний господарський суд правомірно задовольнили позов, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 2 100 000 грн., 75 600 грн. інфляційних втрат та 89 926,03 грн. 3 % річних, і підстав для скасування чи зміни судових рішень за мотивів, наведених у касаційній скарзі, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.