Божок В.С.- головуючого, Костенко Т.Ф., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скарги заступника прокурора Рівненської області на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 у справі господарського суду Житомирської області за позовом заступника прокурора Житомирської області до 1.Житомирської районної державної адміністрації 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Моторс Україна" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Глибочицька сільська рада про визнання протиправним і скасування розпорядження голови Житомирської райдержадміністрації та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянкув судовому засіданні взяли участь представники:від позивача: Бондарчук В.М., прокурор відділу Генеральної прокуратури України - посв. № 023013 від 22.11.2013; від відповідачів: 1) не з'явились; 2) Черниш О.М. - договір № 28/2014 від 09.06.2014; від третьої особи:не з'явились; від Генеральної прокуратури України: Бондарчук В.М., прокурор відділу - посв. № 023013 від 22.11.2013;

Справа розглядалась неодноразово.

Рішенням від 10.07.2014 господарського суду Житомирської області (суддя Маріщенко Л.О.) позовні вимоги задоволені.

Визнано недійсним розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації № 500 від 29.04.2010; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 771378 від 09.07.2010.

Рішення мотивоване тим, що розпорядження про зміну цільового призначення відповідно до чинного законодавства на момент його прийняття повинно прийматися Кабінетом Міністрів України, тому при прийнятті розпорядження № 500 від 29.04.2010 Житомирською районною державною адміністрацію порушено порядок зміни цільового призначення земель та перевищено повноваження у сфері земельних відносин.

Постановою від 06.10.2014 Рівненського апеляційного господарського суду (судді: Юрчук М.І. - головуючий, Гулова А.Г., Маціщук А.В.) рішення від 10.07.2014 господарського суду Житомирської області скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволені позову відмовлено.

постанова мотивована тим, що відповідно пункту 8 Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб Житомирська районна державна адміністрація у межах своєї компетенції та наданих повноважень прийняла рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки.

Не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду заступник прокурора Рівненської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 17, 20, 21 Земельного кодексу України; п.п. 8, 10 постанови Кабінету міністрів України № 502 від 11.04.2002 "Про затвердження порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб" (502-2002-п) ; ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

ТОВ "Лідер Моторс Україна" у відзиві на касаційну скаргу просить в задоволені касаційної скарги відмовити та залишити в силі постанову Рівненського апеляційного господарського суду України від 06.10.2014, оскільки вважає, що об'єкт для будівництва якого оспорюваним розпорядженням змінено цільове призначення земельної ділянки є об'єктом торгівлі, який необхідний для функціонування територіальної громади.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним задовольнити касаційну скаргу.

Господарськими судами встановлено, що 17.03.2008 за договорами купівлі-продажу ТОВ "Лідер Моторс Україна" набуло права власності на земельні ділянки, розташовані на території Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області: площею 10000 м2 кадастровий № 1822082000:01:000:0374 та площею 10000 м2 кадастровий № 1822082000:01:000:0373. Цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку від 06.05.2008, площею 2 га.

Розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації № 860 від 05.08.2008 ТОВ "Лідер Моторс Україна" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з метою зміни цільового призначення на землі іншого призначення (під будівництво автосалону з продажу вантажних автомобілів, станції технічного обслуговування, офісних та побутових приміщень, готелю, кафе та ліцензійного митного складу) на території Глибочицької сільської ради.

На замовлення ТОВ "Лідер Моторс Україна" ПМП "Геоцентр" розробило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою зміни цільового призначення загальною площею 2 га.

Розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації № 500 від 29.04.2010 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою зміни цільового призначення з ведення селянського господарства площею 2 га ТОВ "Лідер Моторс Україна" на землі іншого комерційного призначення (під будівництво автосалону, станції технічного обслуговування, офісних та побутових приміщень, готелю, кафе та ліцензійного складу) на території Глибочицької сільської ради; затверджено розрахунок вартості втрат сільськогосподарського виробництва; змінено категорію земельної ділянки площею 2 га ТОВ "Лідер Моторс Україна" з сільськогосподарського призначення на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики та іншого призначення на території Глибочицької сільської ради.

09.07.2010 на підставі вказаного вище розпорядження ТОВ "Лідер Моторс Україна" виданий Державний акт серії ЯЛ № 771378 на право власності на земельну ділянку площею 2 га, цільове призначення якої - для іншого призначення.

Відповідно ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно ч.1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (254к/96-ВР) .

За ст. 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Відповідно ст. 19 Земельного кодексу України визначені категорії земель та встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

За приписами статті 20 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття районною державною адміністрацією оскаржуваного розпорядження) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Процедура зміни цільового призначення земельної ділянки передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 502 від 11.04. 2002 "Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб" (502-2002-п) (далі Порядок), чинної на час прийняття розпорядження районною державною адміністрацією.

Відповідно п. 2 Порядку зміни цільового призначення земель, зміна цільового призначення земельної ділянки проводиться за поданням заяви (клопотання) її власника до сільської, селищної, міської ради, якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, або районної держадміністрації, якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту.

Пунктом 8 вказаного вище Порядку визначено, що районна держадміністрація розглядає подані проектні матеріали та приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться за межами населеного пункту, якщо така зміна пов'язана з наступним використанням цієї ділянки для сільськогосподарських потреб, ведення лісового і водного господарства, будівництва об'єктів, призначених для обслуговування членів територіальних громад району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

За п. 10 Порядку якщо зміна цільового призначення стосується земельних ділянок - ріллі, багаторічних насаджень для несільськогосподарських потреб, лісів першої групи площею понад 10 гектарів, а також земельних ділянок природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та особливо цінних земель, що проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України, районна держадміністрація подає проектні матеріали разом із своїм висновком до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної держадміністрації. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна держадміністрація розглядає подані проектні матеріали і готує свій висновок для подання Кабінету Міністрів України для прийняття відповідного рішення.

Отже, приписами п. 10 вказаного вище Порядку врегульовано порядок зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб.

Таким чином, господарський суд Житомирської області дійшов обґрунтованого висновку, що при прийнятті розпорядження Житомирською районною державною адміністрацію № 500 від 29.04.2010 допущено порушення вказаного вище Порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Відповідачем та третьою особою - Глибочицькою сільською радою не надано доказів того, що зміна цільового призначення земельної ділянки (ріллі), яка належить на праві власності ТОВ "Лідер Моторс Україна" та знаходиться за межами населеного пункту, пов'язана з будівництвом об'єкту, призначеного для обслуговування населення територіальної громади району.

Відповідно ч.1 ст. 21 Земельного кодексу України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для:

а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;

б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, є підставою для визнання такого акта недійсним.

За п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (v0006600-11) державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 152 Земельного кодексу України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку

Враховуючи, що господарським судом Житомирської області визнано недійсним розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації № 500 від 29.04.2010, тому принагідно визнав Державний акт серії ЯЛ № 771378 від 09.07.2010 також недійсним.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.