Приватне підприємство "Амбар Агро" звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача у справі - Фермерського господарства "Бірюк" 117 510,33 грн., у т.ч. 100 000,00 грн. в рахунок повернення авансу, 7 510,33 грн. пені, 10 000,00 грн. штрафу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що перерахував відповідачу в якості авансу 100 000,00 грн. в рахунок оплати товару, замовленого за договором купівлі-продажу № 24072012 від 24.07.2012 р., однак, відповідач у визначений договором строк товар не поставив (а.с.3-6).

Відповідач у справі - ФГ "Бірюк" заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що договір купівлі-продажу № 24072012 від 24.07.2012 р. є неукладеним (а.с.39-40).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 24.04.2014 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 100 000,00 грн. заборгованості. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.45-48).

Частково задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що договір купівлі-продажу № 24072012 від 24.07.2012 р.. є неукладеним, а отже, кошти, перераховані позивачем на підставі даного договору, відповідач утримує без достатніх на те підстав.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 р. рішення господарського суду Черкаської області від 24.04.2014 р. залишено без змін (а.с.101-104).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права (а.с.111-114).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

24.07.2012 р. між сторонами у справі укладено договір купівлі- продажу № 24072012, згідно п.п. 1.1, 2.1, 2.3, 3.4 якого продавець (відповідач) зобов'язується передати визначену договором сільськогосподарську продукцію 2012 року врожаю (далі - товар) у власність покупцю (позивачу) згідно з графіком здачі, який визначений цим договором, а покупець зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами та в порядку, які визначені цим договором. Покупець надає продавцю в безготівковому порядку передоплату в сумі 100 000,00 грн. до 25.07.2012 р. Продавець зобов'язується передати у власність покупцю товар на суму 100 000,00 грн. в період з 01.08.2012 р. по 01.10.2012 р. Ціна товару на момент його передачі покупцю договірна.

Згідно платіжного доручення від 24.07.2012 р. № 102 позивачем перераховано 100 000,00 грн. У графі призначення платежу вказано "попередня оплата за зерно згідно рахунку № СФ-0000006 від 24.07.2012 р.".

Звертаючись з позовом про повернення попередньої оплати, позивач зазначив, що відповідач у встановлений договором строк товар не поставив.

В процесі розгляду справи по суті судом першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що договір купівлі-продажу № 24072012 від 24.07.2012 р. є неукладеним.

Так, в силу ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 656, ч. 1 ст. 662, ч. 1 ст. 663 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому; продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Судами першої та апеляційної інстанцій правильно визначено правову природу спірного договору та віднесеного його до договору поставки.

Так, відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Істотними для договору поставки є умови щодо предмету, кількості, асортименту, строку поставки, що вбачається із змісту ст. ст. 266, 268 ЦК України.

Згідно ч. 8 ст. 181 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При цьому, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Враховуючи відповідні положення договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, який підтримано апеляційною інстанцією, про те, що сторонами не досягнуто згоди щодо предмету договору, оскільки не міститься визначення конкретного товару, який має бути поставлений, і відповідний договір є неукладеним.

Словосполучення "сільськогосподарська продукція 2012 року врожаю" не може вважатися конкретним предметом. Також договір не містить визначення умов щодо кількості чи якості товару, ціни товару, чи порядку їх встановлення.

Враховуючи наведені обставини, правильним є висновок судів про те, що договір є неукладеним.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч. 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Висновок суду першої інстанції, який підтриманий апеляційною інстанцією, щодо обгрунтованості заявлених вимог є правильним, враховуючи, що договір купівлі-продажу № 24072012 від 24.07.2012 р. є неукладеним, а факт відсутності доказів використання авансу в подальшому виключає можливість збереження таких коштів відповідачем, що має своїм наслідком повернення 100 000,00 грн. позивачу як таких, що отримані без достатньої правової підстави.

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку про те, що договір купівлі-продажу № 24072012 від 24.07.2012 р. є неукладеним, а відповідач утримує грошові кошти у розмірі, перерахованому йому позивачем, безпідставно і має повернути їх позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України. Враховуючи, що відповідні грошові кошти не повернуті, суди дійшли правильного висновку про обгрунтованість заявлених вимог в цій частині.

У задоволенні вимог позивача про стягнення 7 510,33 грн. пені та 10 000,00 грн. штрафу правомірно відмовлено, оскільки вказані вимоги грунтуються на договорі, який судами визнано неукладеним.

З урахуванням наведеного, підстав для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 р., якою залишено без змін рішення господарського суду Черкаської області від 24.04.2014 р., немає.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, колегія суддів

постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 р. у справі № 925/452/14 господарського суду Черкаської області залишити без змін, а касаційну скаргу Фермерського господарства "Бірюк" - без задоволення.